Як використовувати пошукові системи для написання наукових робіт

Шум навколо запуску Open Ukrainian Citation Index показав нам усім як, насправді, більшість українських користувачів використовує цитатні бази даних та спеціалізовані пошукові системи - виміряємо свій h-індекс, можливо, ще імпакт-фактор журналу (в якому вже опублікували свою роботу) і закриваємо браузер. Тепер якось більш зрозуміло, чому в Україні стає все більше Скопусу, а не науки. Давайте нагадаємо дуже юним аспірантам, як ми можемо на максимум використовувати можливості інформаційних інструментів, які прийнято у нас називати наукометричними базами даних. Для прикладу оберемо той ж таки OUCI, хоча, зрозуміло, що подібний функціонал ви знайдете у багатьох базах цитувань (тут вже, швидше, питання до джерел даних).

Бібліотеки у бюджеті-2020: нічого не зміниться

Верховна Рада швиденько ухвалила закон «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а отже маємо щорічний грудневий допис про те, що підклали народні обранці бібліотекарям. На сторінці Верховної Ради знаходимо Додаток (додатки 1-8) 15.09.2019 і відкриваємо Додаток №3 і бачимо, що на Забезпечення діяльності національних музеїв, національних і державних бібліотек та культурно-просвітницьких центрів заплановано виділити 799 156,5 тис. грн. У порівнянні з минулим роком знову є малесенький приріст +69 000 тис. грн., що пов'язаний, мабуть, не з передплатою, а з вартістю цін на комунальні послуги та енергоносії. 

Звідки беруться дані в Open Ukrainian Citation Index

Працівники ДНТБ України презентували Open Ukrainian Citation Index (OUCI) – спеціалізовану пошукову систему і базу даних наукових цитувань, що надходять від усіх видавців, які співпрацюють з Crossref та підтримали Ініціативу для відкритих цитувань. Перед тим, як розглядати сам OUCI, давайте відзначимо, що представила його бібліотека, система шустро крутиться на бібсервері, вона не квадратна, не 1.0, містить 109 млн записів… і не впала від користувацьких запитів! Зрозуміло, що комусь і «тризуб над Кремлем постав – скажуть, що криво», однак є й такі, хто щиро обурюється, чому джерела цитувань OUCI не такі повні, як у Scopus, чи Web of Science. Тому давайте ще раз поговоримо про джерела, добру волю і про з-під палки по-українськи. 

Кому потрібне УДК?

Спокійно, у дописі не йде мова про доцільність використання Універсальної Десяткової Класифікації (УДК), а про дивну практику вимагати коди УДК у авторів наукових статей. Науковець провів дослідження і звертається до видавця, щоб той допоміг представити нові результати якомога більшій аудиторії спеціалістів. Здавалося, автор не зобов’язаний вміти визначати УДК, ББК, реєструвати DOI… Це ж ніби професіонали в редакції знають, що потрібно зробити, щоб перфектно представити роботу у світовому інформаційному просторі?! Проте, якщо поглянути на вимоги до оформлення статей в українських журналах, то побачити, що редакції просять надсилати на розгляд рукописи відразу з кодами УДК. 

Автоматична знижка від Wiley Open Access для українських авторів

Одне з найбільших наукових видавництв світу Wiley надає науковцям з країн, що розвиваються, можливість безкоштовної, або зі суттєвою знижкою, публікації статей у своїх відкритих журналах. Автори-кореспонденти з України мають право отримати 50% знижки на APC для публікації в журналах Wiley Open Access. Усе це робиться нібито для того, щоб довести світові, що на редакційні рішення журналів видавництва ніколи не впливатиме спроможність автора заплатити за свою публікацію.