Нова наукометрія та модель даних для відкритих цитувань

Інформація про цитування однією публікацією інших — дуже важлива для наукометрії, адже це дозволяє нам порівнювати впливовість робіт, авторів, журналів… Звичайно, впливовіша не означає якісніша, однак навіть попри такі обмеження ці оцінки корисні для дослідників, тому що допомагають швидко виявляти актуальні наукові роботи. У середині минулого століття, коли сучасна наукометрія тільки зароджувалась, а інформація розповсюджувалася переважно в паперовій формі, творці цитатних покажчиків були вимушені обмежувати кількість аналізованих видань. Сьогодні ж, завдяки розвитку комп'ютерних технологій, стало можливим взяти кілька мільйонів бібліографічних даних та доволі швидко встановити між ними цитатні зв’язки, що й довели Dimensions, Lens, Scilit… а також український OUCI

Завдяки Ініціативі для відкритих цитувань (I4OC) більшість ключових наукових видавців відкрили свої бібліографічні та цитатні дані, а розробники наукових баз даних та програмного забезпечення бібліометричного аналізу розпочали активно інтегрувати ці відкриті дані у своїх продуктах. 

 
Змінюється навіть саме розуміння сутності цитувань. Якщо раніше вважали, що цитування — це така собі пряма з точки А в точку Б, то зараз всі розуміють, що цитування у машиночитній формі може містити значно більше корисної інформації, наприклад, з якої частини публікації походить цитування (з огляду літератури, методології, обговорення…), або ж враховувати контекст цитувань. 

Звичайно, наукометрії давно відомо, що не всі цитування позитивні, є й негативні, а більшість просто поверхневі. У паперовому світі старої наукометрії складно було розв'язувати цю проблему, але сьогодні це вже під силу. Так інструмент scite_ використовує глибоке навчання для класифікації характеру цитувань і безкоштовно пропонує користувачам характеристику для понад 600 мільйонів цитат. 

На жаль поки для машиночитного опису бібліографічних даних використовують різні схеми та онтології, що ускладнює інтеграцію даних отриманих від різних постачальників. Прийняття єдиної моделі представлення даних, наприклад, OpenCitations Data Model (OCDM), дозволить вирішити й цю проблему. 

В ідеалі, незабаром всі ці метадані будуть розповсюджуватись під відкритими ліцензіями, і дослідники та програмне забезпечення зможуть їх безперешкодно використовувати. 


Що натомість можуть запропонувати власники комерційних баз даних, які у нас полюбляють називати наукометричними, і доступ до яких можливий тільки на умовах передплати? Нічого нового — приховування метаданих, накладання обмежень на завантаження та повторне використання, непослідовні пояснення причин непідтримки відкритих ініціатив… 

Унікальні послуги з оцінки наукових видань? Як ми бачимо на прикладі Австралії, Британії, Норвегії… журнальні та книжкові переліки Scopus та Web of Science нецікаві посадовцям у країнах з притомною науковою політикою. 

Так, комерційні виробники наукометричних інструментів додатково збагачують метадані, але якщо Ініціатива відкритих анотацій візьме гору, то, приміром, ключові слова вже й не будуть особливо потрібні. 

Наукометричні інструменти стрімко розвиваються на наших очах, і яким би сильним не було у нашій країні лобі комерційних постачальників, ніхто не зможе вічно відвертатися й ігнорувати науковий прогрес, нові результати, здобутки Ініціативи для відкритих цитувань, Ініціативу відкритих анотацій ітд.

3 коментарі:

  1. Анонімно02.08.20, 21:47

    "Як ми бачимо на прикладі Австралії, Британії, Норвегії… журнальні та книжкові переліки Scopus та Web of Science нецікаві посадовцям у країнах з притомною науковою політикою". Перелік країн можна продовжити і додати до нього ще багато країн, як розвинутих, так і не дуже. Навіть ті країни, де університети також знаходяться під впливом світових університетських рейтингів Times та QS, які базуються зараз на базі СКОПУС. У нас, чомусь, не хочуть вивчати цей досвід. У нас все викривлено, нажаль. У світі ВОС та СКОПУС вивокристовується для вимірювання публікаційної активності вчених, а у нас - для оцінки якості публікацій. Разом з цим, у більшості країн світу для вимірювання якості публікацій використовують не індекси, а журнальні списки. Найбільш поширені та поважні це списки з Австралії та Британії. У цих списках журналів з Австралії та Британії не більше 20 відсотків. Усі інші - зарубіжні. У нас про ці списки ніхто не згадує взагалі. Разом з цим, ми зробили власний список фахових видань, де лише вітчизяні видання, а далі - згребли до фахової купи усе з ВОСу та Скопусу. Дуже примітивно. В Африці є лише одна країна, яка вискористовує наш підхід до оцінювання якості публікацій через власний список фахових національних видань, комбінуючи це з базами СКОПУС та ВОС, але при цьому вони використовують також і список журналів, який розроблявся в...Норвегії. Некомерційний список. Як бачимо, Україна, в частині розвитку системи оцінювання якості публікацій у наукових журналах відстала навіть від країни з Африки. За такої ситуації, ми ще навіть не доросли до усвідомлення такого слова як "наукометрія", бо це слово вже другого рівня, а ми ще не піднялися навіть на перший.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я от не розумію, що дають нашим університетам ці рейтинги? Ніби можна залучити кращих абітурієнтів. Але якість наших гуртожитків налякає будь-кого, англійською викладають одиниці, іноземні студенти це ще зі старих контактів, а не через рейтинги, та й долею, працевлаштуванням цих талановитих абітурієнтів ніхто потім цікавиться. Про журнальні списки правда і, як на мене, нема навіть малесенької надії, що в Україні на держрівні ними зацікавляться.

      Видалити
  2. Анонімно03.08.20, 10:37

    Ви точно все сказали. Думаю, це питання, щодо рейтингів університетів, та що вони (рейтинги) дають нашим університетам, вже має знаходитися у площині ДБР. Студенти іноземні сюди приїджають зовсім не бідні. Тобто, університетські рейтинги для нас то є ширма, а от що за ширмою...

    ВідповістиВидалити