Хто боїться Плану S?

Багато води утекло з часу минулої згадки про План S на сторінках блогу. За цей час видавцям вдалось відбитися від встановлення ліміту на максимальну плату за публікацію, виграти ще один рочок для переходу на рейки беззастережного відкритого доступу… але, мабуть, найважливіші оновлення – а) поява трансформативних угод, де передбачено компенсацію витрат видавцям за перехід на повністю відкриту бізнес-модель; і б) гібрид знову «легітимний» – члени cOAlition S не компенсуватимуть авторам сплату APC у гібридних журналах, але якщо науковці знайдуть для для цього кошти з інших фондів, то це не суперечитиме Плану S. 

Акурат підоспіли приблизні розрахунки скільки для України може коштувати перехід на відкриту модель наукової комунікації. Читаємо – Після проведеного аналізу вартості APC для кожної статті в журналах видавництва Elsevier, де автором для кореспонденції був вчений з України, ми встановили, що публікація 437 статей українських авторів (без врахування 29 статей у відкритих журналах і 7 публікацій у журналах, що не підтримують OA) коштувала б $ 1 147 332. Середня вартість 1 статті в гібридному відкритому доступі – $ 2 625,5. 

Маючи лише плату за публікацію у відкритих та гібридних виданнях Elsevier важко робити прогнози про вартість усіх українських публікацій. $ 10-12 млн? Крім того, ми рідко співпрацюємо за ринковими цінами зі світовими постачальниками наукових ресурсів (як правило, отримуємо суттєві знижки), тому можна очікувати, що й при підписанні трасформаційних угод нам би пішли на певні поступки. 

Я не знаю скільки коштує Україні підтримка національної наукової періодики, але цілком може виявитись, що публікуватись українським авторам виключно в іноземних гібридних журналах значно дешевше. 

Розподіл публікацій вчених України за видавцями у 2018 р. (тип документа Article та Review)
Але давайте не поспішати віддавати свої гроші іноземним видавцям. Якщо поглянути на технічні вимоги Плану S до журналів та платформ, то нічого надзвичайно складного там немає – використання DOI, збереження в CLOCKSS, якісні відкриті метадані, машиночитана інформація про відкритий доступ. До того ж, все гучніше звучать заклики особливо не покладатись на журнальні метрики і здавалося – от він шанс для національної наукової періодики увірватися у світовий відкритий науковий простір! 

Але ми знову вимушені згадати чинне українське законодавство – усі відкриті журнали = електронні, а у нас тільки друковані ЗМІ можуть отримати свідоцтво про держреєстрацію в Мінюсті, усі договори у нас повинні бути у письмовій формі, офіційно в Україні ніхто нікому APC не компенсує і не сплачує… 

Саме публікаційна активність часто служить для наших чиновників індикатором ефективності науково-дослідної діяльності і я не розумію – як можна вимагати від українських авторів та керівників установ особливих звершень у Scopus та WoS і, водночас, вважати таку діяльність протиправною?

6 коментарів:

  1. Анонімно20.08.19, 01:29

    Трансформаційні угоди - це велике зло для науки, бо створені вони виключно для великих комерційних видавців з метою викачування грошей з бюджетів різних країн. https://world.edu/transformative-open-access-publishing-deals-are-only-entrenching-commercial-power/. Ми повинні знати, що ТУ є непрозорими за своїм змістом. І головне. Основні участники-видавці цих ТУ вже давно мають дуже цікаву податкову юрисдикцію - острів Джерсі, штат Делавер, Кіпр, Швейцарія...видавничі кола світу в курсі цього усього цинізму великих ком. видавців - качати лопатою у 35 відсотків норми прибутку гроші з кишені платників податків різних країн світу, то тут багато ума не потрібно. А от великі пропагандисти Плану С (навіть замовники його) - ОА видавці Фронтір, MDPI, Хіндаві, як і очікувалося, здулися у боротьбі з великими гібридними видавцями - Елзівером, Вайлі, Тейлором та Френсісом, Спрінгером.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А як на мене, трансформаційні угоди, і загалом OA2020 - це хороша ідея. Тепер видавці обіцяють повністю розписувати кошторис і пояснювати цей процес ціноутворення APC. Відповідно, установи можуть вкладати гроші безпосередньо в публікацію, а не просто надцять разів витрачати кошти за доступ до тих самих публікацій.

      Видалити
  2. Анонімно20.08.19, 15:16

    Як кажуть видавці, оті трансформарційні угоди їм потрібні, щоб поступово перейти до ОА у своїх журналах, тобто їм потрібні або гроші на цей процес, або автори публікацій. Трансф. угоди їм дають це наперед (як правили роки на три). Питання 1 - А що, у "бідних" Елзівера або Вайлі з 30 з лишком відсотками норми прибутку не накопичено власниг грошей на перехід до ОА? накопичено достатньо, але хочеться ще нову схему придумати, та запустити свою лапу до карману державного, при чому так масивно засунути, мільйонів на 20-30 одноразово. Питання 2 - а що, авторів у Елзіверу немає до своїх журналів? Так ні, поки що є і достатньо. Але...ТУ гарантує ім цих авторів наперед років на три, і навіть якщо Елзівери і Вайлі будуть творити безчинства на ринку, все одно у них автори на ринку будут на три роки наперед. А те, що велики ком. видавці зараз знаходяться на краю чергових акцій бойкоту з боку вчених (Каліфорнія добре розгоне цю тему), то овже очевидно. Тому, ТУ для великих видавців то як памперс для малюка, ну щоб у "незручній" ситуації почувати себе не так зніяковіло. Тому, ТУ це зло, по породжено воно на вимогу великих "гібридних" видавців.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Звісно, великі видавці підлаштували ТУ під себе, але поки нічого кращого для розв'язання проблем наукової комунікації не запропоновано. А так ніби вирішується проблема надприбутків за доступ, Sci-Hub... Підготовка до друку, якісний дизайн ітп. не можуть нічого не коштувати, але так є шанс, що академічна спільнота вкладатиметься у розвиток саме видавництва, а не відділів маркетингу.

      Видалити
  3. Анонімно21.08.19, 16:31

    Так в частині непрозорих, супер-витратних для держ. бюджету трансформаційних угод, які лише імітують шлях великих видавців до відкритого доступу (бо є лише даними ними наперед обіцянками, за які бюджет має сплачувати гроші вже зараз) академ. спільнота якраз у вкладається у відділ маркетингу великих видавців, які вдало навязали черговому бібліотечному алянсу свої "послуги".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Угода це не пуста обіцянка, не зможуть видавці потім взяти і відмовитись. Поки що вартість ТУ була тільки трішки вищою ніж передплата + гібрид, тому навряд їх можна назвати супервитратними.

      Видалити