Рік 2022: кому війна, а кому…

Спершу я подумав – Війна. Який дайджест?.. Але коли ще вести щоденник як не зараз? Отож, у лютому 2022-го сотні тисяч рашистських солдатиків припхались в Україну і відразу полізли на столицю й на інші українські міста та села. Схоже наші “еліти” завчасно спакували валізи, залишили ключ під килимком, західні аналітики смакували в який саме день тижня впаде Київ… але щось у московитів пішло не так. Українське суспільство страшенно нерівне – біднякам байдуже на капітуляційні плани казково багатих, а ЗСУ не вірить в рейтинги. Цей український дух, ця вічна історія про Давида і Голіафа окриляє людей у різних куточках світу, і могла б надихнути й представників професії на букву Б, однак на голому ентузіазмі совок у бібліотечній галузі не здолати. 

СІЧЕНЬ 

Для української науки цей рік відразу розпочався кепсько, адже нам підсунули новий Порядок присудження ступеня доктора філософії з грубою девальвацією вимог – претенденту достатньо розділів у колективних монографіях рідного університету. Очікувано, що про цей ганебний розворот на 180 градусів у національній системі оцінювання не написало жодне олігархічне українське ЗМІ. 

ЛЮТИЙ 

Дивувався оптимізму земляків, які вірили, що росіяни тягнуть за собою мобільні крематорії, щоб приховувати кількість своїх загиблих, а не для того, щоб спалювати нас живцем. Деякі іноземні колеги встигли вже зі мною попрощатися, а на третій день війни розпочали дружно писати один наперед одного – I didn't believe before, but now I see that Ukrainians know how to fight... 

БЕРЕЗЕНЬ 

Рашистські гроші для наукових видавців смердять помірно, але щоб не виглядати вже зовсім козлами паблішери повідкривали повнотекстовий доступ українцям до своїх електронних ресурсів. Такого широчезного легального доступу до наукової літератури у нас ніколи не було! Сьогодні вже не я, а іноземці в мене запитують про PDFки. Трагедія часу та місця. 

КВІТЕНЬ 

Будь ласка, заповніть опитувальник. Як вам займається наукою в розпал війни? – Гірше, так само, чи складно відповісти? А як ваша наукова робота допоможе покращити післявоєнний добробут країни? Не побачив жодного розуміння потреб дослідників, що залишились в Україні, ані з боку чиновників, ані з боку якихось недержавних організацій. Мені для роботи в основному потрібен лише лептоп та надійний зв'язок, але навіть з такими скромними запитами важко працювати. Не уявляю як радять собі дослідники, що працюють з різними біологічними зразками, мишами, дрозофілами, саджанцями… 

ТРАВЕНЬ 

Випадково вдався маленький експеримент – попри те, що працівники книгозбірні дуже активно брали участь у надуманих депропагандонівських засідачках, книжка досі доступна в бібліотеці. 

ЧЕРВЕНЬ 

Банальність, але фабрики публікацій не працювали б якби не було попиту на їхні послуги. Я здогадуюсь звідки у нас взялися викладачі, що купують авторство в публікаціях, чи звідки взялися керівники та працівники міністерств, що зараховують такі публікації... Однак, я й гадки не маю як чесним людям прогнати з нашої освіти та науки усю цю вічно голодну ватагу злодіїв та дармоїдів? 

ЛИПЕНЬ 

Вкотре переконався, що у нас цінують лише тип лідера “цар гори”. Якщо лідер компетентний і вміє й сам щось робити, то це сприймається як слабкість. Людям з помірними інтелектуальними амбіціями безумовно імпонує авторитарний тип лідерства, от тільки проблема – А чого можна навчитися у “царя гори”? 

СЕРПЕНЬ 

Колись мої колеги-однолітки погоджувались, що це неправильно, коли на міжнародних конференціях наукові бібліотекарі тільки те й роблять, що нарізають сало в готельному номері. З часом виявилось, що на їх думку неправильним було лише те, що це не вони нарізають сало в готельному номері. 

ВЕРЕСЕНЬ 

У кінофільмі “Мільйонер з нетрів” є епізод у якому головний герой пояснює глядачам, чому він не вірить (як потім виявиться – правильно робить) у доброту бідняків. Лячно читати коли європейські вчені пишучи про реформування оцінки наукових досліджень згадують про нещасних українців, які через безгрошів'я не можуть долучитися до Плану S. Наші хитрі ділки вже потирають руки та не можуть дочекатися цих прекрасних реформ – «О, так! Приберіть імпакт-фактори й ми вам покажемо як з 2 зробити 20, а то й 200». 

ЖОВТЕНЬ 

Час від часу я депоную свої препринти, відкрито ділюся програмним кодом та вихідними даними, погоджуюся проводити відкриті рецензування, обираю відкриті ліцензії… але я не працюю у висококонкурентних галузях досліджень! Можна затвердити хоч сотню національних планів, але якщо немає жодної мотивації, винагороди, а тим паче ніхто не захищає права дослідника, то нічого з цих планів не працюватиме. Накидають фоток з котиками в інституційний архів і скажуть, що це рісєрчдейта. 

ЛИСТОПАД 

Деякі європейські колеги зараз офіційно працюють лише з дому, адже взимку потрібно берегти енергоносії, щоб зменшити залежність своєї країни від рашистського палива. Українські ж академічні бібліотекарі під Іскандерами біжать на робочі місця, де немає ані електрики, ані опалення, ані студентів, ані викладачів… просто, щоб розповісти одне одному з якими траспортними пригодами вони вчора добралися додому, а вранці на роботу. 

ГРУДЕНЬ 

Наші депутати, як правило, не пам'ятають про дослідників, але коли згадують, то виходить ще гірше. Білий дім у цьому році рішуче виступив за відкритий доступ та відтворюваність наукових досліджень. При цьому, Джо Байден вже роками активно за це топив. Підозрюю, що американський президент результати досліджень не перевіряє, але в американців є якась ефективна система наукових радників, консультантів… Цікаво, а хто радник у наших законотворців? Жінка брата, кум сестри та друг дитинства з під'їзду?