Чому українська наука занепадає?

Дарон Аджемоґлу та Джеймс Робінсон: «Мобуту побудував собі палац на півночі країни у Гбадоліте, тому місці, де він народився, з великим аеропортом, у якому міг приземлятися надзвуковий Конкорд – літак, який він часто орендував у Air France для подорожей у Європу. У Європі він купував замки й став власником великих кварталів бельгійської столиці Брюсселя. Чи не було б краще, якби Мобуту встановив систему економічних інститутів, які підвищили б добробут конґолезців замість посилення їхньої бідності? Якби Мобуту вдалося підвищити рівень достатку своєї нації, чи не отримав би він ще більше грошей, щоб придбати той самий Конкорд, який він орендував, чи не мав би більше палаців і вілл, можливо, більшу й потужнішу армію? 

На превеликий жаль для жителів багатьох країн світу, відповідь негативна. Економічні інститути, що створюють стимули для економічного прогресу, можуть одночасно перерозподілити доходи і владу таким чином, що кривавому диктатору і його поплічникам із політичною владою буде непереливки.» 

«Економічний розвиток відбувається лише тоді, коли він не блокується економічними невдахами, які відчувають, що їхні економічні привілеї будуть втрачені, й політичними лузерами, які бояться позбутися своєї політичної влади.» 

Безсумнівно, кожен з нас хоча б раз замислювався, що якби реформи в українській науці та освіті таки відбулись, то всі, включно з чиновниками, отримали б значну фінансову вигоду. Однак, так само як Мобуту будував розкішні палаци замість розвитку економіки своєї країни, так і наша наукова верхівка воліє підтримувати статус-кво, аби не втратити свої комфортні привілеї. 

Справжні реформи, зокрема чесне оцінювання наукових досягнень, можуть зруйнувати звичний порядок речей, в якому привілейовані особи користуються ресурсами та владою. Відтак наша де-юре “наукова еліта” обирає безпечний шлях – уникає змін, які можуть зробити їхні позиції вразливими й тим самим прирікає українську науку на застій та маргіналізацію на світовій арені.