Кеплер уважно стежив за роботами Галілея, який у 1610 р. робив відкриття кожної безхмарної ночі. Вчені тих часів, так само як й сучасні вчені, змагалися один з одним, так само потерпали через зволікання з публікацією результатів і боялися, щоб їх не випередили конкуренти. Тому вони часто вдавалися до своєрідного методу шифрованої публікації – розсилали колегам нечитану анаграму тексту свого відкриття, а самі продовжували працювати над розрахунками та аналізували інформацію. Таким чином, якщо пріоритет вченого заперечувався, то вчений міг розшифрувати свій ребус як доказ того, що він був першим.
У 1610 р. Галілей надіслав Кеплеру та іншим колегам ось таку абракадабру: smaismrmilmepoetaleumibunenugttauiras. У розшифрованому вигляді послання виглядало так: Altissimum planetam tergeminum observavi, тобто “Я спостерігав, що найвища планета складається з трьох тіл”. Галілей помітив “ручки” на боках Сатурна, які, як показали пізніші спостереження, виявилися кільцями.
Але Кеплер, мабуть, очікував новин про Марс. Перебуваючи під величезним впливом нумерології, він вважав, що якщо у Землі один супутник, а у Юпітера – чотири, то Марс, який перебуває між ними, повинен мати два супутники. Тому анаграму Галілея він розшифрував інакше, оптимістично замінивши одну літеру і вдавшись до ходульної латині: Salve umbistineum geminatum Martia proles, або приблизно “Вітаю вас, близнюки, Марса породження”.
Джонатан Свіфт, великий шанувальник не тільки наукових творів Кеплера, але і його посмертно виданого фантастичного оповідання Somnium Astronomicum, можливо, знав про ці ідеї вченого і випадково вгадав орбітальні відстані”.
Немає коментарів:
Дописати коментар