skip to main |
skip to sidebar
Спершу я подумав – Війна. Який дайджест?.. Але коли ще вести щоденник як не зараз? Отож, у лютому 2022-го сотні тисяч рашистських солдатиків припхались в Україну і відразу полізли на столицю й на інші українські міста та села. Схоже наші “еліти” завчасно спакували валізи, залишили ключ під килимком, західні аналітики смакували в який саме день тижня впаде Київ… але щось у московитів пішло не так. Українське суспільство страшенно нерівне – біднякам байдуже на капітуляційні плани казково багатих, а ЗСУ не вірить в рейтинги. Цей український дух, ця вічна історія про Давида і Голіафа окриляє людей у різних куточках світу, і могла б надихнути й представників професії на букву Б, однак на голому ентузіазмі совок у бібліотечній галузі не здолати.
Верховна Рада України прийняла у першому читанні абсолютно дикий законопроєкт згідно з яким науково-освітні програми та наукові дослідження не можуть містити посилання на джерела інформації, що створені на території росії, російською мовою, громадянином росії, або російською установою. Логіка ініціаторів документа (до написання якого долучився навіть відомий український вчений Василь Вірастюк!) – наукові праці громадян авторитарної держави апріорі нафаршировані рашистською пропагандою. Також одна з ініціаторок заборони скаржиться, що в українських університетах студенти досі навчаються за російськими підручниками.
Пригадуєте популярну сцену в багатьох науково-фантастичних фільмах – герой щось запитує у комп'ютера і машина йому відповідає людською мовою. Ми з вами вже якось звикли, що спершу необхідно ввести ключові слова, пошукова система запропонує нам перелік документів, а далі ми зазираємо у кожен з цих текстів та намагаємося зрозуміти чому комп'ютерний алгоритм нам їх підсунув. Методи машинного навчання, штучного інтелекту та обробки природної мови не стоять на місці, і сьогодні створено вже кілька цікавих академічних пошукових систем, де машина намагається відразу дати користувачам відповідь. Деякі з таких систем просто виділяють частину тексту в публікаціях, а деякі намагаються згенерувати відповідь природною мовою.
Цікаві результати дослідження надійшли від працівників бібліотеки Університету Іллінойсу в Чикаго: більшість викладачів цього університету вважають онлайн-журнали, бази даних та (зараз українські бібліотекарі зіщуляться) міжбібліотечний абонемент – найважливішими ресурсами для проведення досліджень на факультетах. Викладачі соціальних наук охочіше сприймають допомогу від бібліотекарів, аніж викладачі природничих наук, а найпопулярніші стратегії отримання повних текстів робіт – базовий інтернет-пошук безплатної версії, використання МБА та Google Scholar.
Верховна Рада рекордно швидко ухвалила закон про державний бюджет України на 2023 рік. Переходимо на сторінку з карткою Проєкту Закону і в одному з Додатків (друге читання (бюджет)) (31.10.2022) знайдемо заплановані видатки на наступний рік. Відшукуємо в таблиці нашу основну статтю і дізнаємося, що на забезпечення діяльності національних музеїв, національних і державних бібліотек та культурно-просвітницьких центрів у 2023 році заплановано витратити 911 546,9 тис. грн. Навіть у порівнянні з минулим бюджетом це менше на -191 121,9 тис. грн. Війна в країні. Час, коли рашистські танки ще можна було спинити за допомогою книжок, ми змарнували, тому грошей на підтримку бібліотек могло бути ще менше.
Попри те, що рашисти в агонії кидають ракети на наші дитячі майданчики, країна працює й Кабінет Міністрів України затвердив національний план щодо відкритої науки. Текст плану містить різні заходи, індикатори та виконавців, проте у цьому дописі я не планую докладно все це розбирати. На самому початку в документі слушно сказано про “удосконалення законодавства відповідно до стандартів та норм Європейського Союзу”.
Поки кацапські могилізовані барани слухняно маршують на фронт для того, щоб вбивати та грабувати українців, прихильники ініціативи cOAlition S, яка працює над тим, щоб повний і негайний відкритий доступ до наукових публікацій став реальністю, створили онлайн інструмент для перевірки журналів, що допомагає автором відшукати сумісні з Plan S маршрути для публікації результатів своїх досліджень.
Вряди-годи мене просять швидко й безплатно підготувати якісь повчання про те, як закордоном оцінюють наукові результати, і як це можна використати в Україні. Звичайно я відмовляюся і люди думають, що це я роблю на зло, через жадобу гонорарів, чи ще чомусь. Я намагаюся пояснити – А якби ви почули, що потрібно підготувати вичерпну інформацію про те, як закордоном діагностують та лікують рак простати, і які кращі практики варто імплементувати в систему охорони здоров'я Україні, з урахуванням наших організаційних та технічних можливостей?! Тут люди відразу хитають головою і бідкаються, що це важко. А от відповісти на питання як ефективно розподілити куце державне фінансування на дослідження того ж раку, у нас чомусь вважають, що це легко.
Nowadays, peer review is a cornerstone of modern scholarly communication. Peer review is based on the principle that all scientists are equal: only specific work is evaluated, regardless of authors’ previous achievements, positions, institutions or countries. At the same time, each author has the right to freely choose a journal for publication and count on impartial peer review. However, recently I have started to notice that journal editors are asking me to review manuscripts exclusively from scientists from a certain group of developing countries. And this applies to journals of different fields and different international publishers.
Цей допис я розпочав писати ще в січні, до війни, а потім забув про цю чернетку. У серпні Clarivate несподівано закрив Publons, повністю розчинив цей сервіс у Web of Science, й тільки тоді я пригадав, що маю незакінчений допис про Publons. Гадаю коротка історія існування цього сервісу заслуговує на фіксацію, тому розповім вам історію як Publons “примирив” Джеффрі Білла з видавництвом MDPI.
Поки у Європі тупцюють навколо Плану S, американський президент встрелив по фінансових апетитах великих академічних видавців. Адміністрація Байдена просить наукових грантодавців США розробити та впровадити відповідні політики, щоб з 2026 року всі результати досліджень, які профінансовані за кошти федерального бюджету, відразу були відкритими для читання. Зараз у США допускається 1-річна затримка на відкритий доступ до результатів і це ембарго дозволяє видавцям отримувати прибутки від продажу передплати. Критики цієї системи слушно стверджують, що платників податків дурять і змушують платити двічі – один раз для фінансування дослідження та другий раз для перегляду результатів.
Пов'язані з пандемією COVID-19 карантинні обмеження підсунули свиню фейковій бібліотечній статистиці. Якщо раніше статистику обслуговування малювали зі стелі, то під час коронавірусу бібліотечну онлайн роботу, що завиграшки виконували два бібліотекарі, довелося розтягувати та ділити у звітах на 20, 30 і більше працівників. І тут прийшла війна. Нічні жахіття, роз'єднані сім'ї, вивезені діти, психологічні травми, смерть на вокзалі, зруйновані бібліотечні приміщення, згорілі фонди. Частина українських бібліотекарів продовжують працювати на лінії вогню, але більшість бібліотекарів повернулися до роботи у безпечніших регіонах. Питання тільки – а що робити далі?
Триває війна в Україні. Нічого не вдається досягти росіянам на полі бою, тому ця мерзота вдається до відвертого терору й обстрілює ракетами наші міста. Регулярно в областях України лунають звуки повітряної тривоги, а це значить, що існує реальна загроза повітряного удару і заради безпеки необхідно дотримуватись певного алгоритму дій. Навчені жахливим терактом у Кременчуці торгові центри суворіше почали слідувати плану поведінки під час тривоги, водії трамваїв зупиняють рух, мамочки репетують, що не відпустять дітей в школу, МОН інспектує стан укриттів… але ніхто не згадує про мільйони відвідувачів у читальних залах, у цих “затишних куточках масового дозвілля та навчання”.
Усі ми прагнемо великої перемоги над рашизмом та поки підбадьоримо себе переможенькою з полів відкритих цитувань. Відома міжнародна асоціація фахівців у галузі електротехніки та електроніки Institute of Electrical and Electronics Engineers (IEEE) вирішила приєднатися до Initiative for Open Citations та відкрити дані про цитування для всіх своїх публікацій. IEEE залишався єдиним великим науковим видавцем, який ще був не приєднався до Ініціативи для відкритих цитувань і ось у липні 2022 року – це сталося! Тепер величезна кількість даних про наукові цитування відкриті та доступні кожному і можна їх використовувати без будь-яких обмежень у власних інформаційних системах.
Поки путінські солдатики повзають по українській землі й мріють вкрасти ще пралок та унітазів, у світі відбувається тектонічний зсув у практиках наукових комунікацій. Учасники cOAlition S офіційно заявили, що вважають, що публікація результатів досліджень за допомогою передових ініціатив, які надають послуги з рецензування, це такі як Peer Community in (PCI), Sciety, Next Generation Repositories, Notify Project, PREreview, Review Commons, нічим не поступається публікації у відкритих журналах та платформах. Відразу слідом за цією заявою з'явилась ініціатива Publish Your Reviews, що заохочує рецензентів публікувати рецензії разом із препринтом статті.
Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС. Тепер Єврокомісія очікує від України реформ. Європейські вимоги не стосуються безпосередньо бібліотечної справи, однак сподіватимемося на “ефект метелика” – обіцяна боротьба з корупцією сколихне кумівське болото у різних галузях, зокрема й українську науку та освіту. Ця оптимістична нота простимулювала мене до написання нового посту про європейський інформаційний проєкт OpenAIRE-Nexus, що пропонує Європі, EOSC і всьому світу набір послуг для впровадження Open Science. Проєкт містить багато різних сервісів, згадував на сторінках блогу про відкриті цитування та OpenAIRE Research Graph, а в цьому дописі хочу розповісти про Argos та Episciences.
Краудсорсингова база даних політик наукових журналів Transpose фокусує нашу увагу на відкритому рецензуванні, спільному рецензуванні, а також на докладній інформації щодо правил представлення препринтів. Transpose прагне стати зручним інструментом для перевірки політик журналів, щоб автори, читачі, рецензенти та інші стейкхолдери змогли легше знаходити видання, які відповідають їхнім цінностям. Відповіді на деякі питання щодо самоархівування робіт можна знайти в SHERPA/RoMEO, типи рецензування у відкритих журналах можна підглянути в DOAJ, але Transpose хоче надавати про все це значно докладнішу інформацію.
Слідом за «Паризьким закликом до оцінки досліджень», з'явився ще один дуже важливий документ, який у найближчі роки визначатиме розвиток наукових комунікацій у всій Європі – Висновки Ради Європейського Союзу щодо оцінки досліджень та впровадження відкритої науки (Conclusions on research assessment and implementation of open science). Ці Висновки Ради ЄС містять три розділи: 1) Реформа систем оцінки наукових досліджень в Європі; 2) Європейський підхід та можливості для наукової публікації та наукової комунікації; та 3) Розвиток багатомовності для європейських наукових видань. Загалом документ невеличкий, вам варто швиденько переглянути увесь текст, а я для допису обрав лише кілька найважливіших моментів.
Деякі хитрі наукові видавці наполягають на тому, щоб автор статті погодився на ембарго і розміщував копію своєї роботи у відкритому доступі зі значним запізненням. Як правило, такий фокус відбувається на фінальних етапах рецензування рукопису і звичайно авторам не хочеться розпочинати процес публікації з самого початку в новому журналі. Щоб допомогти авторам зберегти свої права для розміщення рукопису (Author Accepted Manuscript, AAM) у відкритому репозитарії, відома ініціатива coOAlition S запустила онлайн-кампанію «Publish with Power: Protect your rights».
Загадкові анонімні дослідники якось загорілися бажанням написати на C з нуля пошукову систему й так з'явився проєкт exaly – некомерційний пошуковик, що крім індексації наукових документів, розраховує також й наукометричні показники. На сайті проєкту не вказано з яких саме джерел exaly черпає інформацію, проте розробники стверджують, що база пошуковика містить інформацію про 103 мільйони наукових статей і алгоритми аналізують PDF-файли, щоб індексувати текст та витягувати посилання.
В Learned Publishing з'явилася робота про публікації українських авторів у виданнях, що припинили індексуватися в Scopus. Nihil novi sub sole. За період 2011-2020 років у 17 українських установ у виключених зі Scopus виданнях назбиралося понад 20% робіт від загальної кількості їхніх публікацій. Тези конференцій у виключених виданнях цитувалися частіше, ніж статті й навіть огляди. У двох українських університетів цитування робіт у виключених зі Scopus виданнях втричі перевищує середню кількість цитувань робіт у тому ж році та в тій же предметній галузі, а у 12 університетів на одну роботу у виключеному зі Scopus виданні в середньому припадає 4 цитування!
“Викрадені журнали” (hijacked journals) – це журнали-підробки, що цуплять у наукових журналів їхні назви, ISSN та інші метадані й видають себе за справжні. Як правило, такі “викрадені журнали” намагаються надурити науковців – пропонують за гонорар швидко опублікувати статтю, яку буде проіндексовано в Scopus. Багато університетів та урядів хибно переконані, що індексація роботи в подібних базах даних – це неспростовний доказ її науковості, тому “викраденим журналам” не бракує клієнтів.
Молоді чиновниці Міністерства культури та інформаційної політики України так сильно зацікавилися книгами російських видавництв, що аж створили Раду з питань розвитку бібліотечної сфери для розробки механізмів “вилучення пропагандистської літератури з бібліотечних фондів та її заміщення якісною україномовною літературою”. Тобто, нова реінкарнація Мінкульту хоче сказати, що фонди українських бібліотек, що формуються за кошти держбюджету (!), настільки засмічені російською пропагандистською літературою, що довелося аж створювати цілу Раду?!
З'явилися нові Times Higher Education Impact Rankings, що оцінюють університети відповідно до Цілей сталого розвитку. Не знаю, хто у світі продовжує серйозно вірити в подібні рейтингові таблиці, але насправді цей допис про неефективні санкції проти російських університетів. Укладачі THE дуже швидко відреагували на війну в Україні та запевнили світову громадськість, що у їхніх рейтингах жаба дасть циці рашистам. Можливо такі плани справді були, однак коли за справу береться комерційна фірма, то в результаті отримаємо компроміс.
У сфері науки та освіти у нас переважно все крутиться навколо навчання, тому й під час війни у медіа роблять акцент на поновлені навчання в школах. Зараз лише у 2 областях (!) повністю зупинили навчальний процес через активні бойові дії. Лише уявіть – регулярно лунають повідомлення про повітряну тривогу “Негайно прямуйте до найближчого укриття”, а українські вчителі в цей час готуються до уроків і виходять онлайн до своїх учнів! А разом з тим, їм ще й своїх дітей потрібно оберігати… Сподіваюся, що всі працівники міністерства, разом з міністром, працюють у таких самих умовах, про героїзм наших педагогів не забудуть після перемоги й премії не отримують освітяни з Дубліна, чи Кракова.
Відразу 15 наукових видавців підписали спільну заяву в якій не просто висловили своє глибоке занепокоєння ситуацією в Україні, а засудили військову агресію Росії та відмовилися продавати свої товари та послуги російським та білоруським науковим установам. Усі ми знаємо, як великі академічні видавці люблять гроші, але бачимо, що й вони уже цураються кривавих кремлівських купюр. Потрібно пильнувати, щоб ці видавці тишком не передумали, а також серед підписантів поки відсутні такі великі гравці як Willey, Taylor & Francis, Oxford University Press… тож нумо тиснути далі.
Деякі наукові стейкхолдери продовжують бути глибоко стурбованими через військове вторгнення Росії в Україну. На щастя росіянам не вдалося так легко одурити іноземні наукові фонди, товариства, вчених, а от академічні видавці та провайдери схоже працюють за пушкінською формулою “Я сам обманываться рад!”. Успіх з Clarivate ми не змогли поширити на інших комерційних гравців – всі проти війни, але не поспішають вводити обмеження для російських установ.
Десять років не згадував про програми Research4Life, що надають країнам, що розвиваються безплатний, або за дуже низькою ціною, повнотекстовий доступ до наукової літератури. В якийсь момент провідні видавці вирішили, що Україна може купувати доступ за комерційними цінами й кількість доступних через Research4Life назв наукових видань для українських користувачів зменшилася до непристойного.
Минув лише тиждень з моменту запуску ініціативи Saving Ukrainian Cultural Heritage Online (SUCHO), яку організували Квінн Домбровський (Стенфордський університет), Анна Кіяс (Університет Тафтса) та Себастьян Майсторович (Австрійський центр цифрових гуманітарних наук та культурної спадщини), а волонтери з усього світу вже архівували понад 1500 сайтів українських музеїв, бібліотек, цифрових експонатів, текстових корпусів та публікацій у відкритому доступі.
Росія, за підтримки Білорусі, розпочала повномасштабне військове вторгнення в Україну. У відповідь окупанти отримали кулі від української професійної армії, нечуваний спротив єдиного українського народу, осуд всього світу та цілий букет економічних санкцій. Щодня західні компанії призупиняють свою роботу, або взагалі йдуть з російського ринку: General Electric, Continental, Apple, Microsoft, Pornhub, L'oreal, Unilever, Tommy Hilfiger, Calvin Klein, Coca-Cola, KFC, MacDonalds… всі йдуть. Але наукові видавці та провайдери досі не розривають дружніх обіймів з кровожерливою Росією.
On 24 February 2022, Russia launched a large-scale invasion of Ukraine, launching a wide-scale military offensive on multiple fronts. The international community has unequivocally condemned Russian military actions as unacceptable to all. Many countries and companies have already imposed harsh sanctions on Russian businessmen, athletes, and cultural figures for their open support or tacit agreement with Putin's policies.
On February 24, 2022, the Russian Federation launched a full-scale war with Ukraine. Putin's Russia cynically, in front of the whole world, gathered its troops on the Ukrainian border and, with the participation of its Belarusian henchmen, attacked peaceful sleeping Ukrainian cities, villages, ports and airports… The whole world condemned this barbaric attack. For the third day in a row, the Ukrainian army have been effectively fighting for their homeland from more than 100K hordes of Russian occupiers. Someone will ask – Can librarians help in any way? First of all – Do not be silent! Every voice of yours, every official statement of yours, every tweet… motivates and pushes other smart people to action!
Плануємо з колегою досліджувати матеріали різних українських наукових конференцій, тому проводив попередній легенький аналіз авторських та цитатних структур і раптово натрапив на щось геть дивне. Згідно з даними Scopus публікація Vakaliuk, T. A., Pochtoviuk, S. I. (2021). Analysis of tools for the development of augmented reality technologies. CEUR Workshop Proceedings, 2898, 119-130 цитувалася 8 разів і при цьому 6 разів у цих самих CEUR Workshop Proceedings, 2898! Як автори у 6 різних публікаціях могли цитувати роботу, яку ще не було опубліковано?
Страшенно мене дратують глупства про те, що автор неодмінно повинен платити за публікацію своїх робіт у наукових журналах. По-перше – це неправда, а по-друге – ці завивання підривають усю логіку фінансування досліджень у нас в країні. Так, автору доведеться заплатити за публікацію результатів в журналі відкритого доступу (та й то не завжди). Не маєш грошей на відкритий доступ – публікуєш результати у традиційних журналах. Таких журналів більшість і вони беруть гроші не з авторів, а з читачів за доступ до повних текстів. Проте, публікація результатів – це вже фінальна стадія дослідження, а момент коли редакція журналу просить автора сплатити APC – це взагалі майже фінішна пряма!
З'явилася Постанова Кабміну про затвердження Порядку присудження ступеня доктора філософії. На сторінках блогу я, як правило, пишу про наукометричні речі в наших правових актах, тому відразу перейдемо до пункту 8 – “наукові результати дисертації повинні бути висвітлені не менше ніж у 3 наукових публікаціях здобувача, до яких зараховуються”… барабанний дріб, оплески та фанфари… “статті у наукових виданнях, включених на дату опублікування до переліку наукових фахових видань України”. Так, здобувачеві PhD тепер достатньо лише 3 статті у фахових українських журналах категорії Б.
Наукові журнали мають редакційну колегію, що складається з відомих експертів у певній галузі. Як правило, таке членство – це просто почесна місія, хоча іноді членів редколегії можуть попросити прорецензувати кілька рукописів, чи взяти на себе роботу зі спецвипуском. Однак, насамперед очікується, що члени редколегії активно популяризуватимуть журнал серед наукової спільноти й заохочуватимуть інших вчених подавати свої найкращі роботи саме у цей журнал. Зрозуміло, що поважний вчений не стане агітувати публікувати статті у якомусь відстійнику, тому, часто склад редколегії є й певним мірилом якості наукового журналу.
Європейський проєкт OpenAIRE довго, дорого та невпинно працював над підтримкою Відкритого доступу та Відкритої науки й в результаті з'явився цікавий OpenAIRE Research Graph – відкритий ресурс, що об’єднує різні властивості дослідницьких даних (метаданих та посилань), які надходять від грантодавців, наукових установ, дослідників, академічних спільнот та видавців і які доступні в інфраструктурі OpenAIRE Open Science. Сервіс бере дані з різних джерел (журнали, репозитарії, Crossref, DataCite, ORCID…), потім їх аналізує, очищує, класифікує, дедублікує, збагачує і намагається пов'язати всю цю інформацію в єдиній семантичній графовій базі даних.
Роберт М. Сапольські Чому зебри не страждають на виразку: “У докторантурі я боявся, наче вогню, журнального стенда в бібліотеці, де викладалися нові випуски наукових журналів, отримані за останній тиждень, загалом тисячі сторінок тексту. Ми юрмилися навколо цих журналів, майже непритомніючи від панічних атак, – здавалося, що ця нова інформація неначе вибиває у нас ґрунт із-під ніг і ми почувалися дурними, відсталими й дуже пригніченими”.
Кокранівське товариство – міжнародна некомерційна організація медиків, науковців та спеціалістів зі статистики, яка оцінює свідчення щодо ефективності та безпеки різних процедур, тестів та ліків. Інакше кажучи, Cochrane – це надійне джерело об'єктивної, науково обґрунтованої інформації про поточний стан справ у медичній галузі, яка не містить комерційного спонсорства та інших конфліктів інтересів.
