Оцінювання результатів наукових досліджень в Україні: хто має журнал в Scopus — того і капці

Журнал Scientometrics написав про суперечливу українську практику оцінки наукової діяльності вчених та установ, що базується на підрахунку кількості публікацій у журналах представлених у Scopus та Web of Science (препринт). За допомогою Scopus було відібрано 50 журналів, у яких українські науковці написали найбільшу кількість статей та оглядів за 2015-2019 рр. Виявилось, що 78% цих журналів – це журнали українських видавців та англомовні переклади українських журналів. Також, у цьому топі опинилося 2 виключених видання і журнал, який двічі індексується в Scopus. 


Таким чином, прийняті в Україні на державному рівні практики відзначення вчених та установ, швидше за все, стимулюють українських вчених не шукати оптимальний канал презентації результатів досліджень, а просто публікувати якомога більшу кількість документів. 

При цьому, очевидно, що вищі шанси на державне визнання і фінансування отримують переважно вчені та установи, чиї видання представлені в Scopus та Web of Science, без врахування реальної наукової впливовості робіт. 

Практика нагородження українських науковців виключно за велику кількість публікацій здебільшого у власних журналах призводить до того, що впливові та перспективні результати досліджень можуть залишитись недооціненими та недофінансованими українським Урядом. Ці прорахунки української наукової політики повинні бути усунені. 

Можу до цього ще додати, що 2 іноземних видання з цього топу — це дуже підозрілий польський та грузинський медичні журнали.

41 коментар:

  1. А что не так с украинскими журналами? Они разные, нельзя всех скопом под одну гребенку только лишь на основании страны регистрации. Есть и обратные примеры, - формально журнал украинский (SIGMA), а из украинского там только техсотрудники.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Проблема не з журналами, а з практикою оцінюванням, що стимулює публікувати побільше, натомість впливові результати губляться і належно не оцінюються.

      Видалити
  2. Анонімно29.04.20, 21:37

    Таблица интересная. Динамика по журналам нашим - просто огонь. Начинаем с минимума украинских авторов, а потом раз, и уже через пять лет их число возрастает в 10-50 раз. Это кто так наврочил, интересно, министерство со своими требованиями, или сами авторы, которым "комфортнее" публиковаться у нас? Или журналы устраивают "гонку вооружений", ну, кто больше "своих" опубликует? Интересно, а сколько в списке "университетских" журналов, и сколько своих сотрудников публикуется в таких журналах? А сколько в этом списке журналов, которые берут с авторов деньги за публикацию статьи? Сколько заработали журналы за эти пять лет на наших авторах? Есть ли такие, которые публикуют бесплатно, и какой разброс цен на публикацию статьи в рамках журналов этого списка? Если поменять правила игры со Скопусом, то что взамен и надо ли менять? Пока ясно одно - очередь среди наших авторов в наши журналы скопуса бесконечная. Если СКОПУС прибрать, то в нашей науке случится "катаклизм".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Як на мене журнали, що подібні до згаданих польського та грузинського - більша проблема. Якби не Scopus, то наші автори й не подумали публікувати там свої результати. Але "магія баз" затуляє нашим авторам очі.

      Видалити
  3. Анонімно30.04.20, 09:40

    Очень похоже на то что нановцы преимущественно печатаются в журналах своих институтов, а наша 'университетская наука' имеет мало таких журналов, поэтому и бегут публиковаться в хищников. Одни других не лучше. Вот так у нас из года в год и растет количество публикаций в Скопус. Как было за Совка, так и продолжается.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. І в НАН, і в МОН... є, наприклад, вчені з роботами, що потрапляють у світові топи за кількістю цитувань, у 1% кращих... Я не кажу, що кращий спосіб оцінки, але як такі вчені можуть вижити у системі, винагороджує за сотні нецитованих робіт у збірнику інституту, чи кафедри? Ректор швидше підпише контракт з графоманом який щороку гаратає 50 статей у підозрілому індійському журнальчику, а не з вченим, що зробив важливе відкриття.

      Видалити
    2. Анонімно30.04.20, 10:35

      Так пусть перестанут запускать эти 'мерялки' на государственном уровне. Надувают щеки -- У меня 100 статей в Скопус. А у нашего университета 1000. Чем здесь гордиться? Соревнуются чей журнал больше статей за год успеет напечатать пока его к чертям не изгнали?

      Видалити
    3. Анонімно30.04.20, 11:39

      Вот и ответ на вопрос. У нас науку меряют количеством, а не качеством. Чем больше напечатал, тем лучше. Интересно, это только у нас такая беготня за количеством публикаций в Скопус или и где то в мире еще соревнуются количеством публикаций? А можно ли вообще представить человека, который бы написал за свою жизнь больше 100 очень качественных статей.

      Видалити
    4. Кількість публікацій дуже залежить від галузі - якщо поглянути на профілі нобелівських лауреатів у галузі фізики, то у них сотні статей. Подібна штучна ідеалізація міжнародних баз, англійської мови... присутня у багатьох країнах, особливо Східної Європи, але там є якийсь науковий діалог. У нас поки просто скидають з гори якісь дивні правила і підстав для оптимізму щось не видно.

      Видалити
    5. Анонімно30.04.20, 12:35

      Нобелевские лауреаты...а разве лауреатом нобелевки ученого делают публикации в скопусе? Т.е., лауреатом станет тот, кто опубликует больше статей в скопусе? А впрочем, было бы очень интересно узнать мнение самих лауреатов в отношении скопуса? Видел ли кто нибудь интервью хотя бы одного лауреата о важности публикации в скопусе?

      Видалити
    6. Анонімно30.04.20, 13:04

      Ось інше дослідження - 97 вчених у 2010–2019 раках отримали Нобелівську премію, але лише 17 з них були серед 6000 часто цитованих науковців WoS, тільки 4 увійшло до перших 6000 за кількістю hot papers і лише 2 потрапили у топ-6000 за кількістю часто цитованих робіт https://doi.org/10.1007/s11192-020-03378-9

      Видалити
    7. Анонімно30.04.20, 13:19

      Цікаві цифри. Це значить, що дорога до премії Нобеля лежить ні через Скопус, ні через Вос. А куди ж лежить тоді ця дорога? Лише до грошей міністерських?

      Видалити
    8. Нобелівка це зовсім інша ліга. Сміливі ідеї лауреатів, як правило, відразу не сприймають на ура їхні колеги, тому вони й не в топах за кількістю цитувань, і тому вони й нагороджені нобелем.

      Видалити
    9. Анонімно30.04.20, 16:23

      Вот пусть наши журналы и заботятся сколько они ну не нобелевских лауреатов опубликовали, а хотя бы перспективных молодых ученых! А те когда-то свои ранние статьи в этих журналах вспомнят и процитируют, и может еще кто-то перспективный захочет в них опубликоваться... Они же сейчас печатают себя красивых и щеголяют друг перед другом и министерством скопусом. Дорога в никуда.

      Видалити
    10. Анонімно30.04.20, 20:22

      Та ні, за Совка було по іншому. За Совка вчені не платили сотні доларів за публікацію статті. І який ректор тоді, за Совка вимагав публікацію у Скопусі...якого за Совка не було взагалі. Ото явище зявилось вже після Совка, ставши бізнесовим явищем, а наука відійшла на другий план.

      Видалити
    11. Анонімно30.04.20, 22:19

      Так же отчитывались о небывалых успехах советской науки дутыми цифрами. Эти все чиновничьи гнусные отчеты, научные звания для правильных людей, горы макулатуры, мурзилки, застолье после защиты итд. все это было и есть.

      Видалити
    12. Web of Science вже був=) Знов і знов - публікація безкоштовна (опціонально платять за open access). Взагалі не розумію звідки у людей гроші, щоб за сотні доларів купувати собі публікації? Викладачі скаржаться на маленькі зарплати, нанівців відправляють за свій рахунок - а паралельно наші автори несуть тисячі у якісь дивні журнали?

      Видалити
    13. Анонімно01.05.20, 10:48

      Да именно вот этого в совке и быть не могло - деньги за публикацию статей в журналах преподаватели не платили. Сейчас платят. Разве это не существенная разница с тем, что есть сейчас? А все остальное остается в силе. А откуда деньги берутся у преподавателей? Так источник должен быть один - зарплата в университете. Или есть что то еще, а может коррупцию в системе мы еще не побороли, и тогда все вот эту историю финансируют нерадивые студенты?

      Видалити
    14. Анонімно01.05.20, 12:11

      Ах, как быстро мы все забываем! А советские якобы 'шутки' ничего не напоминают? -- Ученым можешь ты не быть, а кандидатом стать обязан!, или Почему кандидатская лучше докторской? - Потому что кандидатские пишут доктора, а докторские - кандидаты...

      Видалити
    15. Откуда деньги на статью, спрашиваете? Отвечаю, - из сбережений на лечение, отдых, ремонт и т.п. О коррупции в вузах сейчас говорят и пишут люди, далекие от этой сферы. Каждый шаг преподавателя сейчас записывается десятками смартфонов, студенты научились спрашивать конкретно о том, почему они месяцами не видели однокурсника, а он получает хорошие оценки. Я уже не говорю о содержательной стороне обучения, - индивидуальные проекты, в принципе исключающие возможность списать из интернета и т.п.

      Видалити
    16. Анонімно01.05.20, 14:13

      На заході неможливо отримати грант без статей у журналах з пристойним імпакт-фактором. Можливо Нобелівських лауреатів це не стосується, але прості смертні змушені перевіряти імпакти та вказувати ці журнали у CV.

      Видалити
  4. Анонімно30.04.20, 11:33

    Осб вам ефект скопусу в Україні https://www.scimagojr.com/countrysearch.php?country=ua.
    Подивіться на графік Cited dicuments/uncited documents. Частка нецитованих статей наших авторів зростає саме з 2015 року просто величезними темпами. У 2018 році на одну цитовану статтю українських авторів вже приходилося 5 нецитованих статей авторів з України. У 2015 році на одну цитовану статтю приходилося лише 0,7 нецитованих статті! Про що ви тут взагалі ведете мову. Ось вам найякісніша статистика, куди рухається українська наука зі скопусом - у прірву світового забуття.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Можливо просто мало часу минуло і ці новіші роботи ще не встигли процитувати. + Українська наука це не тільки те що в Scopus, чи WoS. Просто розподіляти гроші серед установ керуючись лише тим, скільки науковці установи опублікували робіт у журналі своєї установи - це якось дивно. Не те ми фінансуємо.

      Видалити
  5. Анонімно01.05.20, 11:24

    Исходя из таблицы в материале Пана Библиотекаря напрашивается один вывод - Скопус это совокупность парадоксов даже на уровне аналитике. Взять и сравнить журналы с разной динамикой по кол. статей наших авторов из одной научной сферы - Восточно-Европейский журнал и Экон. анналы. Динамика разная, показатель SJR почти одинаковый. Динамика цитируемости в расчете на одну статью в журнале - та же. Оба - в третьем квартиле. Разница существенная только в одном - Экон. Анналы напечатали 19 укр. статей, а Технологии - 349 за один 2018 год. Это значит, что все эти показатели цитируемости это очень необъективно. Было бы интересно узнать выборку авторов и журналов, которые цитируют статьи из этих журналов. Кто те, кто цитирует эти статьи, т.е. статьи наших авторов? Вот тут собака зарыта. Самоцитирование, перекрестное цитирование, групповое цитирование, цитирование по требованию рецензента, и т.д. Всех этих видовых дефектов цитирования очень много, вот это и нужно изучать, если говорить о качестве публикаций. В публичных данных СКОПУС всего этого не показывает (только самоцитирование, чего мало), хотя все эти показатели дефектов цитирования по каждому журналу СКОПУС считает и ситуацией владеет. Почему же тогда СКОПУС не делает их публичными? А вы можете представить, как эти публичные данные встряхнули бы базу Скопуса? Встряхнули бы так, что из 22 тысяч журналов в Скопусе осталось бы не более 4-5 тысяч. Была бы эта "обрезанная" база СКОПУСа тогда интересна университетским мировым рейтингам? Вряд ли. И вот тогда, интерес к СКОПУСу во многих странах и Украине тоже, сильно упал бы. А раз СКОПУС, это коммерческий продукт, то вероятность выживания такого продукта на рынке значительно снизилась бы. Зачем СКОПУСу создавать себе проблемы. Вот поэтому, скопус и делает публичными только те данные по журналам, которые безопасны для самого скопуса и поэтому в самой базе скопус, парадоксы - это нормально дело. И пока так будет, мы с вами будем и далее "на игле" скопуса. Единственное, что может исправить ситуацию - это что то радикальное в исполнении нашего министерства.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. продукт і Elsevier дбає насамперед про свої інтереси, але якщо представити усі ці дані у веб-інтерфейсі, то Scopusом буде складно користуватися. Гадаю, що можна попросити ці дані в компанії для дослідження, але хто у нас буде зацікавлений у проведені такого аналізу?

      Видалити
  6. Политику в любой сфере разрабатывают и реализуют конкретные люди. В данном случае всем нам хорошо известны фамилии тех, кто причастен к порочной политике оценки научной деятельности, = это и ВР (профильный комитет ВР, его глава и все помощники нардепов),профильный вицепремьер Кабмина, Министр и его замы с начальниками отделов, другие госструктуры - НАЗЯВО, Комитет по науке. Нельзя забыть и многочисленных "активистов" от науки, которые на всех углах верещали о плагиате и украинских мурзилках-"говновестниках". Ректора с проректорами по науке туда же. Все они несут ответственность за сложившуюся ситуацию.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. От саме прізвища і невідомі - завжди для обговорення громадськості предствляють вже готовий документ без авторів, без даних, без джерел... і як наслідок - без відповідальності.

      Видалити
    2. Неужели фамилии Гриневич,Спиваковского, Храпатого Вам ничего не говорят?

      Видалити
    3. Гриневич розробляла методику оцінки, чи писала драфт такого документу? Не смішіть. Підписала вже готове - ось у це повірю. Ніхто не розкриває імена авторів цих наказів, порядків... Який досвід вони враховували? Які дані використовували? Ніколи невідомо. І за таким бездоказовим та анонімним (антинауковим?) принципом у нас оцінюють науковців!

      Видалити
  7. Анонімно01.05.20, 12:50

    Скопус все-таки создан и для индивидуальных пользователей, а не для министров. И если Скопус показывает, что пакистанский журнал печатает 50 статей каждый день, то о чем это говорит??? А наши авторы наоборот бегут нести в такой журнал свои статьи да еще и деньги. Так кто здесь виноват? Скопус?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Судя по всему, пан Аноним сугубый теоретик в деле оценки научной работы, и с ее практикой,и как и с преподаванием в вузах в последние годы не сталкивался.

      Видалити
    2. Анонімно01.05.20, 15:35

      Здесь как минимум виноват также и ректор, проректор, министерство итп., а не только Скопус, или Вебофсаинс

      Видалити
  8. Анонімно01.05.20, 15:34

    Видно, що у дискусії повна плутанина оформлюється. Є натяк на те, що наших авторів хтось примушує платити гроші за публікацію у вітчизняних журналах бази Скопус. Ніхто їх не примушує платити гроші за публікацію. У кожного журналу свої вимоги, як у Вайлі, Елзівера, Спрінгера та інших. Не хоче автор платити гроші за публікацію, нехай йде до тих журналів, де публікація безкоштовна. Таких у світі більшість, ніж тих, які гроші за публікацію беруть. Пан бібліотекар може скласти такий список безкоштовних журналів Скопуса дуже швидко. Кожному українському автору вистачить. Це стосується і журналів Скопуса. Тому, в частині плати за публікацію, впершу чергу потрібно критикувати самих українських авторів, і в останню чергу - журнали, які беруть за публікацію плату. Для кого створений Скопус? Тут кажуть, для індивідуальних споживачів. Не правда. Елзівер вже декілька останніх років просуває СКОПУС як економетричний продукт саме на ринку юридичних осіб (університетів), які мають використовувати СКОПУС для оцінки наукової діяльності своїх співробітників. Тому, те що бачимо ми з вами, прості смертні люди, на сторінці Скопуса, то просто нічого, у порівнянні з тим, що може побачити університет, купивши доступ до SciVal, який грунтується на даних бази СКОПУС. Тут сказано, що навіть на Заході грант ти отримаєшь у випадку, коли ти супер-вчений з імпакт-зіркою на лобі. То, вже точно плутанина, тому що на Заході грантові комітети вивчають не зірки на вашому лобі, а важливість та змістовність вашого грантового проекту, а зірки то вже наша практика - тому у нас гранти і отримують як правило одні і тіж особи, з зірками на лобі. А щодо ролі Міністерства - так оці є головне. Роль поки у копіюванні окремих зарубіжних практик оцінювання наукової діяльності. І не думайте, що копіювання пракик таких країн, як США, Британії, Франції, Італії, Нічеччини, Японії, тобто розвинутих країн. Ні, копіюємо ми щось інше, а саме Пакистан, Індію, Іран, Індонезію, Монголію, Нігерію та країни Африки. Це питання нашої самооцінки і не більше. А товкти постійно наші журнали і казати, що це вони у всьому винні, це не правильно. Видавець може завжди "перенести" журнал в іншу країну, і тоді, тоді нехай саме Міністерство і створює державні видавництва з державними журналами. Подивимося, хто тут в Україні зможе з нуля підняти таке видавництво швидко і за "дякую". Нехай Міністерство створить інші умови гри, тоді і наши журнали підлаштуються, і дадуть інши умови співпраці з нашими авторами. А поки, які умови від Міністерства, такі умови співпраці журналів з нашими авторами. А Скопус...так Скопус то є як лакмусовий папірець стану нашої науки. І прохання - буде дуже доречно, якщо автор цієї статті у Сайнтометріці (статтяя дійсно дуже компетентна) напише ще і статтю про наших, українських" героїв Скопуса, тобто авторів, наприклад топ-100. Де вони публікуються, як публікуються, за які гроші чи безкоштовно. Це буде добре продовження цієї теми.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Анонімно01.05.20, 16:01

      Всегда нужно в заявке указывать references of your best publications in refereed journals. Можно конечно указать публикации только в украинских журналах, но ... А подавать проект, который не имеет смысла -- здесь кажется все очевидно. Это вообще без комментариев.

      Видалити
    2. Ви надто високої думки про можливості SciVal. Зараз там 145 профілів українських установ і порівняно мало інформації про їх діяльність. А щодо наших журналів - то повинна бути держпідтримка саме журналів. А в нас поки винагороджують тільки авторів і тільки за кількість, що навпаки перешкоджає нашим журналам нарощувати міжнародну аудиторію.

      Видалити
    3. Анонімно01.05.20, 17:42

      Держ. пітримка потрібна, але кому. Видавцям-університетам? Так у нас фін. автономія університетів, це значить просто "вкинути" в університет подарунок. Університети у нас мріяли розпоряджатися, тим що самі зароблять, от нехай і витрачають на видавничу справу те, що заробили. Видавці-наукові товариства (припускаємо, що це установи НАН), так більшість з них вже під пильним оком зарубіжних видавництв, і далі буде ще. Комерційні видавництва? Так це бізнес. Тобто, держава буде допомогати не нашій науці, а нашому бізнесу? Логіка? У бізнесі завжди є маржа (норма прибутку), яку будуть завжди сплачувати споживачі науки і науковці. Допомагати держава має так, щоб у майбутньому мінімізувати вартість доступу до результатів наукових досліджень і не тільки. Тобто потрібні видавці-неприбуткові організації. У нас в Україні такі є? Якщо є, тоді держава має профінансувати роботу редакцій таких видавництв. При цьому, публікація у таких виданнях має бути безкоштовною для авторів, а самі журнали мають бути журналами відкритого доступу. Редакція має забезпечити якісний процес рецензування статей та якісне технологічне підгрунтя, та взяти на себе зобовязання просувати свої журнали так, щоб підвищити інтерес до нашої науки та вчених у світі. В результаті - гранти нашим вченим буде знаходити у світі значно легше, як і пропозиції місця наукового стажування, і не тільки. Головне питання зараз: "На якому типу видавця базується зараз наукова видавнича справа в України і яка серед них частка видавців-неприбуткових організацій?".

      Видалити
  9. Какой уж тут смех. Именно через МОН с Гриневич в Украину зашли Скопус и ВоСя так как министерство стало выделять деньги на всю эту аналитику. До этого представители этих фирм пытались действовать через университеты, склоняя их к подписке. Вспомните историю с требованиями к публикациям аспирантов, когда Комитет по науке и МОН никак не могли прийти к единым требованиям. Все чиновники с обеих сторон хорошо известны.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Смотрите ответ МОН на мой запрос по поводу финансирования доступа к скопус https://dostup.pravda.com.ua/request/35288/response/78358/attach/2/utf%208.pdf

      Видалити
    2. Scopus майже від самого свого запуску присутній в Україні, були різні спооби передплати https://www.xn--80abaqzevto0rc.xn--j1amh/2013/06/50-elsevier.html за Гриневич просто збільшилась кількість установ з доступом до бази.

      Видалити
  10. Анонімно01.05.20, 17:16

    Коріння історії із заходом Скопуса до України ми бачимо. А наслідки цього заходу які для нашої науки? Університетські рейтинги? Так навіть тут доступ до бази Скопус (статті) не має свідчень щодо звязку з рейтингами університетів з огляду на рух у напрямку ОА. Тому, написати статтю без СКОПУСу (добру статтю) можна. А от як СКОПУС допомагає нам опублікувати цю статтю? Та ніяк. СКОПУС це не видавництво. Це наукометричний проект. Нам що, Елзівер пропонував колись добрі умови трансформаційної угоди з безкоштовною публікацією у їх платних журналах? Ні, він нікому так не пропонує. Лише за гроші. І на перед, якщо угода така років на три. А у безкоштовних (підписних) подавайся скільки завгодно. Хто автору заважає. Тому, СКОПУС може бути корисний як економетричний продукт. Але, пан бібліотекар вище сказав чітко і ясно, як він "потрібен" нашим університетам. Тому, погано те, що у нас в Україні Скопус сприймають зовсім не так, як воно є насправді, бо у нас Скопус це журнальні рейтинги, і усе, а у Елзівера це лише початок історії, де основна - економетрична користь для університетів.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А це цікаве твердження, що написати добру статтю можна й без Scopus. А без Sci-Hub? Чи коректніше буде - Без доступу до повних текстів? Цікаво було б послухати чиновників, представників компаній і самих вчених.

      Видалити