Група відомих авторів дійшла до цікавого висновку – Google Scholar охоплює наукові цитування, що доступні у базах Web of Science Core Collection та Scopus, а також враховує ще багацько цитувань, що надходять, як правило, з нежурнальних (дисертації, книги, доповіді для конференцій, препринти) і неангломовних джерел.
Якщо поглянути на відсотки для, приміром, гуманітарних, чи економічних наук, то відразу ж виникає питання – для чого нам такий коштовний доступ до Scopus та WoS, якщо Google Scholar все й так це індексує і навіть більше? Нас так лякали усілякими маніпуляціями з Google Scholar, а тут хлопці кажуть, що все гаразд?
Якщо поглянути на відсотки для, приміром, гуманітарних, чи економічних наук, то відразу ж виникає питання – для чого нам такий коштовний доступ до Scopus та WoS, якщо Google Scholar все й так це індексує і навіть більше? Нас так лякали усілякими маніпуляціями з Google Scholar, а тут хлопці кажуть, що все гаразд?
Варто ще раз поглянути на методологію дослідження і перечитати, що в роботі вивчались 2299 часто цитованих англомовних публікацій. Тобто, мова про дуже впливові англомовні роботи у своїх галузях, що просто не можуть бути нерецензовані. Зрозуміло, що Google Scholar зловила цитування з топ-журналів і доповнила їх цитатами з інших джерел.
Давайте подумаємо, що дає така особливість Google Scholar для можливостей оцінки впливовості українських досліджень? Зайдемо на Бібліометрику української науки, виберемо «Економіку» і бачимо, що в когось у GS h-index = 51, а в Scopus = 1, або в GS = 49, а в Scopus = 0…
Відтак, ми не знаємо, чи впливовість конкретного автора коріниться у топових-журналах, чи вона більше пов’язана зі згадками у нерецензованих документах.
Відтак, ми не знаємо, чи впливовість конкретного автора коріниться у топових-журналах, чи вона більше пов’язана зі згадками у нерецензованих документах.
Таким чином, мені видається, що поки для оцінки впливовості українських досліджень краще використовувати базу Crossref, де хоч теоретично можна змусити видавця дотримуватися публікаційної етики і не враховувати цитування з усіх презентацій та препринтів.
Ігнорування препринтів....приймаючи до уваги прагнення наукової спільноти світу до відкритого доступу та миттєвого поширення результатів наукових досліджень, ігнорувати препринти в частині цитувань, це як плисти проти течії. Так, у питанні препринтів все ще є багато питань, але більшість з них знаходяться у площині відносин з відавцями. Але, багато з видавців розуміють ситуацію з препринтами, та вдало інтегрують це питання у свої відносини з авторами. Тому, у ГуглСколару тут є велика перевага перед Скопусом та ВОСом.
ВідповістиВидалитиПрепринти - це нерецензовані роботи, а сучасна наука нерозривно пов'язана з peer review. Не применшуюю роль препринтів, але це ще не є готові роботи. Подібно як деякі надто оптимістичні дослідники радіють, що дуже великий відсоток робіт можна вільно переглянути на ArXiv, вони забувають, що значний відсоток препринтів не здолає рецензування.
ВидалитиСучасна наука наука нерозривно повязана з пир ревью....так. А що Ви скажете про оце диво - https://f1000research.com/. Там пир ревью після публікації, а якщо добре вчитатися в їх правила, то взагалі статья може залишитися у журналі навіть після її...реджекту!!! І головне - у чому фішка цього журналу (відкритої платформи, як вони сеье величають). Вони - у СКОПУСі. Вам це нічого не нагадує? Вітчизняну істерію зі СКОПУСом. Головне - бути у СКОПУСі, навіть і бовтатися там десь у третьому або четвертому квартилях, але головне бути у Скопусі, навіть друкуючи статті без рецензування належного та навіть з реджектом. От вам і Скопус, товаріщі, славнозвісномусорний! Тому, препринти то ще не так погано. Погано коли друкують те, що без рецензування та з реджектом.
ВідповістиВидалитиF1000Research - це відомий експеримент з Open Peer Review і якби я скептично не ставився до відкритого рецензування - потрібно знати, що таке є)
ВидалитиТо, впершу чергу, експеримент з пир ревью як таким. Уявити, що у журналі СКОПУСа може бути надрукована стаття (саме за це і сплаують плату автори статей ще до момента початку процеса рецензування!!!), як в результаты отримає купу реджектів, після публікації і все одно, ніхто таку статтю з журналу(платформи) не прибере! От нами би ще такий експеримент в Україні! Усі б здобувачі наукових звань просто б запищали від радості. Уявімо собі ситуацію - усі опоненти сказали здобувачу "ні", а його дисертація все одно пройшла добре і через спецраду, і через міністерство! Таке уявити навіть у нас складно. А там цілий журнал у СКОПУСі з отаким неподобством.
ВидалитиУ нас схоже у багатьох журналах ніхто нічого й не думав рецензувати, навіть не знали, що це таке... Потрібно додатково з цим F1000Research розбиратися, може назбирається на окремий допис, але поки якогось яскравого зашквару F1000Research не пригадую...
ВидалитиДа тут проблема комплексная. Мы говорим о качестве рецензирования. А говорить нужно с оговоркой - а берет ли журнал деньги за публикацию статьи? Если да, то вопрос такой: "А стоят ли услуги журнала тех денег?". Тут по нашим журналам можно спорить сколько угодно, но скорее всего единицы авторов в Украине знают точно, за что они уплачивают журналу деньги конкретно. Вот, например, журналы известного издательства Hindawi (открытый доступ) публикуют статьи авторов из Украины совсем бесплатно. При этом, Хиндави это солидно издательство. У нас издательств такого уровня нет. Там и рецензирование на уровне. Вперед, научный коллектив Украины, подавай статьи! Но, что то маловато так подаются. А это уже парадокс! Наверное потому, что как раз рецензирование объективное, в отличии от большинства наших журналов. У наших авторов любый научный инструмент - телефон.....
ВидалитиОго!, у якій хорошій компанії країн, що звільнені від сплати APC, опинилися наші вчені на сторінці Hindawi https://www.hindawi.com/waiver/ Видавець відомий, насамперед, своїми журналами з медицини і біології, а це у нас ненайпродуктивніші галузі, тож, можливо, проблема ще й у цьому.
ВидалитиУ нас - договірняк. Один одному - свояк. Тому, до чого тут подвійне сліпе рецензування.
ВідповістиВидалитиАле ж у нас далеко не кожний журнал у Скопусі або Восі. А тут журнал у Скопусі.
Цікаве тут посилання:
https://www.researchgate.net/post/Is_submitting_a_paper_to_F1000Research_journal_a_good_idea
"How are peer-reviewers selected at F1000 Research? Mainly, by authors. After all, this is an open editorial office:
As an author you will be asked to identify 5 potential referees, primarily from the F1000Research Editorial Board. If necessary, you may select others of suitable standing". Вдумайтеся, що це за рецензування таке по факту? Нічого Вам не нагадує? Саме так - "вибір" опонентів для захисту дисертації в Україні. Так що ж допоможе тоді нашим журналам "стати" на правильний шлях? Вос, Скопус чи ще якийсь туземний божок? Ситуація з журналом вище дає чітку відповідь - ні. Має бути власний шлях. Мудрий і поміркований одночасно. Без кулуарів, товаришів, свояків. Якщо університети мають науковий потенціал, але не мають знань щодо видання журналів високого рівня, нехай звертаються до великих видавців заходу та пропонують видавати їм власні журнали. Із пару тисяч наших журналів, думаю, у сотні-другій навіть вже зараз Вайлі, Елзівер або Спрінгер будуть зацікавлені, щоб виступити у якості видавця. Якщо цього не зробити зараз, то і далі будемо топтатися на місці та із пустого у порожнє переливати свої синтенції з приводу видання наукових журналів в Україні.
Статті, що проіндексовані Scopus, усі з позначкою прорецензовані, і orcid рецензентів біля кожної статті F1000Research, кому захочеться біля кепської роботи своє прізвище залишати... підозрюю, у багатьох наших журналах сліпе рецензування відбувається у значно пом'якшеній версії. Сотня українських журналів, що цікавлять топ-видавців? Де їм взятися, коли навіть українські автори переважно незацікавлені у публікації в наших журналах?
ВидалитиТак проблема в іншому - чому гроші за публікацію беруться раніше за результаті рецензування, при цьому це не сабмішен фі, яке дає право журналу не публікувати статтю, якщо реджект. Якщо це APC, і журнал не може знати скільки там раундів рецензування буде, то за що плата береться - за просто форматування і розміщення на платформі? Якщо рецензування не сліпе подвійне, то про яку обєктивність може йти мова? А то, під чим там рецензент підписуєтся....я що йому з того, йому що, якісь санкції з університету будуть, якщо він підпишеться під слабкою статтею? Про українські журнали, так у Спрінгера одного таким в Україні вже більше 10. А українські автори що, здебільшого публікуються закордоном у добрих журналах - це Ви насмішили. У Сербії, Румунії, Угорщині, Прибалтиці, Індії журнали значно кращі ніж у нас?
ВідповістиВидалитиНа сайті так і написано за що саме платить автор - The APC covers the publishing costs, including editorial checks and improvements to the article before publication, typesetting and other aspects of production, as well as technical development and maintenance of the publishing platform https://f1000research.com/for-authors/article-processing-charges
ВидалитиСупер! Значить, на платформі викладають ще нерецензовані статті. Не думаю, що те, як мають розвиватися наші журнали. Ось Убіквіті Пресс пропонує співпрацю унверситетським журналам https://www.ubiquitypress.com/site/publish/. Самі журнали Убіквіті працюють за добре перевіреною схемою сліпого рецензування. Плата за публікацію у них поміркована (450 Євро), та вейвери та дисконти для авторів. Ось чому б нашим унверам не звертатися за виавничою кооперацією до такого видавця?
ВідповістиВидалитиСпершу це препринт, а після успішного проходження відкритого рецензування виставляється відповідна позначка. Ціни Ubiquity Press варто показувати нашим управлінцям для кращого розуміння того, що силами одного аспіранта хороший журнал не зробиш.
ВидалитиПрепринт!!!! Тобто, Ви хочете сказати, що автор сплачує APC за публікацію свого препринту??? Препринту, а не статті? Чи то планета Земля вже закрутилася якось по іншому, що видавець бере APC за публікацію препринта! Ото вже не видавець, я жирний кіт якийсь. Про Убіквіті и Вашо алегорію про аспірантів згоден. Тому, університетської преси у нас доброї в Україні все ще немає.
ВідповістиВидалитиТак специфіка цього видання і автори про це чесно проінформовані. APC сплачується за редакторську перевірку та корекцію статті перед публікацією, розміщення на платформі і техпідтримку для проведення рецензування https://f1000research.com/for-authors/article-processing-charges
Видалити