Неприємні сюрпризи в процесі дослідження – це нормально!

Якось я вже агітував молодих науковців не соромитись інструментів, матеріалів та методів, а нині закликатиму вас не боятися зізнатись, якщо щось раптом пішло не так у процесі дослідження. Але спочатку кілька загальних слів про неймовірну роботу, яка з'явилася цього місяця на сторінках Science. Щоб зрозуміти як працює людський мозок, потрібно з'ясувати його структуру на субклітинному рівні. Олександр Шапсон-Кое разом з колегами за допомогою електронного мікроскопа зісканували (1,4 петабайта даних!) та зробили 3D модель 1 кубічного міліметра скроневої частки кори головного мозку людини, класифікували та кількісно оцінили типи клітин, судин і синапсів. Автори також розробили вільнодоступний інструмент для візуалізації та аналізу цих даних і тепер кожен може зазирнути на рівень окремих нейронів та їхніх синаптичних з'єднань. 

Зразок тканини було отримано під час хірургічного лікування пацієнтки з епілепсією. Цей зразок попередньо обробили, підготували, нарізали алмазними ножами скибочок, кожен зріз зацифрували, а потім всі скани склали до купи, проаналізували й створили онлайн-інструмент. Все це нарізання-зацифрування зайняло у дослідників майже 2 роки. 

Загалом було зроблено 5019 зрізів товщиною від 30 до 80 нанометрів! Нанометр – це одна мільярдна частина метра. Товщина людської волосини = 80000 нанометрів. 

А ось тепер про неприємні сюрпризи. Після того, як було нарізано 1695 скибок, алмазний ніж затупився (виявляється буває й таке!) і його довелося змінювати. Після відновлення нарізки виявилося, що замінений ніж встановлено під дещо іншим кутом (а ти спробуй його встанови паралельно коли мова про нанометри!), і наступні 66 зрізів були то товстіші, то тонші, аніж бажані 30 нм. Нарізання знову зупинили, зразок розвернули на 180 градусів, що спершу призвело до появи ще 62 неідеальних скибок, однак потім все нарізалось правильно та стабільно аж до переможного кінця. 

Дослідники чесно написали про трабли… і, навіть не знаю, мені від цього їхня робота стала ще більш значущою і людською. Я просто намагаюся уявити як вони нахвилювалися через нарізання, а потім “склеювання” цих слайсів. 

Також, у додаткових матеріалах зверніть увагу на Figure S2. Вчені не розуміють, що вони бачать, але не намагаються насильно заштовхнути нову інформацію у відому нам картину світу. Натомість автори чесно та просто пишуть: яйцеподібний об'єкт, або сіруватий об'єкт, або неідентифікований об'єкт, що заповнений дрібними сферичними об'єктами! 

Тобто потерпати через неприємні сюрпризи в процесі дослідження, або чогось не знати – це нормально. Так наука і розвивається. Якщо вас примушують писати, що все відбувалося згідно з планом та отримано очікувані результати – втікайте туди, де зможете вільно дихати на повні груди.