Радянсько-польський симпозіум з проблем наукознавства

Радянсько-польський симпозіум з проблем наукознавства відбувся у червні 1966 р. у Львові та Ужгороді й був присвячений комплексному вивченню проблем науки. Короткий звіт про роботу симпозіуму можна прочитати на сторінках «Українського історичного журналу». Мене зацікавили цифри москвича-доповідача А.А. Зворикіна про те, що населення СРСР подвоїлось приблизно за 70 років, кількість учених подвоїлася за 5 років, а кількість наукових публікацій за 5-9 років. Чому кількість публікацій не зростала нога в ногу з кількістю вчених? Невже такий великий відсоток робіт був написаний у співавторстві? 


В іншому джерелі знаходжу підтвердження цих цифр: 

Особливо помітне зростання чисельності наукових кадрів почався в післявоєнній науці з середини 1950-х рр. Чисельність зайнятих в установах науки та наукового обслуговування протягом наступних 5 років збільшилася у 2,5 раза (з 247,6 тис. В 1955 р. до 635,7 в 1960 р.). Таких темпів зростання чисельності працівників наукової галузі не було ні «до», ні «після». Це зростання забезпечувався головним чином внаслідок різкого розширення штатних одиниць, масового залучення випускників інститутів і аспірантів в НДІ та ВНЗ у зв'язку з необхідністю реалізації, перш за все, «ядерного» та «космічного» мегапроєктів. 

На думку промовця А.А. Зворикіна структурний аналіз відомостей про науку повинен був дозволити вирішити ряд практичних завдань пов’язаних з організацією наукової діяльності. Цікаво, як інтерпретувались результати таких аналізів у періоди різкого уповільнення приросту кількості науковців у СРСР? 

Водночас сьогодні у нас немає «ядерного» та «космічного» мегапроєктів, але якщо вірити рапортам чиновників, що базуються на даних Scopus та WoS - кількість публікацій наших вчених невпинно зростає.

Немає коментарів:

Дописати коментар