Китай заборонив преміювати вчених за публікацію статей. Нам ніхто не заборонить

Міністерство науки та освіти Китаю наказало китайським установам припинити виплачувати премії дослідникам за публікації статей, щоб ті прагнули якості, а не просто публікувати якнайбільше робіт. Також, установи не повинні приймати на роботу дослідників виключно на основі кількості публікацій та цитувань цих робіт, що цілком відповідає принципам Сан-Франциської декларації. Донедавна у Китаї для оцінки дослідників та розподілу фінансування між науковими установами використовувались показники Science Citation Index (SCI). Багато установ почали виплачують науковцям премії за публікацію в журналах SCI, що спричинило не тільки нечуваний ріст кількості публікацій китайських вчених, але й призвело до падіння якості робіт, поширення плагіату, фейкових робіт та цитувань. 

Elsevier, Clarivate, МОН: а журнал і нині там

У липні 2020 р. Міністерство освіти і науки України вирішило не укладати з Elsevier договір про доступ до Scopus, тому що «в базі було виявлено журнал, що видається в Криму установою, яка відносить себе до Російської Федерації». Крім того, в офіційній заяві сказано: «МОН готове розглянути можливість відновлення співпраці та укладання договору після виключення журналу Physical Oceanography з бази даних Scopus». За вікном листопад 2020 р., журнал досі представлений в Scopus, а МОН ухвалило рішення передплатити на рік електронні книги Elsevier для українських бюджетних установ. На додачу до книг ScienceDirect кожна установа отримає доступ до Scopus (до 31 травня). 

Соціальна дилема в сучасній науці

Девід Шоттон надихнувся переглядом «найважливішого документального фільму останніх років» від Netflix й написав чудовий допис про академічну аналітику та соціальну дилему в сучасній науковій комунікації. Академічна аналітика — застосування методів статистичного, прогнозного моделювання, аналізу даних та штучного інтелекту для аналізу, оцінки та узагальнення різних типів даних, що отримані від університетів та наукових установ, з метою отримання числових значень, які можна використовувати для планування. Усе частіше такі дані використовують для оцінювання студентів та викладачів, для прийняття рішення про розподіл фінансування та для оцінки продуктивності як окремих кафедр, так і цілих університетів. Актуальність соціальної дилеми для академічної аналітики полягає в тому, що вона, як і соціальні медіа, дедалі більше контролюється комерційними компаніями, що націлені на отримання максимального прибутку. 

Ідентифікатори GRID та ROR для наукових установ

Пригадую, що у кількох наших бібліотеках роками створювали якісь реєстри українських установ. Не знаю, чим закінчилися ці роботи, однак сьогодні ми маємо два світових безкоштовних реєстри, що цілком здатні задовольнити наукові, айтішні, бібліотечні потреби, тому більше не потрібно створювати щось зайве, локальне та відірване від світу. Достатньо лише додати, або відредагувати інформацію про свою установу. 

Бібліотечні потреби міської молоді в Україні

Аналітичний центр Cedos за підтримки Українського культурного фонду провів Дослідження дозвілля і культурних потреб міської молоді в Україні. Читання — це ж не тільки про науку та освіту, але й про дозвілля, тому вирішив пошукати, що в результатах є бібліотечного. Не буду переповідати методологію, для нас важливіше, що про бібліотеки у цьому досліджені згадували доволі часто. Бібліотеки здебільшого асоціюються у міської молоді з місцем для видачі книжок для студентів та науковців. Частина молоді відвідували бібліотеки ще під час навчання в школі або університеті. 

DataCite Commons: тріумф постійних ідентифікаторів

DataCite та проєкт FREYA створили DataCite Commons – веб-інтерфейс, який за допомогою стандартних метаданих та постійних ідентифікаторів (DOI для документів, ORCID ID для вчених, ROR ID для установ) утворюють PID Graph, що працює на основі API DataCite GraphQL. Маємо рядок пошуку і три відповідні вкладки. Кожен документ, автор, чи установа отримує свою власну сторінку. Ось, наприклад, так виглядає профіль автора та профіль установи. Роки публікацій, їх типи та ліцензії отримали симпатичну візуалізацію.

PubPeer: майданчик для пострецензування

Автори онлайнового журнального клубу PubPeer заохочують всіх користувачів обговорювати та коментувати наукові публікації. Єдина вимога – публікації повинні містити DOI, PubMed ID, або ArXiv ID, щоб можна було безпомилково ідентифікувати про яку статтю мова. Сервіс відкритий для всіх типів коментарів (як негативних, так і схвальних), проте критики PubPeer стверджують, що сайт поширює чутки, тролінг та наклепи, що можуть зіпсувати наукову кар’єру. Щоб зменшити подібні ризики, автори отримують автоматичне сповіщення, якщо їхню роботу прокоментували на PubPeer, тому автор завжди може відповісти на критику (відповідь автора отримує спеціальну позначку). 

Рейтинг рейтингів університетів: Г'юстоне, у нас проблеми

Лізі Гад та Річард Холмс поділилися першими висновками INORMS Research Evaluation Working Group (REWG) щодо оцінки рейтингу світових університетів. Для цього, Робоча група з оцінки досліджень REWG використала власний механізм оцінки SCOPE, що розроблявся в ході паралельної роботи й застосувала його для оцінювання шести найбільших та найвпливовіших міжнародних рейтингів університетів: ARWU, THE WR, QS, U-Multirank, CWTS Leiden та US News & World Report. Перші результати дослідження зрозуміло представлені на пелюстковій діаграмі

Українська наука і COVID-19

Маленьке та елегантне дослідження від нідерландських вчених - перевірили географію авторів робіт про COVID-19 у 4 медичних топ-журналах. Цілком очікувана кількісна перевага авторів з Європи та Північної Америки. Автори стверджують, що слід залучати вчених з усіх континентів до досліджень COVID-19, оскільки соціальні та економічні наслідки пандемії у світі сильно різняться. А як цього року українська наука долучилася до боротьби з пандемією COVID-19? Вирішив перевірити публікаційну активність наших вчених, тому запитав у Scopus TITLE-ABS-KEY (COVID-19) AND (LIMIT-TO (PUBYEAR, 2020)) AND (LIMIT-TO (DOCTYPE, "ar")) AND (LIMIT-TO (AFFILCOUNTRY, "Ukraine")). Отримав лише 32 статті. 

Освіта – річ узагалі не надто потрібна?

Наталка Сняданко: «Рухаючись далі за такою логікою, потрібно визнати, що освіта – річ узагалі не надто потрібна. Особливо у пострадянських суспільствах, до яких належить і наше. Якщо поставити собі запитання, хто з найвідоміших представників української бізнесової і політичної еліти читає книжки, то список навряд чи буде дуже довгим. Навіть ті, хто піариться на відвідуванні літературних фестивалів, не завжди справляють враження людей, які потім читають придбані там книги. Це формує у суспільстві уявлення про те, що для досягнення успіху освіта – а тим більше література – не надто потрібні або і взагалі зайві. Коли журналісти раптом вирішують атакувати перших-ліпших перехожих запитанням: "А що Ви зараз читаєте?", або ще гірше: "Яку останню книгу українського автора чи авторки Ви прочитали?", то виявляється, що як мінімум кожен п'ятий якраз і дочитує "Кобзар". Як почав ще у школі, так і не може зупинитися. Але найбільш імовірно, просто не знає авторів та книжок поза мінімумом шкільної програми».

У пошуках ідей для створення потрібного бібліотечного сервісу

Пригадую, що колись, коли мені було страшенно сумно через свою роботу, я шукав розраду в блозі. Писав, наприклад, про гріхи галицьких наукових бібліотек, або про зарубані проєкти. На цих вихідних вирішив повернутися до призабутого жанру і справа ось у чім - не вдається вигадати бібліотечний продукт, що міг би стати справді популярним серед наших користувачів. Змавпувати успішні іноземні проєкти не вийде, адже вони роками користуються благами державної фінансової підтримки. У нас бібліотеки переважно отримують гроші з бюджету на оплату комунальних послуг й майже нічого на розвиток. 

Радянсько-польський симпозіум з проблем наукознавства

Радянсько-польський симпозіум з проблем наукознавства відбувся у червні 1966 р. у Львові та Ужгороді й був присвячений комплексному вивченню проблем науки. Короткий звіт про роботу симпозіуму можна прочитати на сторінках «Українського історичного журналу». Мене зацікавили цифри москвича-доповідача А.А. Зворикіна про те, що населення СРСР подвоїлось приблизно за 70 років, кількість учених подвоїлася за 5 років, а кількість наукових публікацій за 5-9 років. Чому кількість публікацій не зростала нога в ногу з кількістю вчених? Невже такий великий відсоток робіт був написаний у співавторстві? 

Книжкові злодії

Ріделл Андерс: «Сотні трофейних бібліотек були роздроблені, а одиничні примірники книжок розподілені по бібліотеках усього Радянського Союзу. Навіть таке розділення мало ускладнення, адже здебільшого бібліотеки отримували книжки з випадково обраних тем і написані мовами, яких читачі часто не розуміли. Повоєнна радянська доповідь описує, як одна бібліотека для працівників хімічного заводу отримала книжки з давньогрецької літератури, а до іншої надійшли конфісковані журнали французької моди. Раз чи двічі надсилали навіть портрети Адольфа Гітлера. Розподілення мало такий хаотичний характер, що навіть радянські бібліотекарі того часу почали питатися про мету цього процесу. Нікому не відомо, скільки цих, часто пошкоджених, книжок, було вилучено та викинуто за повоєнних років. Книжки також мусили відповідати прийнятим у державі політичним поглядам; «політично небезпечна», «нездорова» та «буржуазна» література вилучалася».

Приватизація бібліотек

Регулярно доводиться перечитувати Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27.01.1995 № 32/95-ВР і завжди дивуюся та захоплююся, коли читаю Статтю 14 у якій йдеться про реорганізацію та приватизацію бібліотек – Бібліотеки, що є юридичними особами, не підлягають приватизації. Крім того, сказано, що у разі приватизації будівель в яких розміщені бібліотеки органи, що приймають рішення про приватизацію цих будівель, провинні забезпечити бібліотеки будівлями збудованими за спеціальними проєктами, або іншими упорядкованими приміщеннями, що відповідають умовам обслуговування користувачів бібліотек та зберігання бібліотечних фондів. 

Підтримайте Ініціативу для відкритих анотацій

Відомі активісти за «справедливішу науку» запустили Ініціативу відкритих анотацій (Initiative for Open Abstracts, I4OA), що закликає усіх наукових видавців відкрити анотації своїх публікацій та зробити їх вільно доступними. Авторське право поширюється на анотації, так само як і на повний текст статті, тому попри те, що багато анотацій представлені в комерційних базах, вони не є відкритими, наприклад, для сторонніх алгоритмів інтелектуального аналізу тексту. Сьогодні вже 40 видавців приєдналося до Ініціативи відкритих анотацій, найбільш відомі українському читачу AAAS, BMJ, Cambridge University Press, de Gruyter, SAGE. Також, I4OA підтримало понад 56 стейкхолдерів, серед яких DOAJ, Digital Science, cOAlition S, OpenAIRE, Microsoft Research… і український OUCI

Гонконзькі принципи оцінки дослідників

Сучасна система оцінки дослідників publish or perish базується на підрахунку кількості опублікованих робіт вченого, престижності журналів, у яких опубліковані ці роботи, кількості цитувань робіт іншими дослідниками, загальній сумі отриманих грантів на проведення досліджень. Все це не надто чесно та відповідально, адже, наприклад, кількість цитувань говорить нам про певний науковий вплив досліджень, проте мало говорить про його відтворюваність, чи користь для суспільства. Канадський вчений Девід Мохер очолив групу, яка розробила 5 принципів оцінки дослідників, що винагороджує науковців за поведінку, що сприяє покращенню доброчесності досліджень. Принципи назвали гонконзькими, оскільки їх вперше було представлено під час 6-ї Всесвітньої конференції з питань доброчесності наукових досліджень, що відбулась минулого року в Гонконзі. 

Феноменальна самоцитованість у рейтингу Таймс

Національний університет «Львівська політехніка» та Сумський державний університет неймовірно швидко покращили свої позиції (501-600 місце) в Times Higher Education World University Rankings 2021. Десь з 801 по 1000 сходинку знайшлося місце для Харківського національного університету радіоелектроніки. Решта українських університетів, включно з такими гігантами як КНУ Шевченка та КПІ, опинилися поза межами першої тисячі. Стрімкий ріст позицій трапився завдяки показнику Citations (research influence) згідно з яким ці два університети взагалі опинилися у другій сотні! Спробуємо дізнатися чому публікації працівників двох українських ЗВО так добре цитуються в світі? 

Прагнення до змін у Порядку формування Переліку наукових фахових видань

Міністерство освіти і науки України пропонує для громадського обговорення порівняльну таблицю проєкту наказу МОН «Про внесення змін до Порядку формування Переліку наукових фахових видань України, затвердженого наказом МОН від 15 січня 2018 року № 32». Пропонують цілу купу дуже хороших та потрібних змін – ISSN повинен бути підтверджений на офіційному порталі, слідкування за дотриманням заявленої періодичності, активні DOI для кожного опублікованого матеріалу, спеціальності за якими видання оприлюднює публікації, склад редколегії з афіляціями та ідентифікаторами, процедура рецензування та дотримання принципів COPE. Навіть пропонують прибрати маячню про анотації обсягом не менш як 1800 знаків, класифікацію SENSE та міфічні «профільні міжнародні наукометричні бази даних, рекомендовані МОН»!

Паперові підручники розтрощили електронні: результати опитування

У межах Academic Reading Format International Study (ARFIS) вдалось опитати понад 21 000 студентів у 33 країнах щодо улюблених форматів підручників. Згідно з результатами опитування, більшість студентів обирають паперові підручники — понад 71%, нейтральні щодо формату — понад 20% студентів, і менш як 9% студентів обрали електронні підручники. Студенти, що надали перевагу друкованому слову стверджують, що з паперовими підручниками ними легше навчатись. Користь для здоров’я, простота та зручність для цієї категорії студентів також важливі. Студенти, що полюбляють виключно електронний формат відзначали можливість пошуку інформації за допомогою функцій «Знайти», простоту виділення, анотування та доступу до інформації. 

Нова наукометрія та модель даних для відкритих цитувань

Інформація про цитування однією публікацією інших — дуже важлива для наукометрії, адже це дозволяє нам порівнювати впливовість робіт, авторів, журналів… Звичайно, впливовіша не означає якісніша, однак навіть попри такі обмеження ці оцінки корисні для дослідників, тому що допомагають швидко виявляти актуальні наукові роботи. У середині минулого століття, коли сучасна наукометрія тільки зароджувалась, а інформація розповсюджувалася переважно в паперовій формі, творці цитатних покажчиків були вимушені обмежувати кількість аналізованих видань. Сьогодні ж, завдяки розвитку комп'ютерних технологій, стало можливим взяти кілька мільйонів бібліографічних даних та доволі швидко встановити між ними цитатні зв’язки, що й довели Dimensions, Lens, Scilit… а також український OUCI

Українські вчені та установи у роботах з великою кількістю співавторів

Читаємо: «Виявлено, що найбільші групи співавторів (понад 5 тис. осіб) фігурують у чотирьох роботах, виконаних у рамках двох масштабних експериментів на Великому адронному колайдері – ATLAS2 і CMS3. До складу цих авторських колективів входять і представники двох установ НАН України — ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут» та Інститут сцинтиляційних матеріалів. Далі, за зменшенням розміру авторського колективу, йде невелика кількість публікацій астрономічного (понад 3,5 тис. прізвищ) і медичного (дослідження COMPASS) спрямування, а також велика група публікацій за результатами експерименту в рамках проєкту CMS (як правило, пов’язаних з уже згаданими ННЦ ХФТ і Інститутом сцинтиляційних матеріалів). 

Навіщо українські журнали передають свої метадані в Російський індекс?

Цей допис я хочу розпочати словами президента Володимира Зеленського з його нещодавнього виступу в парламенті: "Дорогі українці! ​Сьогодні, шостий рік поспіль, ми захищаємо свій суверенітет від російської агресії. Ми сплачуємо за це найвищу ціну – життя наших громадян. Сьогодні весь цивілізований світ визнає, що Україна робить все для настання такого бажаного миру”. Попри це, 217 редакцій українських наукових журналів регулярно та безкоштовно передають свої метадані в Російський індекс наукового цитування, РИНЦ. 

Участь українських та іноземних вчених у роботі редколегій наукових журналів

Рекомендую прочитати статтю про залучення науковців НАН України до діяльності редколегій іноземних видань, а також про участь іноземців у роботі редколегій наших видань. Станом на січень 2020 р. в редакційних колегіях 94 % журналів НАН України працювало 650 закордонних учених з 51 країни, на які припадає від 1 до 109 представників. 78% цих науковців представляють 15 країн. Водночас, менш як 2 % наукових співробітників НАН України (281) з понад 50 % академічних установ входить до складу редколегій 397 закордонних видань зі 174 країн. Деякі науковці є одночасно членами редколегій кількох видань, а найактивніше беруть участь у роботі закордонних редколегій представники Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України. 

МОНУ поки не потрібен такий Scopus

Якщо протягом липня хтось засумнівався у патріотичності цього складу МОН, то дарма. Посадовці Міністерства вирішили не укладати договір з Elsevier через те, що в базі Scopus представлено журнал «Physical Oceanography», який видається так званим Морським гідрофізичним інститутом РАН, розташованим на тимчасово окупованій території України. При цьому, Міністерство готове розглянути можливість відновлення співпраці з компанією лише після виключення цього журналу з бази. 

Як українці шукають наукову інформацію в інтернеті?

Згідно з даними Springer Nature українські користувачі найчастіше використовують для пошуку наукової інформації пошукову систему Google (53%) та Google Scholar (14%). Журнали Springer найпопулярніші серед українських авторів, тому ця статистика доволі важлива. Scopus та Web of Science відсутні у першій десятці й доводиться знову запідозрити, що українці користуються Scopus та Web of Science, щоб полюбуватися своїм індексом Хірша, а не для пошуку наукової інформації

Афіляції восьминога

Давним-давно поштова адреса науковця використовувалась, насамперед, для листування автора з редакцією журналу. В Інтернет-епоху потреба у вказанні в роботах фізичних адрес майже зникла, проте впровадження систем рейтингування та оцінювання наукових установ (як правило, враховують кількість публікацій співробітників) породило новий та не завжди здоровий інтерес до адреси автора. Так, у багатьох країнах автори отримують грошову винагороду від працедавця за публікацію роботи з відповідною афіляцією у певних журналах. Керівники установ пропонують авторам таку ось додаткову фінансову підтримку, а потім використовують ці публікації, щоб довести ефективність та продуктивність своєї установи. 

Clarivate тишком прибрав профіль кримського журналу

Пригадуєте як менеджер з продаж Clarivate Analytics повчав нашого першого заступника міністра міжнародному праву? Типу, якщо редакція журналу у заявці на включення вказала видавцем Третій Рейх, то значить і у базах Web of Science буде вказано видавцем Третій Рейх, а Крим, на думку продажника цієї компанії – це, взагалі, як Тайвань. Така офіційна відповідь Clarivate безперечно потішила московських шовіністів та доморощену вату, однак профіль цього кримського журналу раптово зник з Master Journal List. У базі Emerging Sources Citation Index продовжують індексуватися записи журналу (IS=2413-189X), однак без журнального профілю. 

365 фахових видань одним махом

Липневе засідання Атестаційної колегії МОН принесло нам багато фахових журналів — 13 наукових видань включено до категорії «А» і 365 (!!!) видань до категорії «Б». А пригадаймо як оптимістично все розпочиналось… У 2018 році в Україні оновили Порядок формування Переліку наукових фахових видань для «підвищення якості опублікованої у них наукової інформації та інтеграції до світового наукового простору». У нових правилах ми нарешті отримали здорові вимоги щодо рецензування, членів редколегій, вебсайтів… і обіцяно було, що видання, які не зможуть змінитися на краще — через 2 роки попрощаються з Переліком без права поновлення. Як бачите, навіть у липні 2020-го майже чотири сотні журналів ще якось «встигли» стати фаховими. 

Інструмент FAIR-Aware: зробіть свої дані FAIR

FAIR-Aware це онлайн-інструмент, розроблений проєктом FAIRsFAIR (сприяння розвитку справедливих даних у Європі), що має на меті запропонувати практичні рішення щодо використання принципів FAIR (Findable, Accessible, Interoperable, Reusable) протягом усього життєвого циклу даних досліджень. Новий онлайн-інструмент допоможе оцінити поточний рівень вашої обізнаності — чи знаєте ви як зробити набори даних відшукуваними, доступними, сумісними й такими, що дозволяють багаторазове використання. 

Українських журналів у Scopus серйозно побільшало

Реферативна база Scopus розпочинає індексувати відразу 8 нових українських наукових журналів. Більшість публікацій українських вчених з’являється саме у вітчизняних виданнях, а якщо врахувати, що саме університети є видавцями 7 включених видань, то нескладно прогнозувати, що наприкінці року «української університетської науки» в Scopus суттєво побільшає. Керманичі установ НАН можуть себе втішати, що їм належать вітчизняні журнали з імпакт-фактором, проте бачимо, що наші університети за цей відрізок часу виявилися більш спритними в плані виконання вимог міжнародних реферативних баз. 

Ткаченко і Шкарлет: «нові обличчя» для бібліотек

Дуже довго не могли відшукати «нових облич» для очолення міністерств освіти та культури, але нарешті це сталося. Розпочнімо з того, що Мінкульт у нас тепер зветься Міністерство культури та інформаційної політики України, проте поки особливої різниці не помітно. Крісло міністра дісталося відомому українському журналісту та медіабізнесмену Олександру Ткаченку. Минулого року цей пан обіймав посаду генерального директора групи «1+1 медіа» і активно допомагав президенту Зеленському перемогти на виборах. У пресі можна багато прочитати про медіа, бізнес і Ткаченка, але не про Ткаченка і бібліотеки. 

Clarivate Analytics вважає Крим спірною територією

У мережі з'явився текст офіційного листа-відповіді Міністерству освіти та науки України від компанії Clarivate Analytics. Українські чиновники поцікавились, чому в профілі журналу “Materials in Archaeology, History and Ethnography of Tauria”, що представлений у Web of Science Core Collection, у даних про видавця вказано Simferopol, Crimea, Russia. Представник Clarivate Analytics Нік Тернер відповів, що “Крим - це спірна територія, подібно як Тайвань, чи Гонконг”. 

Нова методологія розрахунку метрики CiteScore

Elsevier представив нову методологію розрахунку журнальної метрики CiteScore, що використовується в Scopus. Забудьте усі попередні підрахунки, тепер — беремо кількість цитувань, що отримали рецензовані типи публікацій видання за 4 роки й ділимо на кількість публікацій видання за 4 роки. Публікації за останній рік включаються до розрахунку. Отож, у порівнянні з попередньою методикою, нерецензовані типи публікацій ігноруються, враховуються цитування за 4 роки, а не лише за попередній рік, журнали отримують значення CiteScore у перший же рік індексації у Scopus, значення метрики містить один десятковий знак після коми. 

Українська наука у хижих хащах Амазонії

Останнім часом багато писав про підозрілі журнали в Scopus, а нині ми завітаємо у дебрі Emerging Sources Citation Index. Колумбійський щомісячний мультидисциплінарний онлайн журнал The Revista Amazonia Investiga впевнено набирає популярності серед певної категорії українських авторів. Минулого року журнал опублікував 62 роботи українських авторів, а цього року вже 58 таких публікацій проіндексовано у Web of Science. Як влучно співає Жадан і Собаки: «Впевнено країна підіймається з руїн – у кожну хату колумбійський кокаїн». 

Відкритий доступ — це вже давно не тільки про людей

Наукові роботи про COVID-19 побили усі попередні рекорди щодо приросту кількості публікацій. Аналіз топових медичних журналів показав, що в період пандемії редакції вдвічі швидше публікували статті, що пов’язані з проблематикою COVID-19. Як правило, приріст швидкості відбувався внаслідок зменшення часу на рецензування, тому інколи у рецензовані журнали потрапляв і хлорохін. Словом, вакцину потрібно шукати, а робіт так багато, що їх годі всі прочитати, крім того, деякі з них сумнівної якості. Як намагаються розв'язати цю проблему? — За допомогою створення спеціалізованих е-колекцій та технологій штучного інтелекту. 

Твої індійські блакитні очі більше не в Scopus

Elsevier не спромігся запропонувати гідну трансформаційну угоду і Массачусетський технологічний інститут відмовився продовжувати контракт з видавцем. Подія надзвичайно важлива для подальшого розвитку фінансових моделей наукової комунікації, але мій допис про інший відомий продукт Elsevier. Щойно у березні розповідав про цікавого індійського видавця Blue Eyes Intelligence Engineering and Sciences Publication і ось наглядачі Scopus вже виключили його три журнали. Причина – Publication Concerns. 

Хто найчастіше публікується в національно-орієнтованих журналах?

Команда наукометристів вирішила дослідити, чи стають національно-орієнтовані журнали, що представлені в Scopus, більш міжнародними. Виявилось, що приблизно 40% таких журналів інтернаціоналізуються, при цьому, англійська мова публікацій та відкритий доступ є визначальними факторами. Мене ж найбільше зацікавив показник Index of National Orientation (INO), що визначається як відсоток публікацій країни, вчені якої найчастіше публікуються в журналі, відповідно до загальної кількості публікацій журналу. Так, в суто національного журналу INO = 100%. 

Ще більше Scopus та Web of Science від українських чиновників

Попри сумну українську статистику використання рефератних баз даних (сотні установ практично не користувались наданим доступом), монівські чиновники вирішили продовжити передплату на Scopus та Web of Science для всіх державних й комунальних вишів і наукових установ. При цьому, якось по-знущальницьки звучать слова першого заступника Міністра: «Одне з наших головних завдань – це інтеграція української науки у світовий та Європейський дослідницькі простори. А вона неможлива без того, щоб кожен український вчений мав доступ до інформації про дослідження своїх колег у всьому світі». Доступу до результатів досліджень українські вчені так і не отримали, але можна облизатися на реферат, побачити кількість цитувань і полюбуватися індексом Хірша.

Венеціанський науковий індекс

Scholar Index — італійський проєкт щодо створення індексу цитувань для всіх наукових публікацій в галузі мистецтв та гуманітарних наук для вивчення профілів авторів, публікацій та першоджерел. Проєкт планує використати спільні зусилля видавців, наукових бібліотек та інших культурних установ, що оцифровують, видобувають і розповсюджують цитування з наукових публікацій у вигляді пов’язаних відкритих даних на платформі Scholar Index та через спеціальні API. 

Уникайте журналів, що вимагають разом з рукописом надіслати рецензію

Редакції деяких наших нібито наукових журналів вимагають від авторів надсилати разом з рукописами відразу й рецензії на свої роботи від кандидатів, чи докторів наук. Схоже, що деякі редакції зрозуміли оновлені вимоги МОН до фахових наукових видань надто оригінально, а-ля — от кому потрібна публікація, то нехай він і шукає собі цих рецензентів. Власне науковий журнал і займається тим, що організовує процес отримання порад щодо конкретних рукописів від експертів. Якщо ж редакція на сторінці сайту журналу чесно зізнається, що жодного незалежного peer review вона не проводить, то про який науковий статус може бути мова? 

Вплив часто цитованих статей на імпакт-фактори журналів

Маноліс Антонойянкіс проаналізував понад 3 млн публікацій у 11639 журналах, що представлені у Journal Citation Reports за 2017 рік і дізнався як окремий документ впливає на імпакт-фактор журналу. Виявилося, що імпакт-фактори напрочуд мінливі. Так, наприклад, для 381 журналу 1 часто цитована публікація збільшила імпакт-фактор на 0,5 пунктів, водночас, для 818 журналів ріст перевищив 25%. Найцікавіше, що кожен десятий журнал збільшив свій імпакт-фактор більш ніж на 50% коштом лише трьох часто цитованих статей!

Реформа оцінки наукових досліджень у Китаї

Китай прагне відійти від явища «лише чотири» (only papers, only titles, only diplomas and only awards). Найбільше мають китайські посадовці нарікань на «культ SCI», адже показники WoS стали основними критеріями оцінки китайських вчених. Звичайно, науковці Піднебесної отримали користь від порад міжнародних рецензентів та суттєво покращили свої дослідження, але, водночас, деякі вчені та установи ганяються тільки за кількістю публікацій і не зважають на якість та суспільну цінність своїх результатів. Також, усім стало очевидно, що «культ SCI» зашкодив китайським журналам — Китай є світовим лідером за кількістю наукових публікацій у «міжнародних» журналах, але лише приблизно 200 китайських журналів представлені в Web of Science. 

Конкурси НФДУ: суворі до природничників, лагідні до гуманітаріїв

Національний фонд досліджень України (НФДУ) оголосить конкурси наукових і науково-технічних проєктів «Наука для безпеки людини та суспільства» та «Підтримка досліджень провідних та молодих учених». Максимальна сума фінансування проєктів на 1 рік = 5 млн гривень. Це ніби й небагато для світової науки, але повинно зацікавити науковців в Україні. Офіційно конкурси ще не розпочалися, але вже розкрито певні умови участі. Колектив авторів проєкту – не більш як 7 дослідників, і не менш як половина з них мають бути молодими вченими. Вимоги до керівників проєктів у природничих та соціогуманітарних науках зробили різними, при цьому в соціогуманітаріїв з'явилася дивна вимога щодо монографій. 

Оцінювання результатів наукових досліджень в Україні: хто має журнал в Scopus — того і капці

Журнал Scientometrics написав про суперечливу українську практику оцінки наукової діяльності вчених та установ, що базується на підрахунку кількості публікацій у журналах представлених у Scopus та Web of Science (препринт). За допомогою Scopus було відібрано 50 журналів, у яких українські науковці написали найбільшу кількість статей та оглядів за 2015-2019 рр. Виявилось, що 78% цих журналів – це журнали українських видавців та англомовні переклади українських журналів. Також, у цьому топі опинилося 2 виключених видання і журнал, який двічі індексується в Scopus. 

Список Kscien: боротьба з хижаками триває

Члени неприбуткової організації Kscien, що базується в Сулейманії (місто на сході Іракського Курдистану) прагнуть розвивати та вдосконалювати наукові комунікації, насамперед, у країнах, що розвиваються. Основний напрямок роботи — протистояння хижацьким фейковим видавцям, що активно надокучають авторам з цих країн. Kscienісти підхопили ініціативу Джефрі Білла й укладають власну колекцію хижаків Kscien's list, що містить 5 списків: хижацькі видавці, хижацькі журнали, викрадені журнали, хижацькі метрики та хижацькі конференції. 

BIP! Finder для протидії COVID-19

З початку пандемії коронавірусу типу COVID-19 вже з'явилося тисячі препринтів та статей у рецензованих журналах. Усі ці публікації впливають на подальші наукові дослідження, рішення медиків, а також заходи урядів щодо протидії поширенню інфекції. Зрозуміло, що кількість цих робіт стрімко зростає, відтак, вченим усе важче вивчати відповідну літературу та виявляти корисну інформацію, тому команда Semantic Scholar створила відкритий набір даних BIP4COVID19, що містить не тільки перелік публікацій про новий коронавірус, але й показники наукового впливу для кожної роботи. Також, для зручності використання цих даних творці відразу прикрутили веб-інтерфейс

Платформа відповідальної редакційної політики PREP

Серж Горбач з Радбоуд університету вирішив, що автори мають право знати, що відбувається з їх рукописом після того, як вони натискають кнопку «Надіслати». Пан Серж створив Platform for Responsible Editorial Policies (PREP) — безкоштовну базу даних, що дозволяє з'ясувати, як саме відбувається процес рецензування у 360 наукових журналах. Зі сторінок PREP можна дізнатися, чи редакція журналу розкриває імена рецензентів, чи використовує програмне забезпечення для перевірки рукопису на плагіат, виявлення маніпуляцій із зображеннями, які критерії якості використовує журнал ітд. 

Комп'ютери Apple в українських бібліотеках

Користувачі бібліотек України мають право на якісне обслуговування незалежно від раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань… однак, підозрюю, цей принцип не поширюється на фанатів операційної системи Макінтош. Попри величезну популярність айфонів та інших продуктів корпорації Apple серед українських користувачів, у наших книгозбірнях переважно використовують Windows, або дистрибутиви Linux. Чи це свідомий вибір українських бібліотекарів? Закордоном такої тотальної переваги продуктів Майкрософт у бібліотеках не помітив — невже це така українська особливість? 

Профілі авторів у Dimensions: вони є, але для чого?

Попри те, що профіль себе коханого абсолютно ніяк не допоможе вченому у проведені якісного наукового дослідження, українські користувачі вперто штурмують реферативні бази даних наукової літератури у пошуках своїх публікацій та h-індексів. Деякі хитрі українські вчені готові вихваляти базу даних, якщо та вигідно вираховує потрібні показники, і при цьому байдуже, звідки беруться цифри та показники. Наприклад, дані платформи Dimensions від Digital Science, що пропонує також і авторські профілі. Давайте уважніше поглянемо, що за інформація міститься у цих профілях. 

Scite_ робить науку більш достовірною

Популярні наукометричні інструменти дозволяють швидко дізнатися кількість цитувань конкретної публікації, проте залишається загадкою — чому інші вчені згадали цю роботу у своїх публікаціях? Дослідження підтвердили представлені у попередній роботі результати, або навпаки їх спростували? Велика кількість цитувань свідчить про неабиякий науковий вплив роботи, або ж навпаки більшість цих цитувань негативні? А можливо, все це були просто поверхневі згадки, мовляв — чимось подібним займалися й інші вчені, але в абсолютно іншому контексті.