skip to main |
skip to sidebar
Пригадую, як на одній з конференцій з величезною недовірою та іронією сприйняв повідомлення колеги про «переваги» використання паперових каталогів у головній бібліотеці країни – нібито, деяким читачам подобається гортати каталожні картки у шухлядах, адже так вони позбавляються стресу. Як виявилось, ніякі це не бібліотечні фантазії, а відомий у світі феномен АСМР (Автономна сенсорна меридіональна реакція). Вікіпедія пише: «феномен сприйняття, що характеризується виразним приємним відчуттям поколювання на шкірі голови або інших частинах тіла у відповідь на певні зорові, слухові і (або) когнітивні стимули».
Міністр освіти і науки Лілія Гриневич презентувала концепцію «Нової української школи» – така собі ідеологія реформи середньої освіти в Україні, що повинна почати діяти в 2018 році. Інформації в світі з кожним днем стає все більше, діти намагаються усе запам’ятати, а особливого сенсу у всьому цьому не видно. Тому, нові українські керманичі від освіти спробують змінити все на краще. Хочете знати як саме? – читайте концепцію.
Професори Олександр Кларк та Девід Томпсон спробували на пальцях пояснити молодим науковцям чому варто остерігатися «хижацьких» журналів і в жодному разі не публікувати у них своїх робіт. Насамперед, для репутації будь-якого дослідника дуже кепсько мати статтю у журналі, який публікує усе підряд. Якщо в CV науковця опиниться згадка про статтю у «хижацькому» журналі, то обізнані потенційні роботодавці та грантодавці відразу вмикатимуть «червоне світло».
Добре, коли ваш академічний веб-сайт гарно індексується у Google. Ще краще – якщо веб-сайт гарно індексується і в Google, і в Google Академія. Однак, трапляється, що через невиконання рекомендацій, пошукові павуки приходять на сайт рідко і неохоче, а відтак тисячі наукових документів можуть назавжди потонути у глибокому невидимому вебі. Дізнатися про основні принципи індексування сайтів у Google Академія можна почитавши спеціальний розділ Inclusion Guidelines for Webmasters.
Вчені в галузях математики, фізики, комп’ютерних наук давно вже кинули виклик традиційні видавничій системі із непомірними цінами та значними затримками публікацій і справно діляться своїми препринтами на сторінках arXiv.org. Біологи ділять аркаід з фізиками, але, водночас, стрімко розростаються і bioRxiv. Представники соціальних наук можуть сміло використовувати інституційні та мультидисциплінарні репозитарії, але, схоже, їм дуже хочеться, також, мати ресурс з rxiv у назві. Тому, зустрічайте SocArXiv – безкоштовний архів електронних публікацій та препринтів із галузей соціальних наук.
За допомогою різних традиційних і нетрадиційних мірил оцінки (кількості цитат, оглядів, читацької аудиторії, завантажень, твітів…) вчені Галі Галеві, Барнабі Ніколя та Юдит Бар-Ілан проаналізували 70000 книг різних типів та жанрів. Науковці вивчали і антології, і комікси, і кулінарні книги… і врешті дійшли висновку, що оптимальний набір мірил для оцінки повинен залежати від типу та змісту книг. Дослідженням наукової літератури присвячений не один пост у моєму блозі, а от про художню літературу згадував вкрай рідко.
Людське культурне розмаїття вражає силою-силенною своїх форм – ми розмовляємо різними мовами, будуємо різні будинки, дотримуємося різних сімейних традицій… Усі ці культурні особливості зафіксовані в науковій літературі, однак фактори їх виникнення та закономірності розвитку досі залишаються малодослідженими. Нова база даних D-PLACE, що містить культурну, мовну, екологічну та географічну інформацію, покликана спростити процес проведення подібних досліджень як для професійних вчених, так і для всіх охочих вивчити культурні подібності та відмінності понад 1400 самобутніх спільнот.
Інформація у D-PLACE доступна у вигляді таблиці, мапи чи лінгвістичного дерева.
Слоган спеціалізованого сервісу для науковців Scizzle – «Don't Search. Research». Ви вже, мабуть, здогадуєтесь як це працює… Поки бібліотекарі намагаються задурити науковцям голови премудростями інформаційного пошуку, такі ресурси як Scizzle, Sparrho, PubChase пропонують дослідникам довіритись сервісу рекомендацій і отримувати цільові повідомлення про появу нових вартісних публікацій. Бачите, поки намагався написати пост про можливості використання науковцями RSS-рідерів, з’явилися кращі сервіси, які отримують оновлення безпосередньо з веб-сайтів журналів, відтак, сповіщення користувачам повинні надходити без жодних затримок.
