З’явився Times Higher Education World University Rankings 2020 і місця наших 6 університетів мало кому сподобались. Поки українські медіа, ректори, члени вчених рад… поширювали рейтингові фантазії напористих народних депутаток, які навіть не заглядали у методологію згаданих рейтингів, фахівці, яких у нас вперто ніхто не слухає, почали докопуватись, швидше самі для себе, чому ж їхні установи так влетіли Львівській політехніці за показником Citations? Якщо у Львівської політехніки цей показник = 49.5, то в Харківської політехніки = 5.4! Відчуйте різницю.
Чому провисло цитування наших університетів у рейтингу Таймс
Створив
pan.bibliotekar
on субота, 21 вересня 2019 р.
Пасує до:
бібліометрія,
наукометрія,
політика,
рейтинги,
scopus
29
людей мають що сказати
Як бібліотекарю пограти у «вищій лізі»?
Створив
pan.bibliotekar
on четвер, 19 вересня 2019 р.
Пасує до:
відкритий доступ,
періодика,
фінанси
0
людей мають що сказати
Мене вражає цінова політика відомого видавця біомедичних журналів Cell Press. Візьмемо для прикладу видання «American Journal of Human Genetics». Вартість річної індивідуальної передплати – $1948. Публікація статті у відкритому доступі – $5000. Доступ до 1 статті – $31.50. Але при цьому період ембарго для преси – лише 6 місяців, а публікація препринтів, чи навіть пряме надсилання рукописів з bioRxiv – вітається! Тобто, читачі AJHG готові платити величезні гроші за оперативний доступ до інформації, що через півроку й так з’явиться у відкритому доступі.
Електронні книги у бібліотеках США для всіх і старі-нові українські Зе!реалії
Створив
pan.bibliotekar
on пʼятниця, 13 вересня 2019 р.
Великий американський видавець Macmillan Publishers вирішив запровадити нове правило – бібліотеки можуть придбати лише 1 примірник нової електронної книги протягом 8 тижнів після її виходу. Американська бібліотечна асоціація (ALA) та Асоціація публічних бібліотек (PLA) відразу заявили, що таке ембарго – це порушення прав читачів, обмеження доступу до інформації і запустили кампанію #eBooksForAll. Нагадаю, що електронні книги в бібліотеках США видаються на абонемент подібно до паперових – кожен хто має читацький може позичити на якийсь час е-книгу, кілька читачів можуть читати е-книгу одночасно, не можна розшарити нелегально файлик серед усіх охочих.
Pybliometrics: інтерфейс Python для Scopus
Створив
pan.bibliotekar
on четвер, 12 вересня 2019 р.
Пасує до:
бібліометрія,
е-проги,
наукометрія,
періодика,
scopus
0
людей мають що сказати
Програмний модуль pybliometrics для API Scopus RESTful, що написаний для Python 3, дозволяє отримати доступ до бази даних Scopus через зручні користувацькі інтерфейси і може використовуватися без попереднього знання RESTful API. Пакет пропонує класи для взаємодії з різними Scopus API для отримання різноманітної інформації: кількість посилань, інформація про автора, анотації документів. Початковий код pybliometrics викладено на GitHub під ліцензією MIT.
Як розпізнати цитування з примусу?
Створив
pan.bibliotekar
on середа, 11 вересня 2019 р.
Пасує до:
наукометрія,
періодика,
рецензування,
шкідництво,
elsevier
0
людей мають що сказати
Elsevier підозрює сотні рецензентів у тому, що вони скористались процесом рецензування для штучного покращення своїх наукометричних показників. Нібито в обмін на схвальні рецензії деякі непорядні рецензенти закликали авторів згадати потрібні статті у списку використаної літератури. Експерти-аналітики Elsevier Джероен Баас та Катріона Феннелл переглянули рецензентську активність майже 55000 науковців, які рецензували роботи у журналах Elsevier і перевірили, чи часто їхні публікації цитуються у роботах, які вони рецензували. Виявилося, що в переважній більшості випадків публікації рецензентів не цитуються у рецензованих ними роботах, проте, менш як 1% перевірених рецензентів потрапили під підозру.
Україна – лідер серед країн світу за рівнем самоцитувань
Створив
pan.bibliotekar
on понеділок, 2 вересня 2019 р.
Пасує до:
кар'єра,
наукометрія,
рейтинги,
scopus
0
людей мають що сказати
Набір даних, у якому представлено майже 100 000 дослідників, свідчить про те, що не менше 250 вчених отримали понад 50% цитувань своїх робіт від себе, або від своїх співавторів, водночас, середній показник самоцитування становив лише 12,7%. Вчений Стенфордського університету і один з авторів цього дослідження Джон Іоаннідіс підозрює, що «ферми самоцитування» дуже поширене явище. На думку доктора Іоаннідіса, вчені із самоцитуванням у понад 25% не обов'язково беруть участь у якихось неетичних іграх, проте роботи таких вчених варто ретельно перевіряти.