Триває війна в Україні. Нічого не вдається досягти росіянам на полі бою, тому ця мерзота вдається до відвертого терору й обстрілює ракетами наші міста. Регулярно в областях України лунають звуки повітряної тривоги, а це значить, що існує реальна загроза повітряного удару і заради безпеки необхідно дотримуватись певного алгоритму дій. Навчені жахливим терактом у Кременчуці торгові центри суворіше почали слідувати плану поведінки під час тривоги, водії трамваїв зупиняють рух, мамочки репетують, що не відпустять дітей в школу, МОН інспектує стан укриттів… але ніхто не згадує про мільйони відвідувачів у читальних залах, у цих “затишних куточках масового дозвілля та навчання”.
У МКІП поки удають, що з усіх сил воюють з вигаданою пропагандою в бібліотечних фондах, а також вболівають за перейменування бібліотек. Приємно коли книгозбірня має ім'я Нестайка, а не Чуковського, але від крилатої ракети це не захистить.
Згідно з Кодексом цивільного захисту керівник установи зобов’язаний забезпечити безпеку працівників та відвідувачів відповідно до внутрішньої інструкції, чи плану реагування. Якщо ж бібліотека немає укриття, то ніхто не може виганяти людей на вулицю – всі повинні сховатися у приміщенні, де вони перебували на момент оголошення повітряної тривоги.
Відтак, звучить повітряна тривога – більшість бібліотекарів безвідповідально залишаються на своїх місцях та продовжують працювати.
При цьому, якщо вірити моєму анонімному нерепрезентативному опитуванню академічних бібліотекарів, зараз відвідувачів у бібліотеках практично немає, зрідка надходять онлайн запити.
То для чого ви ризикуєте? Ти не можеш з домашнього комп'ютера розповісти як завантажити повний текст з Research4Life? – Можу, але директор боїться втратити роботу, каже, що нам тоді за цей місяць 2/3 заплатять…
Ось так значний відсоток українських наукових бібліотекарів продовжує займатись смертельно небезпечною показухою й твердо стоїть під гулом сирен на зупинках громадського транспорту поряд з погаслими табло обмінників валют.
Я відповідаю за збереження книг, за інвентар, за нові надходження, за комп'ютери, багато за що. Мені ще розробляти інструкцію куди і кому бігти під час тривоги? У нас є Міністерство, ректорат, вчена рада, начальники з БЖД, міський голова... Нехай розроблять! Я з радістю роздрукую, всім роздам і будемо виконувати хоч вдома хоч на роботі
ВідповістиВидалитиА якщо не розроблять, то нехай всі сидять на робочих місцях? Шостий місяць війни...
ВідповістиВидалитиКожен день ходжу на роботу, і в усіх 2/3. Сьогодні вперше побігли до укриття, тому що за якийсь десяток км прилетіло. До цього моменту були дуже самонадіяні, дуже розумні і сиділи по своїх місцях. Як то кажуть, поки грім не гримне, Стецько не перехреститься. Мирного неба всім.
ВідповістиВидалитиЩось з blogger, не вдається авторизуватись для коментарів. Бережіть себе!
ВідповістиВидалити