Три українські журнали повертаються в Scopus

Три українські журнали повернулися в Scopus. Якщо точніше – вони нікуди й не зникали. Якщо пригадуєте, несподівано у січні в Discontinued sources from Scopus опинилося відразу 3 журнали українського видавця LLC 'CPC 'Business Perspectives', проте індексація нових номерів цих журналів справно продовжувалася впродовж 2019 року (давайте перевіримо: ISSN(18167403) OR ISSN(18129358) OR ISSN(18105467) AND (LIMIT-TO (PUBYEAR , 2019)) і зараз цих назв немає у переліку виключених, так, ніби їх там ніколи й не було. 


Як бачите, виявляється процес припинення індексації нових номерів видань у Scopus може бути й зворотним. 

Дивно якось працює алгоритм Radara, або просто відповідальні особи не завжди можуть вірно інтерпретувати отримані дані, але добре, що Elsevier не став наполягати на своїй помилці і Україна отримала назад свої +3.

16 коментарів:

  1. Як то кажуть: "бабло побєдіт зло..."

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Саме так...крім грошей вже немає нічого

      Видалити
    2. Це такі коментарі зумисно, щоб кинути тінь підозри?.. Можливо, не просто так у січні було вказано Publication Concerns.

      Видалити
  2. Анонім18.05.19, 09:49

    А до чого тут Україну ліпити? Тут добре не Україні, а конкретним журналам, а нам, вченим, від того не легше, бо як драли з нас усі оті наші журнали сотні ЄВРО, так і будуть драти далі, хоча не зрозуміло за що деруть взагалі? Бабло бере своє...у нашому з вами випадку так, тому і шукаємо шпаринку друкувати свої матеріали не у тих журналах, що деруть з нас гроші, а там, де грошей за це не беруть, витягуючі останні копійки наших викладацьких зарплат. Дякуючи Богу, таких журналів у світі багато. А чи є в Україні такі журнали СКОПУСА, які грошей за публікацію не беруть взагалі? От би як мати отаку узагальнену статистику, хто із скопусівських журналів України і скільки бере з наших авторів грошей, формально і не формально? А про "виключив-включив-виключив-включив..." і так знову і знову, тут взагалі мутняк повний, точніше скопусівський мутняк.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Досі українські виключені журнали не повертались, але це й журнали такі були, що деякі вже публікували статті тисячами. Плата за публікацію це така ж практика як і плата за перегляд повного тексту... але це цікава ідея для допису - показати вартість публікації в українських відкритих журналах, що представлені в Scopus та WoS.

      Видалити
  3. Анонім18.05.19, 16:30

    Цікава тема та пропозиція - провести перепис укр. журналів у СКОПУС та ВОС з точки зору вартості публікації у них. Щодо плати за публікацію, то в контексті практик компенсації університетами вартості публікацій у журналах (практик немає взагалі), казати, що це нормальна практика не правильно. Тобто, практика правильна, але не для України. Щодо Скопуса, то почитавши трохи інет можна зробити висновок, що скопус не є щедрим на коментарі (і ніколи не був), що є неповагою як до вчених, так і до видавців. А що ви хочете від комерційного видавця, та ще й майже монополіста на світовому ринку. Тому, з таким же успіхом можна дискутувати про перспективи наукової та іншої співпраці з інопланетними цивілізаціями.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Спробував, відкрив перелік і відразу застряг на першому - ніби й не бере плату, але навіть емейл редакції чого вартий.

      Видалити
    2. Анонім19.05.19, 13:37

      Ого, на сайті вказано, що не бере, а по факту - бере! Неймовірно. Було б цікаво зібрати інфо і про інші журнали, що там вони заявлять на сайті, і що, і головне як вони беруть з вчених за публікацію по факту. Цікаво, а як беруть - на картку приватної особи, налом, чи офіційно якось? Цей журнал із ВОСу, і що - нічого. Припускаю, що у цьому питанні в Україні повна вакханалія.

      Видалити
    3. А власне - як перевірити? Звідки відомо, що по факту - бере! Там просто на сайті багато цікавих моментів (великий привіт Scopus Advisory Board!), тому й запідозрив... а якщо б вивісили кращі тексти, то як помітити? Тут напевно треба цілу групу дослідників, з певним бюджетом... ну і щоб потім отримані результати мали певний суспільний резонанс.

      Видалити
    4. Анонім19.05.19, 15:44

      Та ні, тут потрібні лише чесні вчені, які перестануть "купувати" місця для своїх статей в журналах, домовлятися "ти мені-я тобі". Тобто, якщо журнал щось там таке пропонує автору, натякає, то давай, викладай інфо на суспільний форум повністю - хто, як, коли, а у нас....у нас порука кругова, бо то як так, викласти таке "компроматище" про тих, хто рятує твою карьєру, нехай за твой і не малі гроші. Але Ви праві - немає факту, немає і проблеми. Парадокс лише у тому, що фактоносіїв у нас купа, але публічної інфо немає, лише скупе слово "бере".

      Видалити
    5. Це ж проблеми не лише у нас, от навіть минулорічний відомий приклад, коли вчені писали фейкові статті, щоб впіймати псевдонауковців - це ж потрібно було вченим об'єднатися, витрачати свій час, знання... щоб вивести шахраїв на чисту воду. Чи багато таких вчених знайдеться, що захочуть з цим морочитися?

      Видалити
    6. Анонім20.05.19, 00:35

      Та у НАШОМУ випадку все простіше. Ось наприклад, вчений подає статтю до журналу, а журнал замість незалежного, якісного ревьювінгу запропонує автору публікацію без рецензування, або самому через колег організувати такий ревьювінг, а звіт рецензента надіслати до журналу. Або гроші запропонує заплатити за якісь там незрозуміли додаткові послуги, наприклад переклад статті на іноземну мову, пообіцявши публікацію статті. Або заплатити гроші за публікацію статті не на рахунок журналу, а на картку приватної особи. Просто для таких випадків потрібно створити форум, де автори зможуть ділитися своїм досвідом, як журнали порушують їх права. І готувати аби яких ситуацій тут навіть не потрібно. Усе спливе само собою. Вони і так вже плаває на поверхні, голове направити до належного асинізаційного шлюзу.

      Видалити
  4. Анонім18.05.19, 17:12

    Та ні, за паном Бібліотекаром не можна не погодитися. У світі поруч з некомерційними видавцями (наприклад науковими товариствами) існують і комерційні видавці. Це нормально, що вони беруть плату за публікацію. Доречі, найбільші видавці світу є також комерційними (наприклад Елзівер, Вайлі, Спрінгер). Тобто, для комерційного видавництва це бізнес. А раз так, то чому в Україні комерційне видавництво не може заявити про те, що воно, як і Елзівер та Вайлі, але уже у масштабах України, не може зробити з видання журналів бізнес. Такий вже він капіталізм. Так, українським вченим у нас не компенсують витрат на публікацію ані роботодавці (університети), ані фонди (останніх ну дуже мало). Тому, тут виникає лише одне питання - а чи етично брати з півтисячі Євро за публікацію статті в Україні? А чому ні? А чи то журнали зы Скопуса та ВОСа прямо таки примушують наших вчених публікуватися у себе та вимагають у них за це гроші? Ні. Жодного примусу з боку журналів. Якщо вчений не хоче публікуватися у журналі та сплачувати свою двомісячну зарплатню за публікацію своєї статті, то він не буде публікуватися, і буде шукати щось інше (інший журнал). Тому, тут жодних проблем з етикою поведінки журналів. Не етичним може бути лище одне - публікувати усе що завгодно і без рецензування по суті. Але це еволюційна проблема точно не усих, нехай зараз і більшості наших журналів, але вони, більшість, її колись точно подолають. Чи існує профіль доброго журналу? Так - https://academic.oup.com/qje/issue/134/2. Оце супер-журнал. Публікує 4 номери на рік по 10 статей у номері, тобто 40 на рік. Спокусу публікувати більше журнал подолав на відмінно. Чому - том що журнал гібридний, і у нього величезна підписна база. АПС є для тих, хто бажає публікуватися є і не мале (але заради правди то автори з країн, де то АПС їм компенсують фонди та університети). Хоча, тих авторів, хто хоче платити АПС за ОА не більше 10 відсотків серед усих авторів журналу. Тобто, журнал покладається на підписку і автори можуть нічого не платити за публікацію статті. І головне - імпакт фактор журналу https://academic.oup.com/qje/pages/About. Ото титан так титан, і головне, зараз і про СКОПУС, що роль СКОПУСА у формуванні такого імпакту нульова (запитайте у членів ради журналу про це та ревьюверів. Це Вам буде їх відповідь). То СКОПУС колись до них примазався, а не вони до СКОПУСУ. Їм не потрібен СКОПУС, бо у журналу є величезна база читачів. Ось саме заради цього і має існувати журнал, а все інше - омана.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. ...чи етично брати з півтисячі Євро за публікацію статті в Україні?..

      Це дещо дивне запитання? Типу - чи етично брати півтисячі євро з українців, адже мінімальна пенсія 56 євро? Але ніхто ж не змушує публікуватися у таких журналах.

      Видалити
  5. Анонім18.05.19, 22:48

    Про пенсіонерів та видавничий капіталізм у Вас не коректне порівняння, адже не пенсіонери (непрацюючі) є основною категорією авторів наших журналів що у скопус та вос. Де Ви бачили такий журнал для пенсіонерів-авторів? Тут питання у тому, чи етично брати півтисячу Євро за публікацію статті у країні, де авторам ніхто не компенсує цих витрат (на відміну від вчених на Заході)? Корректно казати, що журнал не бере, він пропонує таку плату. Не хочеш - не подавай статтю до такого журнала. Шукай інший, безкоштовний. Навіть у Скопусі та Восі таких безкоштовних безліч. Тому, це етично, як продаж послуги. Не хоче людина - не буде купувати. Тут лише єдине можна уточнити - а чи можуть такі журнали показати ватість реальних витрат на опрацювання статті, та яка є норма прибутку? Це єдине, до чого можна причипится. От у Елзівера норма прибутку - 37 відсотків на журналах і увесь світовий науковий бомонд вже з розуму зходить у бажанні накинутися на Елзівер за такий "хижацький" капіталізм та розірвати Елзівер на шматки. Якщо отримати дані щодо норми прибутку від укр. журналів, що у восі та скопусі, то лише тоді можна щось сказати у вигляді етичної претензії, а поки таких цифр немає, то все те добре облаштований видавничий капіталізм у небагатій, інфраструктурно слабкій країні Україні. Жорстко сказано, але справедливо, за правилами капіталу. А щоб покласти на противагу капіталу етичну складову видавничого бізнесу, потрібно спершу отримати цифри про оту норму прибутку журналів. Це скільки в Україні - 10, 20, 30, 50 або навіть...скільки?

    ВідповістиВидалити