skip to main |
skip to sidebar
Американські бібліотекарі об'єднуються проти політики легітимно обраного президента Дональда Трампа. Якщо відразу по інавгурації книжники США були просто стурбовані наступом адміністрації нового президента на свободу ЗМІ, то після скасування державним департаментом США віз для туристів із семи країн з переважною більшістю мусульманського населення, бібліотекарів прорвало. Ребека МакКоркіндейл з Публічної бібліотеки Небраски запропонувала слоган Libraries for Everyone, який відразу підхопила вся бібліотечна країна.
Нещодавно довідався, що в Польщі вже кілька років справно працює Національна програма наукових публікацій у Відкритому доступі, яка дозволяє усім працівникам та студентам польських наукових, академічних і освітніх установ абсолютно безкоштовно публікуватись у відкритих журналах провідних видавництв. Для прикладу, польські автори можуть надсилати рукописи в гібридні журнали Springer (Open Choice), просто вказати, що вони працюють/навчаються у Польщі, а про оплату подбає Міністерство освіти та вищої освіти Польщі. Побоююсь, що у нас би подібна програма працювала на кшталт – «спершу, автори, оплатіть, а потім МОН, можливо, компенсує до 50%».
У своєму виступі на конференції TED робототехнік Родні Брукс спробував пояснити чому незабаром ми всі покладатимемося на роботів і розповів цікаву оповідку про бібліотекарів та комп’ютери. У 1957 році вийшов фільм «Робочий стіл» зі Спенсером Трейсі та Кетрін Хепберн у головних ролях. У фільмі фахівець з питань підвищення продуктивності праці Річард Самнер приносить гігантський комп’ютер, що здатний допомогти бібліотекарям. Читач запитує «Як звати оленів Санта-Клауса?», а комп’ютер швиденько допомагає впоратись з таким завданням. Звичайно, від комп’ютерів у 1957 році було небагато користі, але вже тоді бібліотекарі занервували, що машини заберуть їхні робочі місця.
Але насправді сталося зовсім інше.
Теоретики і практики, що працюють у галузі управління людськими ресурсами, все частіше покладаються на мета-аналіз. Проте, для проведення якісного мета-аналізу може знадобитися кілька місяців, а то і років, тому з’явилась платформа metaBUS, яка повинна допомогти вченим в галузі соціальних наук значно прискорити цей процес. Платформа дозволяє легко фільтрувати результати пошуку за вибіркою, розміром ефекту, країною, роками… але насамперед потрібно обрати робочий інтерфейс.
Продовжуємо шукати альтернативи спискам Джеффрі Білла. Коли ще з Beall’s List все було гаразд, вже тоді голосили критикани, що подібними речами не може займатися один бібліотекар, а потрібно створити відповідальну організацію. Така організація швидко знайшлась, але її статус, як на мене, дещо самопроголошений. Open Access Scholarly Publishers Association (OASPA) – неприбуткова організація, що представляє інтереси видавців журналів відкритого доступу з усього світу і з усіх наукових дисциплін. OASPA об’єднує як великі, так і маленькі незалежні видавництва та пропонує найкращі практики видавництва відкритих наукових видань, служить форумом для обміну інформацією і досвідом щодо поступу Open Access.
Ліцензії Creative Commons дозволяють авторам самостійно визначати правила подальшого використання їхніх творів та створюють привітне середовище для вільного обміну контентом. Проте, знаходити подібний CC-контент буває інтуїтивно непросто, тому з’явилась бета-версія інструменту Creative Commons Search, що дозволить проводити пошук відкритого контенту через єдиний інтерфейс. Пошукові фільтри дозволяють відібрати документи за типом ліцензії, назвою, автором, тегами, колекціями, типами установи, а серед колекцій вже можна обрати Flickr, Metropolitan Museum of Art, New York Public Library та Rijksmuseum.
Сервіс Authorea пропонує дослідникам спільно створювати та працювати онлайн над науковими документами: усі співавтори можуть одночасно редагувати документ, коментувати, оперативно відстежувати зміни, вставляти в документ посилання, зображення, дані, джерельний код. На додачу до різних стилів цитувань, Authorea пропонує ще й шаблони документів для більш як 8000 наукових видань. У безкоштовній версії користувач може створювати необмежену кількість публічних відкритих документів і лише один приватний закритий документ.
Джеффрі Білл пішов, але справа його житиме. Мене зараз мучить таке питання – Як ми ставимось до статей з хижацьких журналів у наших репозитаріях? З нерецензованими і навіть місцями підозрілими препринтами все зрозуміло, їх не чіпаємо, адже в описі таких документів чітко сказано, що це препринт. Однак, стаття з хижацького журналу матиме звучний опис і це, теоретично, може заплутати користувачів електронного архіву.
