Українська наука у хижих хащах Амазонії

Останнім часом багато писав про підозрілі журнали в Scopus, а нині ми завітаємо у дебрі Emerging Sources Citation Index. Колумбійський щомісячний мультидисциплінарний онлайн журнал The Revista Amazonia Investiga впевнено набирає популярності серед певної категорії українських авторів. Минулого року журнал опублікував 62 роботи українських авторів, а цього року вже 58 таких публікацій проіндексовано у Web of Science. Як влучно співає Жадан і Собаки: «Впевнено країна підіймається з руїн – у кожну хату колумбійський кокаїн». 

Більше за українців у цьому колумбійському журналі публікувалися лише росіяни й видання вже має сумнівну репутацію серед наукових оглядачів за порєбріком. В Україні подібні публікації досі служать беззаперечним фактом нестримної інтеграції вітчизняної науки у світовий науковий простір. 


Я не можу оцінювати якість рецензування в Amazonia Investiga, але зверніть, будь ласка, увагу — працівники Національного університету «Одеська юридична академія» опублікували вже 22 статті у цьому журналі. 

Невже проблематика українських юристів цікавить читацьку аудиторію колумбійського журналу? Невже ці статті не могли бути опублікованими у якомусь східноєвропейському юридичному журналі, де отримали б вищі шанси стати читаними та цитованими? Чи обрали б наші автори цей журнал якби він не був представлений у Web of Science

Ми не знаємо скільки саме, але публікація у журналі платнаThe author covers the APC costs. Автори заплатили гроші за публікацію, країна платить гроші за доступ до Web of Science, а результат — розвиток української правової думки? 

Люди, які хоч трохи орієнтуються в науковій комунікації, відразу запідозрять щось недобре, коли побачать дурниці типу не більше 4 авторів, або не менше 20 джерел… проте, такі спеціалісти позбавлені голосу в нашій системі оцінювання.

12 коментарів:

  1. Анонімно22.06.20, 20:06

    "Невже ці статті не могли бути опублікованими у якомусь східноєвропейському юридичному журналі," - Я считаю, что нет)). Яке їхало, таке й здибало. В остальном согласен.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я вважаю якщо на державному рівні аспірантам масово показувати кепські приклади, то навіть перспективна наукова молодь розпочне надавати перевагу сумнівним журналам.

      Видалити
  2. Анонімно23.06.20, 09:56

    "Невже проблематика українських юристів цікавить читацьку аудиторію колумбійського журналу? Невже ці статті не могли бути опублікованими у якомусь східноєвропейському юридичному журналі, де отримали б вищі шанси стати читаними та цитованими? Чи обрали б наші автори цей журнал якби він не був представлений у Web of Science?". Питання дуже правильні, але різні за змістом. Перші два - відповідь, скоріше ні, ніж так. Ви правильно сказали про рецензування статей. Третє питання - точно НІ. Разом з цим, щоб відповідь була ТАК, потрібно суттєво переглянути вимоги МОНу до фахових видань та ролі ВОСу та СКОПУСу. Або ці вимоги в частині СКОПУСу та ВОСу доповнити и зробити більш жорсткими, щоб виключити такі варіанти публікацій, або переглянути роль ВОСа та СКОПУСа взагалі. Але приклад вище свідчить про те, що ВОС втрачає якість (як і СКОПУС у попередньому матеріалі).

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Як на мене, то у WoS свідомо зроблено різні бази, щоб задовольнити різних клієнтів, а єдина база в Scopus виявилася не така гнучка для маркетологів)

      Видалити
    2. Анонімно23.06.20, 22:04

      Добре сказано. Це (не гнучка, масштабна база Скопус) саме те, що потрібно аналогічно не гнучким, масштабним університетським рейтингам. Разом з цим, абсолютно не зрозуміло, чому Кларівейт, на страдаючий хворобою "масштабу" та "параноєю" унвер. рейтингів (поки не так щастить, як СКОПУСу) не може сконцентруватися на якості своїє бази.

      Видалити
  3. Анонімно23.06.20, 11:46

    Схоже на все, цей бразильский журнал - це мега-журнал. Диапазон предметних галузей дуже великий, галузі одна з одною повязані мало, кількість статей у номері - близько 60 (хоча стандарт добротного журналу - 10-15 статей). Періодичність публікації - 12 раз на рік, хоча науковий стандарт є щоквартальним. На рік публікують больше 700 статей. Це і є мега-журнал, і саме такі журнали і полюбляють наші науковці. Тому, було правильно, на рівні вимог МОНу до фахових видань встановити розумні обмеження на публікацію у мега-журналах.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Можна сперечатись, але як на мене, то це далеко не PLOS One, а ті дурощі у вимогах до авторів підказують мені, що це не мегажурнал.

      Видалити
    2. Анонімно23.06.20, 22:16

      Навіть не намагайтеся порівнювати американський, вишколений PLOS з бразильським дикобразом. PLOS то приклад мега-журналу. Ось посилання https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5808309/ Дивимося таб. 1. Scientific Reports також колись видава на гора до 1000 статей на рік, а зараз....Наприклад, F1000 Research вже поступається "дикобразу". І всі інші із групи "мега" також вже позаду. Бразильский дикобраз має особливо дякувати українським любителям Амазонки. Тому, публікації наших вчених потрібно зовсім по ішому враховувати у мега-журналах. А можливо, навіть і заборонити. Нехай роблять собі імпакт на публікаціях у спеціалізованих виданнях.

      Видалити
  4. Анонімно23.06.20, 19:32

    Здається там 45 статей з одного ЗВО надруковано

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я не пишу, що Одеська юридична академія лідер за кількістю публікацій, просто зацікавила логіка правників щодо вибору журналу.

      Видалити
  5. Анонімно25.06.20, 16:24

    Там все дуже просто. Ректор Одеської юридичної академії Тацій В.Ю. в редколегії цього журналу.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ого який несподіваний поворот! Бачу коментатори блогу сильніші за експертів кларівайт.

      Видалити