Звідки беруться дані в Open Ukrainian Citation Index

Працівники ДНТБ України презентували Open Ukrainian Citation Index (OUCI) – спеціалізовану пошукову систему і базу даних наукових цитувань, що надходять від усіх видавців, які співпрацюють з Crossref та підтримали Ініціативу для відкритих цитувань. Перед тим, як розглядати сам OUCI, давайте відзначимо, що представила його бібліотека, система шустро крутиться на бібсервері, вона не квадратна, не 1.0, містить 109 млн записів… і не впала від користувацьких запитів! Зрозуміло, що комусь і «тризуб над Кремлем постав – скажуть, що криво», однак є й такі, хто щиро обурюється, чому джерела цитувань OUCI не такі повні, як у Scopus, чи Web of Science. Тому давайте ще раз поговоримо про джерела, добру волю і про з-під палки по-українськи. 

Кому потрібне УДК?

Спокійно, у дописі не йде мова про доцільність використання Універсальної Десяткової Класифікації (УДК), а про дивну практику вимагати коди УДК у авторів наукових статей. Науковець провів дослідження і звертається до видавця, щоб той допоміг представити нові результати якомога більшій аудиторії спеціалістів. Здавалося, автор не зобов’язаний вміти визначати УДК, ББК, реєструвати DOI… Це ж ніби професіонали в редакції знають, що потрібно зробити, щоб перфектно представити роботу у світовому інформаційному просторі?! Проте, якщо поглянути на вимоги до оформлення статей в українських журналах, то побачити, що редакції просять надсилати на розгляд рукописи відразу з кодами УДК. 

Автоматична знижка від Wiley Open Access для українських авторів

Одне з найбільших наукових видавництв світу Wiley надає науковцям з країн, що розвиваються, можливість безкоштовної, або зі суттєвою знижкою, публікації статей у своїх відкритих журналах. Автори-кореспонденти з України мають право отримати 50% знижки на APC для публікації в журналах Wiley Open Access. Усе це робиться нібито для того, щоб довести світові, що на редакційні рішення журналів видавництва ніколи не впливатиме спроможність автора заплатити за свою публікацію. 

Master Journal List: знаходимо, куди пристроїти рукопис

Оновлений Master Journal List – зручний інструмент, що допоможе знайти потрібний журнал у базах платформи Web of Science. Попередній MJL, скажемо відверто, був кепський, ми довго чекали і ось нарешті отримали симпатичний результат. Журнали тепер не вивалюються загальним списком, натомість, кожен журнал має власний стандартизований профіль, що дозволяє легко порівнювати журнали від різних видавців. Профіль журналу містить інформацію про завдання і зміст, метрики, частоту публікації, веб-посилання для подання рукопису… тому, авторам буде значно простіше відшукати відповідний журнал. Інструмент вимагає реєстрації, проте достатньо мати ORCID. 

3 статті в хижацьких журналах = 1 український кандидат

«Мій Боже милий! як хотілось, Щоб хто-небудь мені сказав Хоч слово мудре; щоб я знав, Для кого я пишу? для чого?». Справджується мій сумний прогноз, що здобути ступінь доктора, чи кандидата наук буде так само легко. У Мінюсті вже зареєстровано Наказ МОН №1220 від 23.09.2019 р. і в порівнянні з документом, що виносився на громадське обговорення, просто прибрали згадку про «одноосібність», тож вимоги стали ще м’якішими. 

Українські журнали в Emerging Sources Citation Index

Мені і смішно, і грішно чути на українських редтусівках заяви – «Нашому журналу хоча б у Web of Science Core Collection спочатку потрапити». Звичайно, як на мене, то вся справа в молодому Emerging Sources Citation Index (ESCI) – про восівський тріо-грааль більшість наших редакцій раніше й не чули, а от стартові успіхи українських колег в ESCI розбурхали нездоровий інтерес та оптимізм наших ректорів. Схоже, що навіть нещодавній виліт «Вісника НАККіМ» з ESCI не підірвав ентузіазм деяких наших «подавачів». Давайте ж перевіримо, що за українські журнали індексується в ESCI і чи справді український контент ESCI має якісь свої особливості. 

Люди хочуть звичайні бібліотеки

Ви придбали 3D-принтер для бібліотеки, а тепер він стоїть нікому не потрібний у кутку і ви не знаєте, що з цим робити? Нарешті з’явилася стаття, що містить достатньо статистичних даних, щоб пояснити нам чому так сталося. Пригадуєте, у всьому світі бібліотекарі побоювались, що через стрімкий розвиток Інтернету бібліотеки безнадійно застаріють? Багато керівників бібліотек вирішили не випробовувати долю і для того, щоб довести сучасність своїх установ розпочали пропонувати користувачам різноманітні футуристичні дивани, 3D-принтери, шоломи віртуальної реальності… 

Радянські традиції кепської цитованості наукових робіт

Чому роботи більшості наших вчених так рідко згадують у своїх роботах іноземні науковці? Припустімо, що справа не просто в якості цих робіт і давайте спробуємо перерахувати кілька причин: відсутність регулярних зв'язків із зарубіжними вченими, затримка з доступом до іноземних журналів, недостатнє знання іноземних мов нашими вченими, багато часу витрачається на підготовку різних супровідних документів, незнання української мови іноземними вченими, наші бібліотеки недостатньо добре укомплектовані іноземною літературою… Погоджуєтесь?! 

Чому провисло цитування наших університетів у рейтингу Таймс

З’явився Times Higher Education World University Rankings 2020 і місця наших 6 університетів мало кому сподобались. Поки українські медіа, ректори, члени вчених рад… поширювали рейтингові фантазії напористих народних депутаток, які навіть не заглядали у методологію згаданих рейтингів, фахівці, яких у нас вперто ніхто не слухає, почали докопуватись, швидше самі для себе, чому ж їхні установи так влетіли Львівській політехніці за показником Citations? Якщо у Львівської політехніки цей показник = 49.5, то в Харківської політехніки = 5.4! Відчуйте різницю. 

Як бібліотекарю пограти у «вищій лізі»?

Мене вражає цінова політика відомого видавця біомедичних журналів Cell Press. Візьмемо для прикладу видання «American Journal of Human Genetics». Вартість річної індивідуальної передплати – $1948. Публікація статті у відкритому доступі – $5000. Доступ до 1 статті – $31.50. Але при цьому період ембарго для преси – лише 6 місяців, а публікація препринтів, чи навіть пряме надсилання рукописів з bioRxiv – вітається! Тобто, читачі AJHG готові платити величезні гроші за оперативний доступ до інформації, що через півроку й так з’явиться у відкритому доступі. 

Електронні книги у бібліотеках США для всіх і старі-нові українські Зе!реалії

Великий американський видавець Macmillan Publishers вирішив запровадити нове правило – бібліотеки можуть придбати лише 1 примірник нової електронної книги протягом 8 тижнів після її виходу. Американська бібліотечна асоціація (ALA) та Асоціація публічних бібліотек (PLA) відразу заявили, що таке ембарго – це порушення прав читачів, обмеження доступу до інформації і запустили кампанію #eBooksForAll. Нагадаю, що електронні книги в бібліотеках США видаються на абонемент подібно до паперових – кожен хто має читацький може позичити на якийсь час е-книгу, кілька читачів можуть читати е-книгу одночасно, не можна розшарити нелегально файлик серед усіх охочих. 

Pybliometrics: інтерфейс Python для Scopus

Програмний модуль pybliometrics для API Scopus RESTful, що написаний для Python 3, дозволяє отримати доступ до бази даних Scopus через зручні користувацькі інтерфейси і може використовуватися без попереднього знання RESTful API. Пакет пропонує класи для взаємодії з різними Scopus API для отримання різноманітної інформації: кількість посилань, інформація про автора, анотації документів. Початковий код pybliometrics викладено на GitHub під ліцензією MIT. 

Як розпізнати цитування з примусу?

Elsevier підозрює сотні рецензентів у тому, що вони скористались процесом рецензування для штучного покращення своїх наукометричних показників. Нібито в обмін на схвальні рецензії деякі непорядні рецензенти закликали авторів згадати потрібні статті у списку використаної літератури. Експерти-аналітики Elsevier Джероен Баас та Катріона Феннелл переглянули рецензентську активність майже 55000 науковців, які рецензували роботи у журналах Elsevier і перевірили, чи часто їхні публікації цитуються у роботах, які вони рецензували. Виявилося, що в переважній більшості випадків публікації рецензентів не цитуються у рецензованих ними роботах, проте, менш як 1% перевірених рецензентів потрапили під підозру. 

Україна – лідер серед країн світу за рівнем самоцитувань

Набір даних, у якому представлено майже 100 000 дослідників, свідчить про те, що не менше 250 вчених отримали понад 50% цитувань своїх робіт від себе, або від своїх співавторів, водночас, середній показник самоцитування становив лише 12,7%. Вчений Стенфордського університету і один з авторів цього дослідження Джон Іоаннідіс підозрює, що «ферми самоцитування» дуже поширене явище. На думку доктора Іоаннідіса, вчені із самоцитуванням у понад 25% не обов'язково беруть участь у якихось неетичних іграх, проте роботи таких вчених варто ретельно перевіряти. 

Два нових і цікавих міністра для українських бібліотек

Депутати Верховної Ради дев'ятого скликання затвердили склад нового Кабміну. Міністерство культури, молоді та спорту очолив Володимир Бородянський, якому тепер потрібно опікуватися нашими бібліотеками. Пан Бородянський відомий медіа-діяч, рулив такими великими проектами як Новий канал, Наше радіо, Московський комсомолець в Україні, СТБ… тому, підозрюю, він навряд обізнаний з прозаїчними буднями українських бібліотек. Однак, новий міністр культури нещодавно розповідав у соцмережі, що найкращі професіонали культурної індустрії будуть залучені до створення гуманітарної стратегії, а серед напрямків майбутньої клопіткої роботи знайшлися місце для бібліотек та книг. Культурний міністр пам’ятає про ці два слова і це вже щось для початку. 

Наукометрія в Методиці оцінювання ефективності діяльності наукових установ України

Затверджено нову Методику оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи, яка застосовується під час проведення її державної атестації. Методика доволі велика, заплутана і містить багато додатків, однак сказано, що оцінювання має здійснюватися на засадах «поєднання кількісного та якісного оцінювання статистичних, наукометричних даних», тому не можу просто так злегковажити і не поглянути на наукометричні моменти, що згадані у цій Методиці. 

Хто боїться Плану S?

Багато води утекло з часу минулої згадки про План S на сторінках блогу. За цей час видавцям вдалось відбитися від встановлення ліміту на максимальну плату за публікацію, виграти ще один рочок для переходу на рейки беззастережного відкритого доступу… але, мабуть, найважливіші оновлення – а) поява трансформативних угод, де передбачено компенсацію витрат видавцям за перехід на повністю відкриту бізнес-модель; і б) гібрид знову «легітимний» – члени cOAlition S не компенсуватимуть авторам сплату APC у гібридних журналах, але якщо науковці знайдуть для для цього кошти з інших фондів, то це не суперечитиме Плану S. 

База ERIH PLUS by Dimensions для соціальних та гуманітарних наук

На платформі Dimensions мені дуже подобається ідея щодо використання різних Journal List – австралійський ERA, латиноамериканський SciELO, фламандський VABB-SHW… Гадаю, що поява нового фільтру ERIH PLUS у Dimensions – повинно вже було стати подією для вчених-гуманітаріїв. Команда Dimensions у партнерстві з Norwegian Centre for Research Data (NSD), щоб спростити вченим доступ до результатів досліджень у соціальних та гуманітарних науках, представила на своїй платформі дані European Reference Index for the Humanities and the Social Sciences (ERIH PLUS). 

Академічна пошукова система Scinapse

Безкоштовна пошукова система наукової літератури Scinapse індексує понад 200 млн статей з понад 40000 журналів, а за справну роботу системи відповідає Pluto Network – південнокорейська команда розробників та підприємців. Давайте перевіримо як працює Scinapse, адже творці системи переконані, що «We’re better than Google Scholar. We mean it». Виконую запит бібліотека в Google Академія і отримую 171 000 результатів, а тепер Scinapse – 124 документи. Зараз Scinapse отримує дані лише з 4 джерел (Microsoft Academic Graph, Semantic Scholar, Springer Nature та PubMed), тому нічого дивного, що над охопленням можна ще попрацювати. 

Як результати досліджень вчених України впливають на розвиток технологій?

Продовження патентної теми. Пишуть, що цитування публікацій у патентах використовують для вимірювання впливу наукових досліджень на розвиток економіки. І далі – згідно з даними SciVal публікації працівників установ України в 2013–2017 рр. були згадані в патентах лише 87 разів. Якщо уважно роздивитись дані SciVal щодо цитувань українських публікацій у патентах, то відповідно до деяких показників – у нас справи навіть гірші, ніж у вчених Молдови. Тобто, більшість результатів наших досліджень не використовуються у промисловості, вони не приносять економічних прибутків, а ми вимушені закуповувати технологічні новинки закордоном. 

Пост-фактно імпакт-факторний підхід до фінансування медичної науки в Україні

У Міністерстві охорони здоров’я України голосно заявили, що восени у нас запрацює цільове фінансування медичної науки. Хтось у Міністерстві розробив чудернацький «алгоритм», з допомогою якого вже з вересня буде перерозподілятися фінансування між установами, що належать до сфери управління МОЗ України. Алгоритм крутиться навколо імпакт-факторів журналів, і це так, ніби ми в Україні живемо в кам’яний вік наукометрії, де про Сан-Франциську декларацію щодо оцінки наукових досліджень ніхто ніколи не чув.

Найкращі університети світу відповідно до кількості цитувань у профілях Google Scholar

Один з популярних в Україні рейтингів Cybermetrics Lab люто змінив методологію. Google Scholar є беззахисною перед маніпуляціями, але іспанські укладачі рейтингу спробували виловити тих, хто не дбає про чистоту свого профілю в Google Scholar. Для початку – взяли 100 найцитованіших авторських профілів для кожного університету і видалили перші 5 профілів для покращення репрезентативності. Далі цікавіше. Якщо серед першої сотні зустрічались неіндивідуальні профілі (журналу, кафедри) – установу викидали з рейтингу. Якщо в профілі «чужого» автора зумисно було вказано потрібну афіляцію для накрутки рейтингу – установу викидали з рейтингу. Якщо в профілі було вказано щонайменше 2 документа іншого автора – установу викидали з рейтингу. 

Найпопулярніші журнали серед українських авторів згідно з Web of Science

У попередніх дописах розглядав, звідки взялася значна частина приросту українських публікацій у Scopus, а нині давайте ненадовго зазирнемо у бази Web of Science. Проведемо простенький пошук ADDRESS: (Ukraine) Refined by: PUBLICATION YEARS: (2019 OR 2018 OR 2017 OR 2016), поглянемо на Source Titles і отримаємо топ-5 восівських журналів за популярністю серед українських авторів: «Питання атомної науки і техніки» (724), «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв» (603), «Наука і освіта» (599), «Baltic Journal of Economic Studies» (584), «Світ Медицини і Біології» (499). 

Biblioshiny: бібліометрія для некодерів

Bibliometrix – це розроблений Массімо Арія і Коррадо Куккурулло відкритий R-інструмент для проведення кількісних наукометричних досліджень, який тепер містить чудовий додаток BiblioShiny для чайників програмування. У BiblioShiny доступні всі основні бібліометричні методи аналізу даних, але при цьому додаток дуже простий у використанні і лише за допомогою кількох кліків можна багато чого візуалізувати. Встановити R та RStudio на комп’ютер все рівно потрібно, завантажуємо пакет bibliometrix, виконуємо library(bibliometrix) та biblioshiny(), а далі бавимось вже в браузері. 

Scopus може вилучати проіндексований контент

Пригадуєте, минулого року розповідав про скопусівське диво «International Journal of Engineering and Technology UAE» (E-ISSN: 2227-524X)? Дуже схоже на класичний випадок – журнал публікував у рік менше 30 документів, але вирішив заробити всі гроші світу після потрапляння в Scopus і лише за півроку 2018-го журнал представив майже 2000 статей, а автори з України тільки за 6 місяців опублікували 127 робіт у цьому престижному скопусівському журналі. 

«Блакитна брехня»: як політика робить з нас дурнів

Я – бібліотекар, який вважає своїм професійним обов’язком розширювати світогляд своїх читачів, тому, зізнаюсь, мене лякають різноманітні прояви торжества ірраціональності у XXI столітті. Страшно спостерігати за тим, як якесь дитя шаленства мас опиняється біля керма цілої країни, а його прихильники вірять у такий піццагейт, що це просто на голову не налазить. Але ще страшніше бачити, коли викладачі та наукові співробітники – люди, які присягали служити логіці та фактам – інколи поводяться гірше за молоде бидло з околиць і залюбки приєднуються до команд цькувачів та поширювачів фейкових повідомлень. Мислити по-науковому, звичайно, не означає, що усі вчені є людьми благородними, трапляються й серед них професійні пугачі, московські тролі, міські божевільні… Однак, ще донедавна я не мав жодних варіантів відповіді на запитання – Чому ж так багато наших молодих педагогів та науковців поспішають підтримувати різну маячню всупереч доказам і здоровому глузду? 

JournalReviewer: про рецензування без образливих слів

JournalReviewer – незалежний веб-сайт, що пропонує авторам поділитися своїм досвідом проходження рецензування у наукових журналах. Як нас запевняють, JournalReviewer – це не майданчик, де люди можуть вилити свій гнів після невдалого подання рукопису, або ж для спритників, які шукають найпростіший спосіб опублікувати свою роботу. Мета сайту – надати користувачам докладну інформацію, яка допоможе обрати найкращий і відповідний журнал для подання рукопису. Наскільки ретельно проводилось рецензування? Скільки приблизно часу потрібно, щоб отримати рецензії? Чи були ці висновки експертів корисними? 

Transpose: база даних журнальних політик

Нова база даних Transpose покликана допомогти користувачам уточнити публікаційні політики більш як 2900 журналів. Профіль кожного журналу містить три основні категорії: тип рецензування, політика щодо залучення співрецензентів та правила розміщення препринтів. Можна проводити пошук з використанням відповідних фільтрів, а також за назвою, ISSN, DOI і видавцем. 

PatCite в Lens: вивчаємо цитування у патентах

Підозрюєте, що наука впливає на промисловість, але не знаєте, як це довести? Насправді, мізерна кількість наукових публікацій, що індексуються в Web of Science та Scopus, згадуються у патентах + спробуйте розшукати в інтерфейсах цих інструментів відповідні пошукові поля. Тому, тут нам на допомогу прийде відкрита платформа Lens зі своїм сервісом PatCite. Ми можемо дізнатися, які наукові публікації були згадані у патентах, або ж, навпаки, які патенти були згадані в наукових публікаціях. 

А мені у МОН сказали…

Коли працюєш з редакціями наукових журналів і розповідаєш їм якісь базові речі про критерії авторства, про процедуру рецензування, про веб-сайт видання ітд., то неодмінно почуєш: А от я десь чув… А от мені сказали в МОН… У мене є знайомий в Америці, так от він каже… Сам я не знаю, але людина, чию думку я дуже поважаю, переконана, що… Абсолютно не розумію цих людей! Достатньо відкрити у браузері сторінки COPE, EASE, CSE’s White Paper on Promoting Integrity in Scientific Journal Publications… щоб перевірити усю цю інформацію і більше вам не доведеться перейматись тим, що хтось десь там щось сказав. 

Професор Людо Вальтман в Києві

Якщо уважно поглянете на географію конференцій продуктивних авторів Journal of Informetrics, Scientometrics… то ви помітите, що якимось неймовірним чином їм вдається вперто перестрибувати Україну. Тому, участь Людо Вальтмана у Міжнародній конференції з наукометрії та бібліометрії SBC Kyiv 2019 – це безумовно подія для української науки і буде дуже шкода, якщо нашим наукометристам не вдасться розвинути цю ініціативу. Містер Вальтман розповів загальні речі про оцінку досліджень, джерела даних, наукометричні метрики та інструменти, зробив коротенький наукометричний аналіз науки в Україні… ніби й нічого надзвичайно, але це ті орієнтири, які повинні бути почутими молодими українськими наукометристами. 

Дзеркальні журнали і чудесний новий світ відкритого доступу

Організації, що фінансують дослідження все частіше вимагають, щоб учені публікували результати своїх досліджень у відкритому доступі. У відповідь багато видавців, що працюють за традиційною моделлю передплати, перейшли на «гібридну» модель і розпочали пропонувати авторам відкрити доступ до повного тексту роботи за умови сплати «компенсації». Але тут з’явилися прихильники Плану S, які заявили, що гібридний відкритий доступ несправедливий, адже часто стягується плата і за публікацію, і за доступ, тому всім слід публікуватися виключно в золотих відкритих журналах. Великі видавці по-своєму зрозуміли принципи Плану S і оперативно запропонували світові mirror journals

Переосмислення імпакт-факторів: знову про кращі способи оцінки наукових журналів

Пол Ваутерс з колегами кажуть, що нам потрібен більш широкий та прозорий набір показників, щоб покращити наукове видавництво та покінчити з домінуванням імпакт-факторів у процесі оцінювання наукових досліджень. Тому, група бібліометристів, вчених, видавців та наукових товариств працюють над тим, щоб розробити нові способи оцінки якості наукових журналів, які повинні відповідати 4 критеріям: 1) Виправдане використання – показники журналу повинні мати незначну та чітко визначену роль в оцінці досліджень окремих вчених, чи установ; 2) Контекстуалізація – на додаток до статистичних даних, метрики повинні надавати інформацію про статистичні розподіли, як це було зроблено в Journal Citation Reports 2018; 3) Поінформованість – професійні товариства та відповідні фахівці повинні сприяти підвищенню рівня обізнаності про метрики; 4) Відповідальність – усі зацікавлені сторони повинні слідкувати за тим, як використання метрик впливає на поведінку дослідників та інших стейкхолдерів. 

Дві четвірки в Scopus

У Scopus потрапило ще 2 українських журнали. Сумський видавець LLC “Consulting Publishing Company “Business Perspectives” не лише повернув усі свої нібито «втрачені журнали», а й додав ще один – нові номери Innovative Marketing тепер індексуються в Scopus. Серед університетських видавців ми можемо порадіти за Львівську політехніку – у Scopus включено журнал Mathematical Modeling and Computing. Тож маємо тисячі зареєстрованих журналів в Україні і тільки 44 активних назви в Scopus. 

Serbian Citation Index: оцінка та промоція сербських наукових журналів

Serbian Citation Index (SCIndeks) – це і мультидисциплінарна бібліографічна база даних, і національна база даних цитувань, і репозитарій повнотекстових відкритих журналів. SCIndeks індексує 251 сербський науковий журнал з усіх наукових галузей, понад 95 тис. публікацій та 1,4 млн бібліографічних посилань. Можна вільно проводити пошук серед назв, рефератів та ключових слів, у повних текстах документів, чи серед назв публікацій, які згадані у пристатейних списках літератури. Також, можна переглянути профіль кожного журналу, де крім інформації про видання вказується і локальний імпакт-фактор (CEON WoS IF2) – використовують відому восівску формулу, але зі своїми даними і доволі часто ці локальні метрики = 0.000. 

А ще хтось ходить у бібліотеки?

Як тільки розповім подорожнім де працюю, то регулярно доводиться вислухати запитання – А що ще хтось ходить у бібліотеку? Зізнаюсь, що з року в рік у мене залишається все менше того запального заряду, який би дозволяв палко переконувати кожного стрічного в тому, що наші бібліотеки – це не такий великий відстій, як ви собі думаєте. Але, як то кажуть – не було щастя, так… Щоб мене якось підбадьорити подорожні самі розпочинають пригадувати, що вони щось чули про сучасні бібліотеки – А ви знаєте моя дочка, небіж, сусід, онук, подружка… поїхали вчитися, працювати, жити… в Європу, США, Канаду… і там вони також (чомусь???) пішли до бібліотеки. 

Чого чекати бібліотекарям від президента Зеленського

Комік Володимир Зеленський впевнено переміг у другому турі виборів президента України. Зрозуміло, що передвиборчим програмам кандидатів властиво потерпати від надміру популізму, але давайте поглянемо на обіцянки команди Зе, які бібліотекарі хоча б теоретично можуть використати. Мабуть, найконкретніші обіцянки це – Держава забезпечить усіх мешканців доступом до швидкого Інтернету, а також про освіту впродовж усього життя – Ми сприятимемо розвитку цифрової грамотності населення незалежно від віку. Знаємо, що з проникненням та використанням Інтернету в Україні справи посередні, сучасні інформаційні сервіси навряд можуть існувати офлайн, тому такі обіцянки бібліотекарям дуже навіть потрібні. 

Гендер і відкритість у Лейденському рейтингу

Цьогорічний Лейденський рейтинг університетів розжився ще двома показниками – публікації у відкритому доступі та гендерна різноманітність. Для обрахунку відкритості використали дані Web of Science та Unpaywall, враховували золото, гібрид, бронзу, зелений і встановили, що кількість публікацій у відкритому доступі невпинно зростає, а особливо це помітно в Європі. З гендерною рівністю справи виявились кепські – порахували 963 університетів і виявили, що 70% авторів є чоловіками. При цьому, частка авторів-жінок є набагато вищою у соціальних і гуманітарних науках, тому цей показник частково відображає й дисциплінарний профіль університету. 

Три українські журнали повертаються в Scopus

Три українські журнали повернулися в Scopus. Якщо точніше – вони нікуди й не зникали. Якщо пригадуєте, несподівано у січні в Discontinued sources from Scopus опинилося відразу 3 журнали українського видавця LLC 'CPC 'Business Perspectives', проте індексація нових номерів цих журналів справно продовжувалася впродовж 2019 року (давайте перевіримо: ISSN(18167403) OR ISSN(18129358) OR ISSN(18105467) AND (LIMIT-TO (PUBYEAR , 2019)) і зараз цих назв немає у переліку виключених, так, ніби їх там ніколи й не було. 

Особливості самопрезентації румунських відкритих журналів

Цікаве спостереження щодо румунських журналів, які включені у Web of Science та / або Scopus, з’явилося на сторінках Romanian Journal of Library and Information Science. Дослідники відібрали всі журнали Румунії з WoS та Scopus, з’ясували, які з цих журналів пропонують відкритий доступ до публікацій, а потім перевірили скільки цих журналів представлено в DOAJ та ROAD. Виявилось, що зі 167 румунських журналів, що індексуються в Scopus та WoS, аж 144 журнали (86%) надають відкритий доступ до публікацій, проте лише 69 журналів (48%) мають виписані чіткі політики на веб-сайтах щодо Відкритого доступу, або ж використовують ліцензії Creative Commons, а в DOAJ представлено лише 43 румунських журнали. 

Богдан Винар: на його підручниках виросло не одне покоління американських бібліотекарів

Як на мене, то це просто величезна трагедія усього нашого бібліотекознавства, що бібліотекарі в Україні читали і читають підручники всіляких смірнових-столярових, а в цей же час на працях наших бібліотекознавців навчаються спеціалісти однієї з найпотужніших бібліотечних систем світу. Зауважив, що на сторінках УБЕ є поки лише стаття про Любомира Винара, тож я хочу трішки написати про його брата – Богдана Винара.

Державна мова у сфері науки

Депутати Верховної Ради України ухвалили у другому читанні законопроект № 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Єдиною державною мовою в Україні є українська, вона обов’язкова для органів державної влади і публічних сфер на всій території держави, водночас, дія цього закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. За порушення мовної політики, зокрема й в науці, тепер загрожує штраф від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів (3400-5100 грн), щоправда набуття чинності цієї норми відтерміновано на 3 роки. Статус лінгва франка збережено за англійською, можна видавати науковий журнал естонською, але не російською, а от наукові конференції чомусь дозволено проводити лише українською, або англійською. 

Про толерантність і відкритість до сприйняття іншості

Випадково придбав на розпродажі книжку фінського соціолога Арі Турунена, а вона виявилась неймовірною! На уроках історії в школі, як правило, розповідали нам як в різних країнах один психопат змінював іншого психопата, який деспот вигадував все нові і нові податки для бідного народу, а от з людяністю, взаєморозумінням та культурним поступом у моїх педагогів якось не складалося. Натомість, Арі Турунен розповідає забуті історії 9 великих міст світу, що в період свого розквіту подарували своїм мешканцям простір вільної думки і не можу втриматись, щоб не переповісти вам кілька історій про міста та книги.

Переходь на світлу сторону сили?

Багато наукових журналів зараз переходять з традиційної передплатної моделі на рейки відкритого доступу. Така метаморфоза має свої pro et contra: зміна публікаційної моделі може вплинути на рішення авторів подавати свої статті до журналу (адже, за публікацію у відкритому журналі автор, як правило, повинен добряче заплатити), а покращення доступності статті може позитивно вплинути на її цитування (більше вчених зможе ознайомитись з повним текстом роботи, а потім вони її згадають у своїх статтях). Група дослідників вирішила перевірити, що насправді відбувається з такими трансформованими журналами і проаналізували 171 журнал з Web of Science, які навернулись у відкритий доступ. 

Інструмент Link References від Crossref

У пошуковику Crossref Metadata Search з’явився новий інструмент Link References, який буде особливо корисним для спеціалістів, що відповідають за створення якісних та повних метаданих. Відкриваємо Link References, вставляємо список використаної літератури у поле, натискаємо велику зелену кнопку Match to DOIs і інструмент спробує автоматично відшукати коректний ідентифікатор DOI для кожної позиції. Інструмент не розуміє нумерації посилань, але працює з різними бібліографічними стилями, тому жодні гости та дсту не зможуть завадити вашому улюбленому журналу отримати якісну пристатейку з DOI. 

Гельсінська ініціатива щодо підтримки багатомовності в науковій комунікації

З’явилась нова цікава Гельсінська ініціатива щодо підтримки багатомовності в науковій комунікації, автори якої рекомендують політикам, керівникам, університетам, науковим установам, фондам, бібліотекам та вченим цінувати науковців поширюють результати наукових досліджень поза академічним товариством, забезпечувати рівний доступ до знань різними мовами, захищати національні інфраструктури, що публікують регіонально значущі дослідження, підтримувати мовне різноманіття в оцінці наукової діяльності та фінансуванні досліджень. 

Springer Nature опублікував свою першу книгу створену штучним інтелектом

Ролан Барт нервово палить в стороні, але рано чи пізно це мало статися. Видавництво Springer Nature опублікувало свою першу книгу, яку згенерувала машина. Springer Nature разом з дослідниками Франкфуртського університету розробило алгоритм Beta Writer, що працює з рецензованим контентом платформи SpringerLink, кластеризує інформацію, упорядковує її в глави і розділи, створює стислі резюме та списки використаної літератури. Написана комп’ютером електронна книга містить огляд найновіших досліджень про літій-іонні акумулятори і вільно доступна для завантаження на SpringerLinkКомпанія вже заявила, що планує розширити цей пілотний проект і на інші предметні області. 

Рецензування наукових книг: кругова порука, або вони й справді це роблять

Практика розкриття імен рецензентів у наукових книгах – це звичайна практика в країнах Центральної та Східної Європи. Ми це сприймаємо як даність і часто навіть не замислюємось, що не весь науковий світ живе за такими ж канонами. Так, наприклад, у Європі та США не вказують імен рецензентів, а в Фінляндії та Фландрії на державному рівні використовують спеціальну етикетку peer-review label – прізвища рецензентів приховано, але це лого свідчить, що видавець провів рецензування роботи. У PLoS One з’явились результати цікавого дослідження, в якому автори спробували перевірити, чи польська практика розкриття імен рецензентів на обкладинках наукових монографій виконує функції peer-review label, і чи можна її використовувати в якості критерію оцінки наукових публікацій.

Три небезпечні пропозиції до Порядку формування Переліку наукових фахових видань

З настанням весни розквітла й проектна творчість МОН. Слідом за проектом наказу «Про опублікування результатів дисертацій…» МОН запропонувало для громадського обговорення проект наказу «Про внесення змін до Порядку формування Переліку наукових фахових видань, затвердженого наказом МОН від 15 січня 2018 року № 32». Переконаний, що чинний Порядок – поки найкращий у нашій історії, тому дуже не хочеться, щоб його поламали. У пропозиціях не прибрали нонсенсе SENSE, але згадали про видання, що містять державну таємницю, дозволи виключеним виданням повертатися у Перелік ітд. Але є три пропозиції, які видаються мені доволі небезпечними для розвитку українських наукових видань. 

Де опублікувати наукову статтю з економіки безкоштовно? Та багато де!

Замучила мене та частина одарованих українських економістів, які репетують і ширять байки, що публікація наукової статті коштує страшних грошей, а публікація статті в журналах, що представлені в Scopus або Web of Science Core Collection коштує дуже страшних грошей. Давайте на конкретних прикладах покажемо маленьким аспірантам, яким не пощастило з науковим керівником, як завиграшки знайти наукові журнали публікація в яких абсолютно безкоштовна.