Мені і смішно, і грішно чути на українських редтусівках заяви – «Нашому журналу хоча б у Web of Science Core Collection спочатку потрапити». Звичайно, як на мене, то вся справа в молодому Emerging Sources Citation Index (ESCI) – про восівський тріо-грааль більшість наших редакцій раніше й не чули, а от стартові успіхи українських колег в ESCI розбурхали нездоровий інтерес та оптимізм наших ректорів. Схоже, що навіть нещодавній виліт «Вісника НАККіМ» з ESCI не підірвав ентузіазм деяких наших «подавачів». Давайте ж перевіримо, що за українські журнали індексується в ESCI і чи справді український контент ESCI має якісь свої особливості.
Збираємо ISSN українських журналів, що представлені в ESCI, будуємо пошуковий запит за принципом IS=2312-3389 OR IS=2227-1481 OR IS=2518-1459 OR… і отримаємо результат.
За кількістю публікацій лідирують галузі – фізика (4872), бізнес та економіка (1426), експериментальна медицина (1324).
Найчастіше у наших журналах з ESCI публікувались працівники саме українських установ – НАН України (2998), Харківський фізико-технічний інститут (1869) та КНУТШ (1086).
Загалом аж 14562 з 18458 публікацій (79%) були написані за участі українських авторів, а на 2-му місці – автори з Росії (1203). Найпродуктивніші автори – І. Н. Онищенко (103) та А. Н. Довбня (95).
Для мене виявився несподіваним мовний розподіл публікацій – англійська (11224), російська (4882) і аж потім українська (2335). Тобто, українські журнали в ESCI – це потужні промоутери російськомовної науки у світі? Потрібно додатково перевірити, можливо, просто криво розпізнає мови.
Якось ще спробую взяти українські журнали в Science Citation Index Expanded (SCIE) і перевіримо, що там відбувається, а поки роблю висновок – подаватись в ESCI потрібно, але національна оцінка наукової діяльності не може базуватися виключно на кількості публікацій.
За кількістю публікацій лідирують галузі – фізика (4872), бізнес та економіка (1426), експериментальна медицина (1324).
Найчастіше у наших журналах з ESCI публікувались працівники саме українських установ – НАН України (2998), Харківський фізико-технічний інститут (1869) та КНУТШ (1086).
Загалом аж 14562 з 18458 публікацій (79%) були написані за участі українських авторів, а на 2-му місці – автори з Росії (1203). Найпродуктивніші автори – І. Н. Онищенко (103) та А. Н. Довбня (95).
Для мене виявився несподіваним мовний розподіл публікацій – англійська (11224), російська (4882) і аж потім українська (2335). Тобто, українські журнали в ESCI – це потужні промоутери російськомовної науки у світі? Потрібно додатково перевірити, можливо, просто криво розпізнає мови.
Якось ще спробую взяти українські журнали в Science Citation Index Expanded (SCIE) і перевіримо, що там відбувається, а поки роблю висновок – подаватись в ESCI потрібно, але національна оцінка наукової діяльності не може базуватися виключно на кількості публікацій.
Йо-хо-хо... Подаватися в ESCI немає сенсу. Вони невідом за яким принципом набрали його. були якись прожекти щодо крантину у 3 роки. Практично нікого не прибирають з переліку (рідки виключення). До старших братів також нікого не переводять. Якась заморожена субстанція. Начебто усім контентом ВоСу займається 28 (якщо не помиляюся) незалежних редакторів. Контентом з усього світу. Нічого там не відбувається глобально. Найбільш поширена відповід - у нас такого вже є. Якщо нам буде ще треба, то ми самі проініційюємо... Завдання кількості залучених журналів у конкурентній боротьбі вони виконали. :(
ВідповістиВидалитиТак, відсутність відкритої інформації про рух видань "з" і "в" багатьох денервує, але чи можна включеним журналам закинути недотримання вимог? А найпопулярнішим серед українських авторів? Словом, ESCI міцно увійшов в укрсистему оцінювання і хоча Ваші спостереження, мабуть, справедливі, але довести штиль в ESCI не так вже й просто.
ВидалитиТак я начебто про недотримання вимог і не писав. До того ж ще спробуй зясувати, які вони, ці вимоги :(
ВидалитиESCI був свого часу створений як один з продуктів Кларівейт (Томпсона) для того, щоб посилити свої конкурентні позиції у боротьбі зі Скопусом (за рахунок збільшення кількості журналів у списку), потім "перегнати" ці журнали до ВОСа, та таким чином, за кількістю журналів посперечатися зі Скопусом за домінування у методиках світових університетських рейтингів. Не склалося. Зі спілкування з віце-президентами Елзівера можу сказати, що зараз Елзівер дуже активно інвестує у свої діджітал проекти, щоб подолати спротив Кларівейта, і це пріорітет Елзівера на багато років. Тому, ESCI це вже точно проект із минулого і звертати на нього увагу не потрібно.
ВідповістиВидалитиКористувач заходить на платформу WoS і бачить, що певну публікацію процитовано там і там... і якщо це згадка у журналі зі ESCI, гадаю, подивиться користувач на цю публікацію = вже якась користь.
ВидалитиАдже мова йде не тілько про те, чи процитували статтю, або ні, а про те, якого рівня журнал це процитував. ESCI не визначає рівня (імпакту) журналу жодним чином. Тому, для багатьох посилання через ESCI прирівнюється до пислання у ГуглСколар. Разом з цим, ГуглСколар поводить себе більш відкрито та чесно - ці хлопці не прагнуть до формування рейтингового списку журналів, вони просто збирають та обробляють дані за цитуваннями, а от ESCI було задумано саме для ефекту масштабу у підсиленні ВОСу. Але не склалося. Тому, сам Кларівейт розглядає ВОС не як реферативну базу (для сприяння цитуванню статей), а як рейтинговий журнальний продукт, протиставляючи себе Скопусу.
ВідповістиВидалитиПросто Ви писали, що звертати на ESCI увагу не потрібно, а я спробував навести один приклад, чим може буде корисним включення в ESCI. І до речі, зрозуміти, що там індексує, що ні і чому алгоритм GS далеко не так просто.
Видалити«Нашому журналу хоча б у Web of Science Core Collection спочатку потрапити». А в чем состоит главная мотивация журнала попасть в Web of Science Core Collection? Очевидно, в том, что бы привлечь побольше качественных статей со всего мира. Ясно, среди них доля украинских авторов будет не велика. А может включиться в безбожную печать именно украинских авторов? Среди украинских журналов в списке ESCI таких достаточно. А раз так, то с мотивацией наших журналов разобраться не так просто. А в чем мотивация ректоров наших универов? Побольше загонять в эти наши журналы своих сотрудников-авторов, что бы в университетских рейтингах вузы смотрелись лучше. А мотивация авторов в чем? У нас - что бы ректоры отстали со своими претензиями, и дали возможность работать в вузе. Поэтому, конечно, надуманный статус ESCI нашими ректорами выглядит почти геноцидом по отношению к нашим ученым, а вот по части публикации в Social Sciences Citation Index конечно, это достаточно важный шаг в жизни каждого ученого, но только там, где от этого зависит карьерный рост ученого. У нас такой зависимости нет. У нас - это вопрос выживания ученого в вузе, и уж точно не карьерного роста.
ВідповістиВидалитиА может включиться в безбожную печать именно украинских авторов? Під столом. Все правильно але підозрюю, що більшість ректорів хвилюються швидше про звіти для МОН, ніж про світові рейтинги, адже профіт від останніх не такий вже й очевидний.
ВидалитиТой профіт може бути очевидним лише для НАБУ. Бо світові рейтинги прямо впливають на кількість іноземних (туземних) студентів, які заходять (поступають) до наших вишів. А які там формуються від цього фінансові потоки і яка частина тих потоків йде за межами вишів, то може лише відслідкувати лише НАБУ. Тому, профіт для ректорів від цього ну дуже очевидний. А МОН...а що може мон у кадровому питанні щодо ректора...це виборна посада...у нас же автономія університетська...Крім того, на публікації у СКОПУСі та ВОС добре ловити рибку, під назвою "міністерський грант", а потім той грант добре "освоїти" на рівні вишу.
ВідповістиВидалити