Горлопани про обов'язковість плати за публікацію

Страшенно мене дратують глупства про те, що автор неодмінно повинен платити за публікацію своїх робіт у наукових журналах. По-перше – це неправда, а по-друге – ці завивання підривають усю логіку фінансування досліджень у нас в країні. Так, автору доведеться заплатити за публікацію результатів в журналі відкритого доступу (та й то не завжди). Не маєш грошей на відкритий доступ – публікуєш результати у традиційних журналах. Таких журналів більшість і вони беруть гроші не з авторів, а з читачів за доступ до повних текстів. Проте, публікація результатів – це вже фінальна стадія дослідження, а момент коли редакція журналу просить автора сплатити APC – це взагалі майже фінішна пряма! 

Однак, більшість наших авторів, які горланять про плату за публікацію, поводяться так, ніби у них на руках вже є рукопис, який гарантовано опублікують у науковому топжурналі й проблема лише де взяти гроші на відкритий доступ. 

Їм не потрібні гроші на обладнання, їм не потрібен доступ до повних текстів, їм не потрібні гроші на участь у конференціях… Всі свої непересічні наукові результати світового рівня, що зацікавлять редакцію майже будь-якого журналу, вони отримають безплатно, проведуть дослідження у себе на кухні, занотують і оформлять свої результати пізно вночі, у вільний від основної роботи час!.. Потрібно лише пару сотень доларів на публікацію статті. 


Зрозуміло, що важко отримати значущі результати з таким підходом до планування наукового дослідження. Навпаки є всі передумови для того, що ці гроші витратять на публікацію в хижацькому журналі, а на решту ще й прикуплять собі фейкових цитувань. 

Але люди галасують, тупотять ногами, керівники виділяють гроші, проректори звітують, графіки зростають, стовпці діаграм впираються в стелю. 

Потім такі викладачі вчать інших. Які шанси, що в такого наукового керівника аспіранти не повірять в обов'язкову плату за публікацію? Що аспіранти читатимуть найцитованіші журнали галузі? Що вони принаймні спробують опублікувати в цих журналах свої роботи? 

Тому, коли ми чуємо “публікація обов'язково платна”, то потрібно розуміти, що це не просто марення нещасної людини, яка нічого не тямить у науковій комунікації. Це небезпечний крикун, чия агресивна маячня може бути надзвичайно токсичною і підривати розуміння принципів фінансування досліджень у цілій країні.

Немає коментарів:

Дописати коментар