Набір даних, у якому представлено майже 100 000 дослідників, свідчить про те, що не менше 250 вчених отримали понад 50% цитувань своїх робіт від себе, або від своїх співавторів, водночас, середній показник самоцитування становив лише 12,7%. Вчений Стенфордського університету і один з авторів цього дослідження Джон Іоаннідіс підозрює, що «ферми самоцитування» дуже поширене явище. На думку доктора Іоаннідіса, вчені із самоцитуванням у понад 25% не обов'язково беруть участь у якихось неетичних іграх, проте роботи таких вчених варто ретельно перевіряти.
Співавтор Іоаннідіса, директор з аналітики Elsevier Джероен Баас заявив, що провів подібний аналіз для 7 мільйонів вчених, які згадані в Scopus і які опублікували понад 5 робіт. У цьому наборі даних середній показник самоцитування становив 15,5%, а у 7% авторів рівень самоцитування був понад 40%.
Згідно з цими даними, Росія та Україна виділяються з-поміж решти країн надзвичайно високими середніми показниками самоцитування.
Також, аналіз пана Бааса показує, що через поширену практику публікації робіт з величезною кількістю співавторів, самоцитування зашкалює у галузях ядерної фізики, фізики елементарних частинок, астрономії та астрофізиці.
Також, аналіз пана Бааса показує, що через поширену практику публікації робіт з величезною кількістю співавторів, самоцитування зашкалює у галузях ядерної фізики, фізики елементарних частинок, астрономії та астрофізиці.
Звичайно, без докладного аналізу за галузями важко сказати, чому Україну закинуло так далеко від медіани. Та якщо пригадати, що саме фізикам і астрономам належить найбільший відсоток українських публікацій в Scopus, а українських авторів, які мають понад 5 скопусівських робіт зустрінеш значно рідше серед соціогуманітаріїв, то ніби не доводиться сумніватися у баасівських підрахунках.
Не потрібно поспішати звинувачувати в усіх бідах представників згаданих природничих спеціальностей. Цілком можливо, що роботи в інших дисциплінах залишаються малоцитованими, тому й отримали такий загальний результат.
Навряд цей захмарний рівень самоцитування свідчить про здоров’я української науки. Автори дослідження вказали нам на можливу проблему і слід би було це перевірити, якось вплинути, щось змінити… але дуже сумніваюсь, що у нас знайдуться ті, кому це потрібно.
Немає коментарів:
Дописати коментар