Чому провисло цитування наших університетів у рейтингу Таймс

З’явився Times Higher Education World University Rankings 2020 і місця наших 6 університетів мало кому сподобались. Поки українські медіа, ректори, члени вчених рад… поширювали рейтингові фантазії напористих народних депутаток, які навіть не заглядали у методологію згаданих рейтингів, фахівці, яких у нас вперто ніхто не слухає, почали докопуватись, швидше самі для себе, чому ж їхні установи так влетіли Львівській політехніці за показником Citations? Якщо у Львівської політехніки цей показник = 49.5, то в Харківської політехніки = 5.4! Відчуйте різницю. 

Як бібліотекарю пограти у «вищій лізі»?

Мене вражає цінова політика відомого видавця біомедичних журналів Cell Press. Візьмемо для прикладу видання «American Journal of Human Genetics». Вартість річної індивідуальної передплати – $1948. Публікація статті у відкритому доступі – $5000. Доступ до 1 статті – $31.50. Але при цьому період ембарго для преси – лише 6 місяців, а публікація препринтів, чи навіть пряме надсилання рукописів з bioRxiv – вітається! Тобто, читачі AJHG готові платити величезні гроші за оперативний доступ до інформації, що через півроку й так з’явиться у відкритому доступі. 

Електронні книги у бібліотеках США для всіх і старі-нові українські Зе!реалії

Великий американський видавець Macmillan Publishers вирішив запровадити нове правило – бібліотеки можуть придбати лише 1 примірник нової електронної книги протягом 8 тижнів після її виходу. Американська бібліотечна асоціація (ALA) та Асоціація публічних бібліотек (PLA) відразу заявили, що таке ембарго – це порушення прав читачів, обмеження доступу до інформації і запустили кампанію #eBooksForAll. Нагадаю, що електронні книги в бібліотеках США видаються на абонемент подібно до паперових – кожен хто має читацький може позичити на якийсь час е-книгу, кілька читачів можуть читати е-книгу одночасно, не можна розшарити нелегально файлик серед усіх охочих. 

Pybliometrics: інтерфейс Python для Scopus

Програмний модуль pybliometrics для API Scopus RESTful, що написаний для Python 3, дозволяє отримати доступ до бази даних Scopus через зручні користувацькі інтерфейси і може використовуватися без попереднього знання RESTful API. Пакет пропонує класи для взаємодії з різними Scopus API для отримання різноманітної інформації: кількість посилань, інформація про автора, анотації документів. Початковий код pybliometrics викладено на GitHub під ліцензією MIT. 

Як розпізнати цитування з примусу?

Elsevier підозрює сотні рецензентів у тому, що вони скористались процесом рецензування для штучного покращення своїх наукометричних показників. Нібито в обмін на схвальні рецензії деякі непорядні рецензенти закликали авторів згадати потрібні статті у списку використаної літератури. Експерти-аналітики Elsevier Джероен Баас та Катріона Феннелл переглянули рецензентську активність майже 55000 науковців, які рецензували роботи у журналах Elsevier і перевірили, чи часто їхні публікації цитуються у роботах, які вони рецензували. Виявилося, що в переважній більшості випадків публікації рецензентів не цитуються у рецензованих ними роботах, проте, менш як 1% перевірених рецензентів потрапили під підозру. 

Україна – лідер серед країн світу за рівнем самоцитувань

Набір даних, у якому представлено майже 100 000 дослідників, свідчить про те, що не менше 250 вчених отримали понад 50% цитувань своїх робіт від себе, або від своїх співавторів, водночас, середній показник самоцитування становив лише 12,7%. Вчений Стенфордського університету і один з авторів цього дослідження Джон Іоаннідіс підозрює, що «ферми самоцитування» дуже поширене явище. На думку доктора Іоаннідіса, вчені із самоцитуванням у понад 25% не обов'язково беруть участь у якихось неетичних іграх, проте роботи таких вчених варто ретельно перевіряти.