Хто найчастіше публікується в національно-орієнтованих журналах?

Команда наукометристів вирішила дослідити, чи стають національно-орієнтовані журнали, що представлені в Scopus, більш міжнародними. Виявилось, що приблизно 40% таких журналів інтернаціоналізуються, при цьому, англійська мова публікацій та відкритий доступ є визначальними факторами. Мене ж найбільше зацікавив показник Index of National Orientation (INO), що визначається як відсоток публікацій країни, вчені якої найчастіше публікуються в журналі, відповідно до загальної кількості публікацій журналу. Так, в суто національного журналу INO = 100%. 

На рисунку представлені країни, що у 2014-2016 рр. мали щороку понад 1000 публікацій та їх відсоток публікацій у журналах з INO = понад 80%. Як бачите, Росія та Україна знову лідирують

 
Дуже корисний показник — якщо з країною-видавцем можна ще якось схитрувати, то Index of National Orientation усе побачить. У досліджені, крім INO на базі інституційної приналежності авторів, вираховували ще й INO на основі цитувань. 

Також, у роботі дуже цікаві 2 позиції у списку використаних джерел: 
  • Moed, H.F. (n.d.). Unpublished results. 
  • Robinson, Costas & Van Leeuwen, Unpublished results, to be published. 
Я навіть не знав, що так можна.

14 коментарів:

  1. Анонімно04.06.20, 14:48

    Цікавий матеріал. Видно, що СКОПУС хоче мати у базі більше англомовних публікацій та публікацій у співавторстві вчених з різних країн світу. Зрозуміло - чому. Імпакт бази СКОПУСа це сукупність імпактів журналів, що СКОПУС індексує. Щодо України, то очікуваний результат. А цікаво, як вони рахували "національні" публікації - це коли хоча б один автор статті має афіліацію у країні, де видається журнал? Коли наука замкнута публікаціях у національних журналах, то це свідчить про інертність власне самих вчених-авторів статей, а приймаючи до уваги невисокий середній імпакт наших журналів, це свідчить і про загальний низький рівень наукових статей.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, у статті сказано, що є певні обмеження щодо коректного врахування міжнародного співавторства, бо такі роботи зараховувалися також до національних.

      Видалити
  2. Анонімно07.06.20, 11:20

    Даже на страницах этого блога, я уже прочитал столько независимых исследований, где прямо, или косвенно, доказывали, что наши ученые публикуются преимущественно в наших журналах, и этот вал публикаций не очень хорошо влияет на их качество. Все более очевидно, что в государственной программе наград нужно что-то менять. Но похоже поддерживать этот статус-кво всем выгодно, а реформаторы только воздух портят, к сожалению.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Це не тільки в нас - комусь вигідно підтримувати статус кво, комусь шкода часу на суперечки, а краще виконати некоректні вимоги... Але зараз накопичено вже стільки даних і практик, що можна було б не повторювати чужих помилок.

      Видалити
  3. Анонімно07.06.20, 20:00

    Такая активность наших ученых в публикациях именно в наших журналах объясняется требованиями МОН в части ученых степеней и званий. В требованиях акцент на кол-ве публикаций. Связь с качеством публикаций зафиксирована очень слабо (путем привязки к СКОПУСу-ВОСу). Это очень грубая, топорная привязка, где импактом самой статьи вообще и не пахнет. Ее вообще можно и не цитировать, и тогда на выходе мы получаем заслуженного академика с 100 публикациями в СКОПУС-ВОС и с нулем цитирований. Что касается выгоды, то этот именно так. Выгодополучателей тут достаточно много. Привязка требований к кол-ву публикаций к высокоимпактным журналам (хотя бы через импакт фактор журнала) значительно бы уменьшила кол-во новых кенов, доцентов, дэнов и т.д. У нас все "вот это" уже давно превратилось в раковую опухоль, которую подпитывают вот такими количественными требованиями.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Проблеми з кенами-денами у нас не через Scopus, чи IF, тому й вирішити проблему простим впровадженням метрик не вдасться. Та й нікому це так просто не вдавалось;)

      Видалити
    2. Анонімно08.06.20, 15:16

      Не вдавалось? Усі вже чули про новий корупційний скандал у МОН про хабар на 300 тис. гривень. У нашій такій бідній науці крутяться брудні мільйони, якщо не мільярди. Потужний вчений стане займатися відкатами для чиновників-бовдурів? -- Певно, що ні. От чиновникам МОН і потрібно вигадати такі правила, щоб гроші отримали правильні недалекі люди, які потім їх точно повернуть бо більше нічим у цьому житті вони займатися не вміють. Ось вам і вся українська наукометрика.

      Видалити
    3. Не такі вже й бовдури, якщо так добре влаштувались. Скільки потрібно напружено працювати, щоб стати потужним вченим, скільки стерпіти від тих же чиновників, конкурентів, заздрісників... а в результаті нагородять не твій визнаний у світі науковий проєкт, а "важливу інноваційну нацоборонну розробку".

      Видалити
    4. Анонімно08.06.20, 16:11

      Бовдури бовдури. Навіть не сумнівайтесь. Колись хотіли телевізор з японською трубкою, а нині новий айфон і майбах. Межа бажань. Головне, щоб імпортне! Вершина лицемірства - обікрасти своїх вчених, а потім запитувати чому у нас не роблять айфонів! Ось так вони своїми брудними рученятами борються за академічну доброчесність.

      Видалити
    5. Анонімно08.06.20, 16:20

      Потужні вчені...серед тих, что у схемі, потужних вчених бути не може навіть теоретично. На схемах не сворюються потужні, імпактні наукові результати. На схемах робляться відкати та будуються ширми. От як раз для ширми вчені і потрібні. І чим більше таких "вчених" буде в обоймі, тим краще для майстрів схем. У Європі, у деяких суспільних науках та деяких країнах Вам скажуть, що грант у 15 тис. Євро це те, що дійсно піде на науку, а от 70 тис. Євро, то вже значна підозра на "проїдання" учасниками, і жодного наукового імпакту там не буде. У нас у суспільних науках державні гранти більші, ніж 15 тис. Євро кожний точно. Тому, все що ми навчилися добре робити - проїдати державні гроші. "Наукові дослідження" дуже добрий інструмент проїдання. Тому, що потрібно зробити - привязати державні гроші до імпакту вченого, а не до кількості його публікацій у базах. Чітко визначити сутність "імпакту", навіть метрично. А поки державні гроші до нашої "науки" попадають без особливих зусиль, то і результат такої "науки" буде нульовий. А наукові видання у цій хибній системи закопування державних грошей здебільшого заручники, і видавці можуть або прийняти правила такої "схематозної" гри, або відмовитися.

      Видалити
  4. Анонімно08.06.20, 13:29

    Раньше не удавалось, потому что не пытались. У нас вся система научных публикаций (системой назвать это сложно), функционирует исключительно, что бы выстраивать карьерный академический путь с помощью кол-ва публикаций именно в ВОСе и СКОПУСе. Импакт этих публикаций это то, что у нас пустой звук. Метрики, глубокие и качественные, могли бы повлиять на ситуацию, но в результате академическая карьера превратилась бы из легкой прогулки, а стахановский труд, с не очень однозначным результатом в части научного импакта. Мы же 30 лет создавали такую систему научных координат, где такого рода риски, присущие для всего развитого мира, не существуют. Где все прогнозируемо на годы вперед. Это очень удобно с точки зрения держать на цепи людей (ученых). Напоминает время застоя в эпоху Союза. Неужели сложно изучить зарубежный опыт и взять оттуда наиболее конструктивное? А так, мы копируем опыт стран третьего мира, которые через базы ВОС и СКОПУС пытаются хоть как то "подняться", публикуясь при этом, не обращая внимание на импакт журнала вообще, и не обращая внимание на нулевой импакт их статей в будущем. Север Африки, Ближний Восток, Центральная Азия, вот наш выбор. И мы его делаем сами.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. ...Где все прогнозируемо на годы вперед... Справді не уявляю, щоб хтось з чиновників заявив, що спрогнозувати ефект складно - як правило, запевняють, що все неодмінно зросте й розквітне. Можливо, це як захисна реакція, бо й самі не вірять у те що роблять.

      Видалити
  5. Анонімно10.06.20, 18:44

    Ось дуже цікавий реліз Елзівера, який пояснює основні причини "стрімкого підйому" університетів Малайзії у світому рейтингу університетів QS. Що зробила Малайзія за останні 5 років? Збільшила обсяг інвестицій у науковій дослідження на 50 відсотків, а науковий національний імпакт досягається за рахунок (дивимося пункт 3 за посиланням) https://www.elsevier.com/research-intelligence/resource-library/malaysia-research-report.....короткострокового працевлаштування в університетах Малайзії високоімпактних вчениз з англомовних країн. Тобто, що робить Малайзія? Малайзія інвестує у "купівлю" високопродуктивних вчених з розвинутих країн світу, які за рік контракту в Малайзії пише декілька статей та публікує їх у виксокоімпактних журналах Скопуса, роблячи суттєвий внесок у позиції університетів Малайзії в рейтингу QS. Чи добре це чи ні, коли збірна України з футболу буде сформована на 100 відсотків з вихідців з інших країн, які, отримавши український паспорт, зроблять Україну чемпіоном світу з футболу...без жодного українця у складі збірної? Думаю, що це точно не можна буде назвати перемогою українського футболу, так і у випадку з наукою, з 100 відсотками легіонерів, назвати успішної національну науку не правильно. Висновок - Малайзія може скільки завгодно і далі інвестувати у короткострокові контракти із зарубіжними високоімпактними вченими, але назвати це успіхом (прорив у світових унверситетських рейтингах) малазійської науки - не правильно. Чому вчить нас досвід таких "Малайзій"? Він нас вчить тому, як "накрутити" унверситетські рейтинги ("крутити" там є що і окрім "малазійського" шедевра). Але він точно не вчить нас тому, як розвивати дійсно національний науковий імпакт на міжнародному рівні.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Це швидше провал національної системи освіти, що не може підготувати "футболістів". А якщо в науку вкладають гроші, зваблюють хороших науковців зарплатою, інфраструктурою... то не все так зле.

      Видалити