Як швидко написати дисертацію

Уявіть, що ви тільки збираєтеся розпочати своє дисертаційне дослідження. Ви б хотіли отримати персонального наукового керівника, який буде зустрічатися виключно з вами? Чи можливо хотіли б разом з іншими аспірантами зустрічатися з багатьма досвідченими дослідниками, які роздаватимуть свої поради та зауваження для усієї групи? Більшість з нас надає перевагу індивідуальному нагляду, але дослідження успіхів 145 аспірантів-політологів Стокгольмського університету показало, що колективний нагляд – це значно ефективніша форма роботи. 

Рецензування – ключ до успішної наукової кар'єри

Лають фінальну версію нового Порядку формування Переліку наукових фахових видань України… але це, чи не вперше за роки Незалежності, ми отримали документ, у якому серйозно заговорили про рецензування. Увесь світ знає, що кращого механізму контролю якості наукових робіт ще не вигадали, але досі українці керувались дуже дивним наказом, у якому були лише слова про «здійснення редколегією внутрішнього та зовнішнього рецензування». У новому Порядку вже сказано, що голова та члени редакційної колегії є відповідальними за організацію рецензування статей та дотримання академічної доброчесності, а рецензії мають зберігатися в редакції не менше 3 років. 

За свободу цитувань

Кожен п'ятий вчений у галузі суспільних наук та бізнесу якось зізнався, що додавав до своїх робіт посилання на статті, які насправді не використовував, а зробив це тільки для того, щоб підвищити шанси на публікацію рукопису. Річард ван Ноорден засудив подібну практику «зайвих посилань», яка спотворює структуру цитувань, але от в Nature написали про ще один спосіб маніпуляції – автори чесно згадали в роботі неангломовні джерела, які вони використовували, проте отримали від рецензента щось типу «хтозна, що там насправді написано». По суті, це можна розцінювати як провокацію до заміни неангломовних джерел на англомовні. 

Open Dissertations: ще більше безкоштовних дисертацій

EBSCO та BiblioLabs успішно запустили проект OpenDissertations.org – понад 800000 електронних копій авторефератів та дисертацій доступні безкоштовно для всіх охочих. Ми вже давно маємо 2 грандіозних онлайн-проекти, які справно підтягують метадані дисертацій – Networked Digital Library of Theses and Dissertations та DART-Europe E-theses Portal. Спробував пошукати Ukraine і отримав 127 результатів у новому OpenDissertations. Дивно, адже NDLTD і DART видають значно більше результатів на аналогічний запит, але, можливо, новий ресурс потішить користувачів унікальними джерелами. 

Тільки не Google Scholar?

Як на мене, то фінальною версією Порядку формування Переліку наукових фахових видань України Міністерство освіти та науки загнало себе в цуцванг – потрібно представити перелік рекомендованих баз для видань категорії «Б», а це справді складно якісно зробити для всіх наукових дисциплін. Поки люди гадають, які бази можуть увійти в цей перелік, мені все частіше доводиться чути: Зрозуміло, що не Google Scholar. Але чому?! Звідки взялась така небезпечна короткозорість щодо розуміння пошукової поведінки сучасних науковців? 

Україна і Sci-Hub: з ким іти до ректора?

Нещодавно помітив певну розбіжність між кількістю передплачених баз даних в університетах України та даними про публічні закупівлі на порталі «ProZorro» – звітуємо, що передплатили дуже багато, а на порталі – лише інформація про EBSCO і реферативні бази. Крім того, радянські способи збору статистики кепсько працюють у наш час, а тому дуже складно зрозуміти, чи така передплата задовольняє інформаційні потреби працівників та студентів. З’явились результати аналізу завантажень наукових публікацій з Sci-Hub, тож тепер нам трішки більше відомо, як задовольняються наші вчені в обхід бібліотеці внз. 

Доборолась Україна до самого краю: зомбі-професура, фейкові журнали та вигадані сторінки

Членкиня Наукового комітету Світлана Арбузова зініціювала перевірку справ претендентів на вчені звання доцента та професора і дійшла до висновку, що Департамент атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування цілковито втратив контроль над ситуацією. Перевірено 61 справу претендентів, у яких дані про наявність публікацій в журналах, включених до Web of Science/Scopus, видались найбільш сумнівними. За результатами перевірки – в 40% випадків було виявлене шахрайство, зокрема статті в фейкових виданнях та посилання на вигадані сторінки. Особливо цинічні приклади – претендент з 12 неіснуючими публікаціями (10 з вигаданими сторінками), або посилання претендента на статтю у справжньому журналі, однак серед авторів не виявилось прізвища претендента.