Рік 2020: коронавірус, карантин і плани, яких не було

Під час послаблення перших карантинних обмежень, що були пов’язані зі стрімким розповсюдженням захворюваності на COVID-19, столиця України потонула в автомобільних заторах. Популярний жарт у ті дні – “всі поспішають у бібліотеки”, адже книгозбірні стали одними з перших установ, яким дозволили відкритися після локдауну. Звісно, була це замаскована зовнішньою серйозністю насмішка, але добре, що про українські бібліотеки згадали хоч так. Керівники бібліотек скаржилися, що пандемія покреслила всі їхні плани на рік – хтось ще вірить, пам'ятає, що це були за плани? Традиційний щорічний дайджест про бібліотеки – цього разу вийшло багато коронавірусу та надмір політики. 

СІЧЕНЬ

Чи потрібен вам доступ до повних текстів? – запитували якось українських вчених українські експерти! Ні, трясця, нам достатньо лише анотацій, але неодмінно з двох комерційних баз даних цитувань. Поки у світі для вчених передплачують послугу “читай та публікуй”, пані та панове експерти вважають, що нашим науковцям достатньо дізнатися свій індекс Хірша в Scopus. 

ЛЮТИЙ 

Китайська академія наук рекомендувала Dimensions для простого доступу до нової інформації про спалах коронавірусної інфекції COVID-19. Ми ж платимо тисячі доларів за доступ до комерційних пошуковиків не щоб дізнатись щось нове, а щоб переглянути власні профілі та скласти звіти для МОН. Ось так і народжується насильство в Нових Санжарах, а нашим міністрам приходять у голову пожити разом з евакуйованими замість того, щоб займатися захистом країни. 

БЕРЕЗЕНЬ 

У розвинених країнах набувають популярності пропозиції ввести загальний базовий дохід – отримуєш щомісяця певну суму грошей незалежно від того, чи працюєш. Локдаун показав, що в Україні експерименти з базовим доходом вже давно проводять над працівниками українських міністерств

КВІТЕНЬ

Практика нагородження українських науковців виключно за велику кількість публікацій у власних журналах призводить до того, що впливові результати досліджень можуть залишитись недооціненими та недофінансованими, а шанси, що хоча б невеличкі гроші будуть витрачені на перспективні наукові проєкти, мабуть, стають меншими, ніж би їх просто роздавали за результатами лотереї. 

ТРАВЕНЬ

Массачусетський технологічний інститут не продовжив угоду з Elsevier, через те що пропозиція видавця не відповідала принципам MIT Framework for publisher. Директор бібліотеки MIT Кріс Бург заявив: "В умовах безпрецедентних глобальних викликів справедливий та відкритий доступ до знань сьогодні є важливим, як ніколи". Можете уявити, щоб у нас бібліотекар сказав "пробачте, але цей контракт несправедливий й суперечить нашим принципам відкритості" і його б послухали? 

ЧЕРВЕНЬ 

Є претензії до наукової роботи? – Для цього в цивілізованому світі є Correction, Expression of Concern, Retraction, чи навіть Removal. Цього року в політичних ігрищах лунали звинувачення на адресу міністра освіти та науки в плагіаті. Який науковий результат викрав пан Шкарлет? – Невідомо. Які наукові здобутки має пан Шкарлет? – Невідомо. Те що жодна зі сторін цього конфлікту не звертається до прийнятих у всьому світі практик говорить нам, що нічого вони не знають про ці світові практики. Ось у такій безпросвітній глухомані живе та непогано харчується наш науковий істеблішмент. 


ЛИПЕНЬ 

Якщо трупи померлих через COVID-19 не валяються у тебе під домом, то пандемія – це вигадка? Якщо кулі не літають у тебе над головою, то війни нема? Якщо ти не живеш в анексованому Криму, то й співпраця з окупантом не така огидна? 

СЕРПЕНЬ 

З початку пандемії в американських бібліотеках більш як вдвічі зріс попит на електронні книжки – їх легше позичати та й коронавірус від попереднього читача не підхопиш. Водночас в заокеанських колег впав попит на аудіокниги, адже через #StayAtHome люди менше часу проводять в корках по дорозі на роботу. Переконаний, що статистика української книговидачі й у 2020 році продовжила бити свої ж суперрекорди. 

ВЕРЕСЕНЬ 

Наші ЗМІ люблять регулярно показувати якісь статистичні дані згідно з якими в українські бібліотеки майже ніхто не ходить. Що за видатні соціологи проводять ці дослідження? Де наукові роботи в рецензованих журналах, що написані на основі цих даних? Чому відвідуваність, приміром, футбольних матчів української першої ліги наших журналістів не так турбує? Де заклики порозганяти всі ці кривоногі футбольні клуби й перестати витрачати гроші на африканських футболістів? А може у всіх цих повідомленнях ЗМІ йдеться не так про бібліотеки, як про приміщення бібліотек

ЖОВТЕНЬ 

Люди бідкаються, що через COVID-19 ніхто нікуди не їздить. Пандемія дозволила мені побувати онлайн на стількох конференціях на які б у мене ніколи не знайшлося б грошей. Дякую, локдаун, тобі за це! 

ЛИСТОПАД 

Продовжимо тему про міністра Шкарлета. Заборона розповсюдження книги "Справа Василя Стуса" породила серед українців нову хвилю негативних емоцій до Віктора Медведчука, який був адвокатом поета. А чому ніхто не запитує де зараз суддя Стуса, прокурор, свідки?.. Подібна ситуація і з “плагіатними борцунами” – жодних претензій до редакторів журналів у яких публікувався міністр, рецензентів, членів вчених рад, офіційних опонентів… Єдине завдання – замінити Колю на Олю, від чого добробут Олі безумовно покращиться. Тому, нам потрібно бути послідовними, щоб покращити саме освіту та науку, а Коля та Оля нехай йдуть лісом. 

ГРУДЕНЬ 

Оксфордський словник не зміг визначити слово року 2020. У Німеччині словом року стало "Corona-Pandemiе". У країні-агресорі слово року – "обнуление". У нас я пропоную відзначити словосполучення “інтелектуальний локдаун”. Бібліотекарі вже роками потерпають від цього спадкового захворювання української влади, але досі ми не знали як це по-культурному обізвати.

14 коментарів:

  1. "Є претензії до наукової роботи? – Для цього в цивілізованому світі є Correction, Expression of Concern, Retraction, чи навіть Removal."
    Не зрозумілий мені посил. Це все - пред- (і частково пост-) публікаційні принципи роботи видавництв, журналів і їхніх редакцій. Яким боком цими практиками мали скористатися "борцуни"? Ввічливо попросити журнали "відкликати статті новоявленого міністра і колишнього ректора? Я вже уявляю реакцію у відповідь (якщо вона взагалі була би).
    Не знаю, хто така Оля, але хіба в Україні не залишилося жодної людини, що трохи розуміється на питаннях освіти, науки і державного управління, і при цьому нічого ні в кого не цупила? І пофіґ магістр вона чи академік.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, вічливо вимагати. Бо виходить, що там де відбувалося (чи мало відбуватись) незалежне експертне оцінювання - все Ок, а міністр лише у власному рукописі (1) відвернувся від наукових принципів. Мені байдуже на обидві сторони цього конфлікту, просто в нашої наукової молоді формуються дивні усявлення про науковий процес. Люди в країні є, але просувають лише Коль та Оль, а від перестановки цих Шкарлетів наука кращою не стає.

      Видалити
    2. Ви ж чудово розумієте результат цього ввічливого вимагання від слова "жодний". Так, зрозуміло, боротьбу із плагіатом потрібно починати із журналів і спецрад. А боротьбу з корупцією з тих, хто бере, а тоді вже з тих, хто дає - так роблять у світі й не дуже чіпають дрібноту, надто, якщо вона врешті співпрацює. Але якщо хтось за допомоги хабаря конкретно піднявся, до нього ставляться куди серйозніше. Те саме щодо крадіжок й інших злочинів.
      Наскільки я бачу, боротьбою із плагіатом у нас займається жменька ентузіастів, яка, збери їх до купи, навіть на лабораторію не потягне. Причому, у вільний від основної роботи час, їх навіть Сорос не утримує ) Тому вони чудово розуміють, що війну проти чотиризначних чисел фахових журналів і захистів/рік їм не потягнути. Тому в першу чергу обираються знакові фігури і педалюють на суспільний резонанс. Тут 2 керівних принципи: з одного боку "соломинкою батога не переламаєш", але з іншого "крапля камінь точить", тому й надалі "треба лупати цю скалу".
      Щодо "не чіпають спецради чи опонентів" - та намагалися ж. Під час епопеї з лептонним богом, крім Кириленки піднімали питання й спецради, де вона захищалася, аж до Василя Кремня, які теж, як виявилося, не без гріха. І що, і як?
      Інше. Остракізм теж ніхто не відміняв. Крім розслідувань від органів є ще журналістські розслідування. За них кримінальна відповідальність не настає, але ж для чогось вони суспільству потрібні? Так і тут. Ось, буквально вчора мені прилетіли відразу 3 передруки із провідних мідій (які ніяк не можна запідозрити у координації дій - вони не дружать) про плагіат у керівних персон Комісії доброчесності шкарлетівського університету (яка не знайшла ніц недоброчесного в його працях). Це не спецрада, але теж дещо. Попри демонстрацію впевненості й оптимізму через урядові пофігізм і кришування, не думаю, що міністр наразі почувається так уж комфортно. А це - одна із проміжних задач, якщо на даному етапі не можна досягти більшого.
      По дорослому, такими справами мало займатися міністерство (ага, саме за такого міністра) і НАЗЯВО (але останньому в ситуації наявних авгієвих стаєн потрібне ще одне таке НЯЗЯВО - виключно під журнали, плагіат і супутні проблеми). Тому радіємо, що хоч хтось хоч щось.

      Видалити
    3. Не вірю у "жменьку ентузіастів", що є фахівцями в усіх науках. Наприклад, були обплювали Бабака, і водночас закрили очі на наукові здобутки на Новосад, але потім Бабак став хорошим, тому що не підтримав Шкарлета. Все це дуже схоже на брудну політику, а не на турботу про наукову етику. А скільки зараз дописів у пресі про плагіат Шкарлета? Випадково? Для порівняння - 79 вчених отримають Держпремії по 300 тисяч гривень - де в пресі хоча б куца згадка про ці коштовні наукові та технічні здобутки? Тому, я переконаний, що наша наукова молодь повинна дізнатися про механізм EoC та Retraction, а ці сьогоднішні прийоми, що молоді показують добрі лише для політичних баталій.

      Видалити
    4. А навіщо бути фахівцем у всіх науках? Достатньо просто вміти (і хотіти) уважно читати і знати із Закону і міжнародних практик, що вважається плагіатом, а що ні. Я не спеціаліст в археології, але якщо мені покажуть 2 сторінки різних статей на цю тему, я спокійно зможу побачити, чи збігаються принципово їхні тексти, а також, чи є там десь "квадратні дужечки імені міністра".
      А що з науковими здобутками Новосад? Я лише в курсі, що магістерку вона отримувала в Маастріхті - там теж плагіат процвітає?
      Свого часу не оминали ні Гриневич, ні навіть Квіта, хоч він і порівняно давно захищався. А це нібито інший політичний табір. Гадаю, і про Бабака ніхто не забув. Але ж такої хамства і нахрапістості, як від теперішнього і його даху, не було від часів його ригіонального патрона - тому і увага особлива. Тим паче, що це - контрреволюційна тенденція "повернення міцних досвідчений професіоналів", не тільки в освіті, один Татаров чого вартий. В НАУ, он, Луцького намагаються повернути, який у найкращому випадку мав би якщо не сидіти, то лежати - вдома на дивані. І Шкарлет тут - як символ усього цього процесу (у вузькому сенсі - суто в освіті й науці), тому йому особлива увала, може пишатися.
      Щодо премій - там теж плагіат у проектах? Теж треба займатися, але ось тут як раз вузькі спеціалісти потрібні, бажано з-за кордону.
      А з механізмом EoC та Retraction які проблеми? Зайшов на сайт будь-якого пристойного видавництва і прочитав - часто навіть навіть прямо на головній (а ні - так в "Інструкціях для авторів"). Гадаю, науковій молоді по силах здійснити цей подвиг. Інакше яка ж вона тоді "наукова"?

      Видалити
    5. Якщо просто копіпаст, то звісно непотрібно бути фахівцем, щоб це помітити. Але якщо це хороший переклад, чи взагалі вдалий переказ, то тільки фахівець скаже, що у роботі немає наукової новизни і все це вже було написано. Бачив у деяких "неупереджених" аналізах підкреслення загальних фраз, а от про новизну, значущість робіт рідко згадують. Тому, знову ж таки, потрібно бути послідовними й карати не тільки за примітивний копіпаст.

      Пошукайте хоча б в Гугл Академії наукові роботи Новосад. Магістерка європейських студій - це рівень міністерки освіти та науки?!! Але справа не в конкретній особі і хто там кому ґьолфренд. Пошукайте також роботи колишніх і теперішніх заступників МОНу, експертів МОНу (є така посада)... Люди яким у нас довірено керувати освітою та наукою часто мають просто вищу освіту і жодного наукового доробку! Як вони можуть управляти наукою? Адже в плані розуміння наукової роботи вони слабкіші за аспіранта-першокурсника. Яким дивом вони потрапили на ці посади? Вони спокійно пересиділи Квіта, Гриневич, Новосад... пересидять і Шкарлета, і наступного талановитого економіста. Ось хто справжній безликий символ всього цього процесу.

      Видалити
  2. Анонімно05.01.21, 18:06

    А ось Вам супер-новина початку року - https://newsroom.wiley.com/press-releases/press-release-details/2021/Wiley-Announces-the-Acquisition-of-Hindawi/default.aspx?HootPostID=e07c0023-952a-4819-beab-08b323d0b075&Socialprofile=wiley&Socialnetwork=linkedin. Гігант Вайлі купує лідера ОА ринку (як ОА видавця) Хіндаві. Що це значить? Це значить, що великим видавцям вже набридло робити вигляд зацікавленості у структурних змінах на ринку ОА. Набридло гратися у трансформаційні угоди, якими вони вже поділили світовий ринок, набридло займатися фліпінгом своїх журналів до ОА, не хочуть вони відмовлятися від своїх підписних журналів. Настала ера, саме сьогодні "Видавничих хижаків" на ринку ОА, які будут зростати на цьому ринку виключно за рахунок купівлі менших за розміров ОА видавців. Ось Вам і "внесок" Великих гравців у розвиток інфраструктури світового ОА ринку!!! Пародія. Хто наступний - Фронтір?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Wiley нагадав, що він не збирається покидати "велику четвірку")

      Видалити
  3. Анонімно05.01.21, 19:46

    Добрий жарт від Вайлі. Щодо ринку видавців ОА журналів, то Вайлі був до цього третім, а після поглинання 7-го у списку Хіндаві, точно четвертим не буде. Жартувати вони вміють https://blog.marketresearch.com/10-leading-open-access-journal-publishers-to-watch. Отут Вайлі також третій - https://www.chemistryworld.com/news/75-of-european-spending-on-scientific-journals-goes-to-big-five-publishers/4010616.article. Коміки. Купили Хіндаві, бо не хочуть "зарізати" підписку на свої журнали закритого дуступу (тут вони у лідерах у світі взагалі), та й довага за часом та ризикована справа отой фліпінг журнальний, а так виклав майже 300 млн. доларів і відтяпав моментально частку ринку у більш ніж 200 журналів Хандаві. Там де великий капітал, там на потреби інфраструктури ринку, тобто вчених, начхати. Що це значить для України? Точно нічого нового і доброго. Якщо у Хіндаві хоча б вейвери щодо оплати публікацій були 100 %, то у Вайлі таких не було - біли максимум 50 відсотків. Далі робіть висновки самі. Хижаки підписного видавничого ринку поглинають гравців ринку ОА.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. На журнали Wiley припадає десь менше 2% публікацій наших авторів, а на Hindawi ще менше, тому для України ця угода не так багато значить. Історія успіху Hindawi - це хороший кейс для українських видавців, шкода, що все закінчується поглинанням(

      Видалити
  4. Анонімно05.01.21, 23:51

    "Історія успіху Хіндаві...". А Ви вважаєте, що їх конкуренти - MDPI або Frontiers менш успішні? Можливо, єгипетському власнику Хіндаві вже не цікавий цей бізнес, і він хоче отримати гроші та вкласти у щось більш прибуткове? Власнику Хіндаві потрібні гроші, а власникам Вайлі - Хіндаві. Тому, "історія Хіндаві" то звучить дуже пафосно, як мінімум поки що. А от щодо наслідків для України....якщо це поглинання дасть поштовх для інших, подібних поглинань підписними або гібридними видавцями видавців ОА. Тому тут мова не про публікації наших авторів, а про доступ наших вчених до публікацій ОА журналів Хіндаві, які можуть дуже скоро перетворитися на журнали гібридні, обмежуючи нас у доступі до цих журналів. Так Вайлі заробить і на платі за публікацію у цих журналах, і на підписці на них (Вайлі заробляє саме на підписці на журнали). Створювати нові журнали, у кількості більше 200, як у Хіндаві, зараз то справа років на 10 мінімум. Тому, і для наших вчених тут будуть відповідні наслідки.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Мав на увазі, що попри те, що видавець з країни, яка не є навіть науковим середнячком, Hindawi знайшов своє місце на ринку.

      Видалити
  5. Анонімно07.01.21, 16:45

    Думаю, то Вайлі потрібно було не дати можливості добратися до Хіндаві своїм конкурентам, от Вайлу і переплатив, або іншим не дістався Хіндаві. Зараз у Хіндаві показник відношення ринкової вартості (за оцінкою Вайлі, а саме 298 млн дол.) у 7.5 раз більше за виручку від реалізації (40 млн. дол.). Це аналогічний показник.....Тесли у 2016 році!!! Але Тесла - це просто технологічна революція! А Хіндаві...що революційно-технологічного у відавничій справі придумав Хіндаві? Нічого. Тому, то Вайлі оцінили Хіндаві у 298 млн. дол, а не ринок. Ринок дав би їм зовсім іншу ціну. А те, що Хіндаві добре "підставився" під Вайлі, то дійсно так. Надути "пузиря" зміг майже на 300 млн. дол.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Гадаю творці Hindawi тепер можуть їздити світом і читати науково-популярні лекції про наукове видавництво))

      Видалити