МОНУ поки не потрібен такий Scopus

Якщо протягом липня хтось засумнівався у патріотичності цього складу МОН, то дарма. Посадовці Міністерства вирішили не укладати договір з Elsevier через те, що в базі Scopus представлено журнал «Physical Oceanography», який видається так званим Морським гідрофізичним інститутом РАН, розташованим на тимчасово окупованій території України. При цьому, Міністерство готове розглянути можливість відновлення співпраці з компанією лише після виключення цього журналу з бази. 

Цей самий журнал «Physical Oceanography» індексується і в базі Web of Science, проте компанія Clarivate Analytics встигла проскочити повз грона гніву цинічних бандерівців. 

Річ у тому, що після прокремлівської відповіді менеджера з продажів, Clarivate одумався і тихо прибрав профіль одного кримського журналу з Master Journal List (але залишив записи цього журналу у Web of Science). Тепер МОН вірить, що компанія видалить й інший журнальний профіль. 

В офіційній заяві Міністерства сказано, що доступ до цих баз «є важливим інструментом для інтеграції української науки у світовий та Європейський дослідницький простори», однак як саме Scopus та WoS допомагають нашим науковцям інтегруватися залишається загадкою. 

Леонід Шнайдер волав про цю проблему вже давно, але Elsevier морозився




Тепер дуже хочеться побачити відповіді Elsevier та Clarivate на офіційних вебсайтах компаній. 

Реакція широкого загалу на можливу відсутність доступу до Scopus - «А як нам звіти писати для Міністерства?». 665 000 євро у рік для того, щоб самим собі цілою країною писати звіти!!! Оце і є та інтеграція у світовий та європейський простори?

25 коментарів:

  1. Анонімно23.07.20, 10:26

    Ну такое. Далеко не все так однозначно. В фейсбуке также видел скрин, что на Эльзевир просто денег не хватило. Если это правда, то это "патриотизм по неволе". Это нужно еще так уметь заключить контракт на сумму которой нет. Предыдущий заместитель пошел, а значит и концы в воду.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Анонімно23.07.20, 10:34

      Знаючи фокуси нашого МОН, цілком ймовірна причина. Проблеми Кримських афіліацій вилазили не один рік. І тут тобі ні сіло - не впало, вже після того, як домовились про передплату, оголосили про це привселюдно і пафосно, раптом вирішили дати задній хід... І кларіваті заплатили за тих самих умов... Це як потрібно листувались з ельзевіром про кримський журнал і водночас не перевірити його у кларіваті? МОН в своєму репертуарі. Команда міняється, а способи роботи - залишаються.

      Видалити
    2. Головне - результат на табло)

      Видалити
    3. Анонімно23.07.20, 13:56

      А вот табло мы и не видим! Где официальные заявления Эльзевир и Кларивайт? Ведутся какие-то подковерные игры. Конфликт Беркли и Эльзевир - это точно о патриотизме. А здесь может быть банальная алчность. Я также хочу, чтобы это было не так, но когда сначала сообщают одно, а через неделю совсем другое, то и причины могут быть разные и очень даже прозаические. К глубочайшему сожалению.

      Видалити
    4. Анонімно23.07.20, 16:48

      На сайті Elsevier знайшов 2 новини - одна 2013 року, інша 2016 https://www.elsevier.com/search-results?query=ukraine Табло.

      Видалити
    5. Сумна кількість згадок і шкода, що нова згадка якщо й зявиться, то не через наукові здобутки, чи прогресивні умови договору.

      Видалити
  2. "як саме Scopus та WoS допомагають нашим науковцям інтегруватися залишається загадкою"
    От, якщо МОН рік без договору протримається, зможемо оцінити, порівняти і відповісти ))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А маркери незрозумілі. Невідомо з чим порівнювати. З кількістю написаних звітів для МОН? За ці роки публікаційна активність топчеться на місці, але мони-нани і власники дорогих інструментів свідомо обходять стороною це питання.

      Видалити
  3. Анонімно24.07.20, 22:34

    Ані у Елзівера, а ні у Кларівейта немає і ніколе не було мети підтримувати науковців окремої країни кудись там інтегруватися. Такі заяви обох організацій були б абсолютно некоркетними по відношенню до інших країн. Елзіверу необхідно підтримувати за рахунок СКОПУСА, і це він добре робить, свої майже 2500 журналів. Кларівейт не страждає на таких конфлікт інтересів, але до наших вчених ім справи не має. "Тепер дуже хочеться побачити відповіді Elsevier та Clarivate на офіційних вебсайтах компаній". Відповіді ми точно не побачимо. Все, що навчився добре робити Елзівер, так це добре "морозитися", і щоб його струснути, потрібно щось, щоб струснуло їх 37 відсотків норми прибутку (це нереально багато для цієї галузі). Україна точно цього не зможе зробити. Тому, наша відмова від Елзівер, за його річної виручки у 2 млрд. Євро, це просто мізер для Елзівера. А от для нас, то принципова позиція, що дуже добре. Ми не пішаки, щоб нами грали такі, як Елзівер. Нехай грають своїми індусами, яких зараз у них у штаті просто море. Взагалі, якось погано ми розуміємося на цьому. Без Воса та Скопуса (доступа до їх баз) ще ніхто не вмер. Відкритий доступ ще ніхто не відміняв, а раз так, то час видавничо-метричних крахлборів вже пройшов. Тому, нехай там у МОНі тримаються на своїй позиції. Ось у цьому питанні вона варта поваги.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Гроші мізерні, але це можна трактувати і як відмову на користь Clarivate. Ось це Elsevier точно не сподобається.

      Видалити
    2. Анонімно25.07.20, 15:59

      Нас взагалі мало має цікавити, що подобається Елзіверу, а що ні. Свого часу відмовлялися від угод більш змістовних (підписка) Німеччина та інші країни. І що їм сталося від Елзівера? А хто такий Елзівер взагалі? Просто комерційна компанія. Це що, регулятор ринку глобальний? У нас мають бути свої пріоритети. Просто купувати кожного року доступ до бази СКОПУС - це вже печерна ера. З неї ми повинні вибиратися у напряму змістовних угод про доступ та публікацію.

      Видалити
  4. Анонімно24.07.20, 23:15

    "Конфликт Беркли и Эльзевир - это точно о патриотизме". Ситуация Беркли с Элзивером это не патриотизм, это здравый рассудок, самоуважение и цена вопроса - 11 млн. долларов США. Элзивер не согласился на условия Беркли, так как не захотел создавать прецедента в отношении с другими вузами. 11 млн. долларов США это 0,3 процента ежегодной выручки Элзивера. Т.е., триста вузов мира "идут в отказ" Элзиверу, как Беркли и Элзивера просто нет. Всего триста вузов! От таких слов у акционеров Релкса (собственника Элзивера) волосы дыбом встанут. Памперсы - вот что понадобилось больше всего Элзиверу в ситуации с Беркли. Скопус - это один из таких памперсов. К сожалению, в ситуации с Украиной дело у Элзивера до памперсов не дойдет, хотя если написать хорошее, гневное и очень конструктивное письмо пани Кумсал Баязит, ударив поакцентированнне по ее творению - новой бизнес-стратегии Элзивера, датированную ноябрем 2019 (https://scholarlykitchen.sspnet.org/2019/11/11/elsevier-kumsal-bayazit-debuts-charleston/), там есть куда и больно бить, то можно заставить Элзивер более внимательно и уважительно относится к Украине. Но, наши люди в МОН стратегий тех, кто обижает Украину, не изучают. А жаль. Изучали бы - больно били бы в ответ.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Та яке там вивчення стратегій((( Навіть за результатами цьогорічних переговорів очевидно, що все дуже і дуже кепсько.

      Видалити
    2. Анонімно25.07.20, 15:53

      Від Елзівера потрібно вимагати, або як мінімум пропонувати, більш змістовного співробітництва. Наприклад, велику угоду про доступ та публікацію статей у журналах Елзівера, тих, що найбльш топових та цитованих. Поляки змогли, маємо зробити і ми. А просто купувати доступ до Скопуса, то як школяр, якого кожного року залишають на другий рік навчання, а не переводять до класу вище. От саме зараз і є вдалий час, щоб МОН сформував таку пропозицію Елзіверу.

      Видалити
    3. Підготовка такої пропозиції тривалий процес, масштаб проробленої роботи зрозуміють одиниці... А тут - принесли інвойс, оплатили і переможний популістський допис на сайт можна швидко розмістити.

      Видалити
  5. Анонімно24.07.20, 23:30

    Правильна позиція МОНу https://mon.gov.ua/ua/news/indeksaciya-naukovih-zhurnaliv-sho-vidayutsya-na-timchasovo-okupovanih-teritoriyah-ukrayini-ye-grubim-porushennyam-zakonodavstva-ukrayini-i-mizhnarodnogo-prava-poziciya-mon. Усе правильно написано, окрім одного - "Ми розуміємо, що безкоштовний доступ до міжнародних наукометричних баз даних є важливим інструментом для інтеграції української науки у світовий та Європейський дослідницький простори". Ні, не це є головним інструментом. Інтеграція нашої науки у світовий науковий простір це участь наших вчених у складі Ред. рад дуже відомих світових наукових журналів, це участь наших вчених у якості спікерів на дуже відомих наукових зарубіжних конференціях, це публікація дуже змістовних та високоцитованих статей у провідних журналах світу, це міжнародне наукове співробітництво у рамках наукових проектів з відомими науковцями світу....Оце має бути пріоритетом для МОН, у частині інтеграції нашої науки в світі, а не бази комерційних видавництв, заробляючих свої нереальні 37 відсотків норми прибутку навіть на таких країнах, як Україна.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Він зовсім не безкоштовний) Конференції, журнали... для чиновників це скучно і незрозуміло. А тут купив інструмент, що малює кольорові бульки як все зростає і всім добре.

      Видалити
    2. О! Тобто, коли ретельніше порахували, на Кларівейт грошей теж забракло ))
      Натомість, тепер можна буде прозвітувати про економію коштів. У нас в науці як не одні успіхи, так інші ;)

      Видалити
    3. Та ні, національну передплату на Web of Science ніби вже на цілий рік продовжлили та оплатили. У повідомленні сказано, що можуть переглянути - цікаво як?)

      Видалити
  6. Анонімно25.07.20, 16:06

    Та ні, справа в іншому. Конференції та журнали то є ВІДКРИТА наука, прозора і публічна. А ось база СКОПУС, як інструмент, то явище, яке відривається лише частково (те, що забажає власник Елзівер). Твориться ця база не суспільством, а комерційним гігантом, який живиться державними грошами багатьох країн, тобто грошима платників податків, тобто нашими з вами грошима і чому від нашого імені МОН не може жорстко висувати свої умови співробітництва, зовсім не зрозуміло.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Просто насамперед потрібно самим мати ці вимоги. А якщо кожен другий приходить в мон і волає, що публікація в Scopus це дорого, от і вся вимога, то рівень запитів чиновників так і залишається на тому ж рівні.

      Видалити
  7. Анонімно25.07.20, 22:28

    Ні, публікація в СКОПУСі, у більшості журналах бази - безкоштовна взагалі. Затуркали у нас нашого бідного вченого. При цьому, щось ніхто не запитує нашого вченого, а як добре та стаття цитується та хто з відомих вчених на неї посилається. Для наших вчених СКОПУС вже став "могильником" наукових публікацій. Тобто, ми публікуємо наукові статті у журналах СКОПУСа, не не цікавлячись їх долею після публікації. У нас наукова ментальність вивернута в іншу сторону.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так і я про те, але основна маса запитів надходить не від тих, хто це знає... й за таких умов держчиновники не розвиваються і все це рухається по колу.

      Видалити
  8. Анонімно25.07.20, 23:05

    Та ні, оця заява МОНу щодо СКОПУСа це вже є позиція. І це вже точно не по колу. По колу - це коли кожного року по 20 млн. грн на базу СКОПУС витрачали, не виміряючи потім ефекту від цих витрат. Головна проблема у тому, що у нас, останню декаду чомусь ВОС, та особливо СКОПУС, стали просто головним двигуном нашої науки. Точніше, така ідея нам усім втюхувалася в наші мізки. Як база може бути двигуном науки у країні? Просто катастрофічна ідея. Чому було не узяти супер-топовий журнальний список FT50 та не створити умови для появи у цьому списку (журналах) публікацій наших вчених? Чому ми пали жертвою Скопусо та ВОСоманії? Відповідь одна - університетські рейтинги, які пасуться на пасовиську саме цих двох баз. А рейтинги це...гроші студентів з Африки та близького Сходу. Здається, такими темпами ми скоро забудемо не тільки про наших вчених, але й про наших українських студентів, а це вже питання НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ країни. А увесь цей час потрібно було б популярізувати методи та інструменти міжнародної наукової спавпраці, сучасні вимоги добрих журналів до наукових статей (от тут досвід досвідчених рецензентів і став би у нагоді), підходи до просування (популярізації) своїх статей після їх публікації, і мали б ми за тридцять років незалежності свого нобелевського лауреата з економіки, хімії, фізики і не тільки. Значна кількість наших вчених була б афілійована одночасно з відомими університетами світу. Світові потужні фундації самі б вишикувалися б у чергу дати гроші на дослідження нашим вченим, і саме так міжнародні наукові гроші стали б киснем для наших університетів, і не потрібно було б зараз бігати за студентами з таких далеких від нас країн світу. А так, що ми маємо за 30 років? Комплекс меншовартості, який нам навязали не наші зарубіжні колеги, а свої, ті хто мав владні повноваження управляти нашою наукою на рівні МОНу та кожного університету. Ми, у частині науки, не туди йшли усі ці 30 років, і зараз залежимо від грошей з Африки та Близького Сходу, а кажемо, що ми, Україна, є незалежною. Ось така наукова теорема у нас виходить.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. По колу бо ефекту від цих витрат так і не вимірюють.

      Видалити