«Мій Боже милий! як хотілось, Щоб хто-небудь мені сказав Хоч слово мудре; щоб я знав, Для кого я пишу? для чого?». Справджується мій сумний прогноз, що здобути ступінь доктора, чи кандидата наук буде так само легко. У Мінюсті вже зареєстровано Наказ МОН №1220 від 23.09.2019 р. і в порівнянні з документом, що виносився на громадське обговорення, просто прибрали згадку про «одноосібність», тож вимоги стали ще м’якішими.
Якщо коротко: докторам потрібно мати 20 публікацій (SIC!) і при цьому не менше ніж 3 статті (з 01 вересня 2022 року не менше ніж 5 статей) у виданнях, проіндексованих у базах даних Web of Science Core Collection та/або Scopus; кандидатам – 3 публікації і при цьому щонайменше 1 стаття у періодичних наукових виданнях інших держав, які входять до ОЕСР та/або ЄС.
Усі, хто писав, читав і приймав цей документ, далі переконані, що SCImago – це класифікація. Якщо здобувач має публікації у виданнях 1-2 квартилю, то від нього вимагають ще менше публікацій, чи й взагалі захист може відбуватися у формі наукової доповіді.
Зрозуміло, що проіндексованих – це не обов’язково включених, а публікація – це не тільки стаття… Словом, достатньо претенденту купити 1 статтю в хижацькому журналі і опублікувати тези у збірнику хижацької заочної конференції і можна йти захищати кандидатську.
Зауважте!, що досі ми захищались за табачніківським наказом, що вимагав публікації у фахових виданнях України. Але відповідно до оновленого Порядку формування Переліку наукових фахових видань України втриматись у переліку фахових стало не дуже просто, от-от журнали категорії В попрощаються з Переліком... і тут з'являється новий наказ, що дає зелене світло для публікації, наприклад, у польських фейкових виданнях, а в українських рецензованих фахових можна взагалі не публікуватися.
Зауважте!, що досі ми захищались за табачніківським наказом, що вимагав публікації у фахових виданнях України. Але відповідно до оновленого Порядку формування Переліку наукових фахових видань України втриматись у переліку фахових стало не дуже просто, от-от журнали категорії В попрощаються з Переліком... і тут з'являється новий наказ, що дає зелене світло для публікації, наприклад, у польських фейкових виданнях, а в українських рецензованих фахових можна взагалі не публікуватися.
Підозрюю, що такі слабенькі вимоги провокуватимуть людей, які раніше й не думали про захист, отримати диплом на всяк випадок.
Який ми висновок з цього робимо?
ВідповістиВидалитиКонкретно на сьогоднішній день?
ВідповістиВидалитиА де, оті наші димпломи КЕНів та ДЕНів потрібно, окрім українських вишів? Усі добре знають, як у нас "відпрацьовують" свій хліб так звані "незалежні" рецензенти, усі знають "такси", тобто розцінки на їх "роботу". А якщо інстутит незалежного рецензування в Україні не працює, то немає значення, що і де ти там опублікував, головне, щоб гроші приготував рецензентам. В результаті, по факту наші дипломи КЕНів та ДЕНів мають формальну вагу лише в Україні, а за кордоном, нашого диплому вже дуже замало, щоб працевлаштуватися у виші. Потрібні добрі публікації, у добрих журналах, з доброю цитованістю. Тому, наразі у нас у частині отримання КЕНів та ДЕНів то просто болото, де знайти місце для опори дуже складно, а переміщуватися можна лише дуже повільно і лише з жердиною, щоб щупати дно болота того. А наше міністерство займатися тим болотом кардинально не збирається, з огляду на достатньо мутні положення, які докорінно нічого не змінять.
ВідповістиВидалитиАле навіщо країні така кількість КЕНів та ДЕНів? Невже це колись не лусне? Для чого своїми руками рубати вітчизняну наукову періодику? + Цього разу вже текст прийшов не прямо від МОНу, а від НК... тож проблема не просто в ДАК, а схоже усім так зручно.
ВидалитиСупер! Ось ми нарешті і докопалися до коріння проблеми. Порочна, масивна, корумпована система отримання КЕНів та ДЕНів і є тією головною бідою нашої науки. Під цю порочну систему вже багато років підряд підлаштовуються і наші наукові періодичні видання...або ти частина цієї системи і вимушений плясати під цю порочну дудку, друкувати все, що попросять товариші, друзі, знайомі, або усім їм сказати "ні", загнати до формальних процедур подання статей та головне, рецензування, і таким чином втратити і товарішів, і друзів і знайомих, тому що більшості потрібно буде сказати "ні". Тому, усім нашим КЕНам, ДЕНам, та здобувачам "за гроші", все зручно. Ось саме тому, ані Елзівер, ані Емеральд, а ні Вайлі і не прагнуть купувати права на видання наших журналів, бо у наших журналів, більшості з них, немає головного - обьєктивно сформованого авторського колективу, тобто такі журнали для зарубіжного видавця просто "пусті". Ось Вам і ситуація.
ВідповістиВидалитиМожливо, кожній установі варто відразу відкривати 2 журнали - один для системи КЕНів та ДЕНів, а інший для науковців :)
ВидалитиО, суперова ідея! Але, думаю, що наших добрих, дійсно науковців другим журналом не обдуриш - ширмою бути ніхто не хоче. А от перший варіант....о, та то блакитна мрія наших установ. Чим більше кенів та денів на підході, тим більше "лівих" грошей у системі. Ви можете уявити, що у доброму зарубіжному виші науковий журнал переслідує таку мету? Тому, нехай спочатку міністерство припинить штампувати кенів та денів, зробить незалежною оцінку дисертацій, звільнить ради від тиску адміністрації вишів, а от потім вже нехай береться за систему наукових журналів. По іншому - не вийде.
ВидалитиЗдається, "табачниківський" наказ також дозволяв скористатись статтями у закордонних хижацьких журналах і матеріалами заочних конференцій. Тому я якось не бачу, щоб відбулось послаблення вимог.
ВідповістиВидалитиТабачніківський наказ вимагав 3 статті у вітчизняних журналах і 1 в іноземному виданні (можна було і в фейковому, головне, що іноземному). Табачніківський Порядок формування фахових повна маячня. Але минулого року ми оновили Порядок формування фахових і теоретично редакцію можна було змусити відповідати за відсутність рецензування... тому 3 у вітчизняних ставало вже не так елементарно. І тут зробили хід конем - публікуй, де хочеш = підтримали іноземні смітники і підкосили вітчизняну наукову періодику.
ВидалитиА хто сказав, що за Табачника щось було краще у сферы наукових публікацій? Також працював конвеєр зі штампування за гроші КЕНів та ДЕНів, рецензенти загрібали гроші за підпис під відзивом, друкувалися де можна, аби лише отримати отого КЕНа, або ДЕНа. Проблема у тому, що зараз нічого не стає краще у цій темі. А щодо хижацьких журналів. А де ви такий термін бачили у Положеннях нашого міністерства? Терміне не простий, з цього приводу у світі і досі ідуть дебати. У Вас особисто, яке посилання на хижаків? А наукова вітчизняна періодика завжди кормилася з одного корита цієї теми КЕНів та ДЕНів. То завжди була кругова порука. Міністерство може й мало на меті розірвати цю кругову поруку, але зробило це дуже недолуго. У світі є багато прикладів, як формувати національні списки фахових журналів із залученням добрих, незалежних експертів, вчених. І ці національні списки добре використовуються навіть іншими країнами світу. А ми...що зробили ми...наш фаховий список + СКОПУС та ВОС. Це ж просто профанація. Як кажуть, застав ....Богу молитися, так ....і голову розібьє. Зовсім не самодостатньо та топорно.
ВидалитиЗа Табачника було гірше, але оновлення Порядку формування фахових несподівано могло дати позитивний результат навіть у старій редакції вимог до дисертацій. Я то все думав - чого це наші універи не поспішають штурмувати категорію Б своїми журналами?! А тут - раз і фокус)
ВидалитиФокус у тому, щоб штурмувати категорію Б, і по суті, і по формі, потрібно було б власти спочатку гроші у доопрацювання веб-сторінки журналу (більшість наших університетських журналів це дешеве, дуже не професійне, аматорство), стандарти журналу по формі (подивіться, яку кількість супровідної інформації розміщують провідні зарубіжні журнали щодо кожної окремої статті, а що розміщують наші журнали - майже нічого), якість форматування статті (у нас у більшості випадків то просто жах), і головне - це персонал, який задіяний у виданні журналу (тут взагалі краще промовчати, бо рівень компетенції нашого персоналу у цій сфері дуже низький, а чому?)....а тому, що власник журналу, вын же видавець, тобто вітчизняний університет, не вкладає потрібні гроші у процеси вище. Живуть вони, оті наші університетські журнали, одним днем. Де взяти їм гроші...нехай встановлять плату за публікацію, зробивши журнал ОА, або навпаки, нехай не ОА, та збирають підписні гроші, або гібрид нехай зроблять, як переважна більшість світових відомих наукових товариств-власників журналів. Або нехай спуртують за рахунок власних коштів університету, а вже потім думають про вибір вище. Але....щось я не видно загального тренду серед наших університетських журналів вкладати будь які гроші у свої журнали. На Заході - опублікована наукова стаття це впершу чергу видавничий продукт наукового змісту, а у нас...зміст може коли і є, але продукту - НЕМАЄ. Тому висновок - жоден Порядок формування видань проблеми наших університетських журналів не вирішить. Там уся проблема знаходиться у голові адміністрації наших університетів.
ВідповістиВидалитиПідозрюю, що університетські журнали і не можуть отримати гроші за золото, чи гібрид, вони просто розчиняться у загальному бюджеті університету. Для цього, мабуть, потрібно створювати окремі фінансові проєкти.
Видалити