Звідки беруться дані в Open Ukrainian Citation Index

Працівники ДНТБ України презентували Open Ukrainian Citation Index (OUCI) – спеціалізовану пошукову систему і базу даних наукових цитувань, що надходять від усіх видавців, які співпрацюють з Crossref та підтримали Ініціативу для відкритих цитувань. Перед тим, як розглядати сам OUCI, давайте відзначимо, що представила його бібліотека, система шустро крутиться на бібсервері, вона не квадратна, не 1.0, містить 109 млн записів… і не впала від користувацьких запитів! Зрозуміло, що комусь і «тризуб над Кремлем постав – скажуть, що криво», однак є й такі, хто щиро обурюється, чому джерела цитувань OUCI не такі повні, як у Scopus, чи Web of Science. Тому давайте ще раз поговоримо про джерела, добру волю і про з-під палки по-українськи. 

Кому потрібне УДК?

Спокійно, у дописі не йде мова про доцільність використання Універсальної Десяткової Класифікації (УДК), а про дивну практику вимагати коди УДК у авторів наукових статей. Науковець провів дослідження і звертається до видавця, щоб той допоміг представити нові результати якомога більшій аудиторії спеціалістів. Здавалося, автор не зобов’язаний вміти визначати УДК, ББК, реєструвати DOI… Це ж ніби професіонали в редакції знають, що потрібно зробити, щоб перфектно представити роботу у світовому інформаційному просторі?! Проте, якщо поглянути на вимоги до оформлення статей в українських журналах, то побачити, що редакції просять надсилати на розгляд рукописи відразу з кодами УДК. 

Автоматична знижка від Wiley Open Access для українських авторів

Одне з найбільших наукових видавництв світу Wiley надає науковцям з країн, що розвиваються, можливість безкоштовної, або зі суттєвою знижкою, публікації статей у своїх відкритих журналах. Автори-кореспонденти з України мають право отримати 50% знижки на APC для публікації в журналах Wiley Open Access. Усе це робиться нібито для того, щоб довести світові, що на редакційні рішення журналів видавництва ніколи не впливатиме спроможність автора заплатити за свою публікацію. 

Master Journal List: знаходимо, куди пристроїти рукопис

Оновлений Master Journal List – зручний інструмент, що допоможе знайти потрібний журнал у базах платформи Web of Science. Попередній MJL, скажемо відверто, був кепський, ми довго чекали і ось нарешті отримали симпатичний результат. Журнали тепер не вивалюються загальним списком, натомість, кожен журнал має власний стандартизований профіль, що дозволяє легко порівнювати журнали від різних видавців. Профіль журналу містить інформацію про завдання і зміст, метрики, частоту публікації, веб-посилання для подання рукопису… тому, авторам буде значно простіше відшукати відповідний журнал. Інструмент вимагає реєстрації, проте достатньо мати ORCID. 

3 статті в хижацьких журналах = 1 український кандидат

«Мій Боже милий! як хотілось, Щоб хто-небудь мені сказав Хоч слово мудре; щоб я знав, Для кого я пишу? для чого?». Справджується мій сумний прогноз, що здобути ступінь доктора, чи кандидата наук буде так само легко. У Мінюсті вже зареєстровано Наказ МОН №1220 від 23.09.2019 р. і в порівнянні з документом, що виносився на громадське обговорення, просто прибрали згадку про «одноосібність», тож вимоги стали ще м’якішими. 

Українські журнали в Emerging Sources Citation Index

Мені і смішно, і грішно чути на українських редтусівках заяви – «Нашому журналу хоча б у Web of Science Core Collection спочатку потрапити». Звичайно, як на мене, то вся справа в молодому Emerging Sources Citation Index (ESCI) – про восівський тріо-грааль більшість наших редакцій раніше й не чули, а от стартові успіхи українських колег в ESCI розбурхали нездоровий інтерес та оптимізм наших ректорів. Схоже, що навіть нещодавній виліт «Вісника НАККіМ» з ESCI не підірвав ентузіазм деяких наших «подавачів». Давайте ж перевіримо, що за українські журнали індексується в ESCI і чи справді український контент ESCI має якісь свої особливості. 

Люди хочуть звичайні бібліотеки

Ви придбали 3D-принтер для бібліотеки, а тепер він стоїть нікому не потрібний у кутку і ви не знаєте, що з цим робити? Нарешті з’явилася стаття, що містить достатньо статистичних даних, щоб пояснити нам чому так сталося. Пригадуєте, у всьому світі бібліотекарі побоювались, що через стрімкий розвиток Інтернету бібліотеки безнадійно застаріють? Багато керівників бібліотек вирішили не випробовувати долю і для того, щоб довести сучасність своїх установ розпочали пропонувати користувачам різноманітні футуристичні дивани, 3D-принтери, шоломи віртуальної реальності…