Участь українських та іноземних вчених у роботі редколегій наукових журналів

Рекомендую прочитати статтю про залучення науковців НАН України до діяльності редколегій іноземних видань, а також про участь іноземців у роботі редколегій наших видань. Станом на січень 2020 р. в редакційних колегіях 94 % журналів НАН України працювало 650 закордонних учених з 51 країни, на які припадає від 1 до 109 представників. 78% цих науковців представляють 15 країн. Водночас, менш як 2 % наукових співробітників НАН України (281) з понад 50 % академічних установ входить до складу редколегій 397 закордонних видань зі 174 країн. Деякі науковці є одночасно членами редколегій кількох видань, а найактивніше беруть участь у роботі закордонних редколегій представники Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України. 


Сумно, що маємо майже 15 тис. співробітників, а членів іноземних редколегій у нас менш ніж три сотні. Переважно Науковці НАН України беруть участь у роботі редколегій видань близьких сусідів — Польщі, Німеччини, Білорусі та Російської Федерації. 

Погоджуюсь з рекомендаціями авторів (+ у роботі ще багато цікавих статистичних даних). Від себе додам – потрібно проводити вдома сильні конференції та брати активну участь у міжнародних. Якщо нас закордоном ніхто особисто не знатиме, то матимемо мізерні шанси отримати запрошення від пристойного журналу.

6 коментарів:

  1. Анонім24.07.20, 22:50

    "Водночас, менш як 2 % наукових співробітників НАН України (281) входить до складу редколегій 397 закордонних видань зі 174 країн". За такої мізерної участі, можна сказати словами одного московита - "нас там нет". 2 % за майже тридцять років незалежності - це просто катастрофа! Дуже добре дослідження. Якийсь ефект "закритої економіки", або якась меншовартістність. А ми все ще очікуємо, що наша наука варта зарубіжних інвестицій! Ці 2 % це як мінімум рівень поваги нашої наукової спільноти до міжнародного наукового співтовариства. Повага майже нульова. Живемо все, ще як "удельное княжество", і при цьому очікуємо на повагу ззовні. Може проблема у тому, що держава не так і не за те фінансує наших науковців? Розтринькуємо буджетні гроші, нехай і невеликі, а ефект майже нуль.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я думаю, що розпочинати потрібно з конференцій - у бібгалузі важко їх проводити в Україні, ані грошей, ані особливо інтересу з боку іноземців щодо візиту... От потім і в редколегіях домінують країни-сусіди(

      Видалити
    2. Анонім25.07.20, 16:32

      Та пора вже якось і почати... Майже 30 років незалежності і ніяк не почнемо. Скажу зі свого персонального досвіду, що закордонні вчені дивляться на нас як країну не третього, а навіть четвертого ґатунку... Та не можу з ними не погодитися...

      Видалити
    3. Я от не помічав такого презирства. Просто не розуміли як це, наприклад, наукова установа може не отримати взагалі грошей на участь у наукових конференціях.

      Видалити
  2. Анонім25.07.20, 22:21

    Презирства дійсно немає. Є повне нерозуміння того, як наші вчені можуть працювати, створювати якісний продукт (такий також є) у вигляді наукових статей за 300 доларів зарплатні в еквіваленті, при цьому не маючи можливості отримати фінансування від свого університету для попередньої її презентації на науковій конференції в іншій країні. Це просто нонсенс! Хоча ні. Це Україна. Вже друге покоління науковців страждає від цієї зневажливої практики. У гонитві за студентськими грошима з Нігерії, Гани, Мозамбіку, Іорданії, Сирії і т.д. наші унверситети (керівництво) зовсім забуло про своїх вчених. Наука стала ширмою. Такого не можна уявити в жодній країні, де є Закон.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Це правда, і зараз, через зусилля онлайн хажаків, особисті контакти та "живі" презентації дуже важливі.

      Видалити