Афіляції восьминога

Давним-давно поштова адреса науковця використовувалась, насамперед, для листування автора з редакцією журналу. В Інтернет-епоху потреба у вказанні в роботах фізичних адрес майже зникла, проте впровадження систем рейтингування та оцінювання наукових установ (як правило, враховують кількість публікацій співробітників) породило новий та не завжди здоровий інтерес до адреси автора. Так, у багатьох країнах автори отримують грошову винагороду від працедавця за публікацію роботи з відповідною афіляцією у певних журналах. Керівники установ пропонують авторам таку ось додаткову фінансову підтримку, а потім використовують ці публікації, щоб довести ефективність та продуктивність своєї установи. 

Проблема в тому, що такі фінансові бонуси породжують маніпуляції — деякі автори згадують у своїх роботах відразу кілька установ, незалежно від їх реального внеску у проведення дослідження. Халед Мустафа влучно обізвав це потворне явище — «octopus affiliations» («афіляції восьминога», «октафіляція», «октофіляція»). 

Зрозуміло, що автор може бути пов’язаний з однією або двома установами, однак автор навряд може працювати в 5, 6… установах одночасно, а особливо якщо всі ці установи знаходять у різних країнах, чи навіть континентах. 

За останні кілька років у деяких дисциплінах практика одночасного використання відразу кількох афіляцій збільшилася майже вдвічі. Доходить до смішного — іноді перелік усіх афіляцій авторів рукопису більший, ніж сам рукопис! 

Науковець може чудово працювати й без прив'язки до установи, проте незалежні вчені мають обмежений доступ до джерел фінансування. 

Тому, потрібно змінювати підходи до фінансування роботи науковців та оцінювання установ, щоб керівники не купували згадки, а вкладали гроші у свою перспективну молодь та успішних вчених.