Польська національна програма підтримки Open Access

Нещодавно довідався, що в Польщі вже кілька років справно працює Національна програма наукових публікацій у Відкритому доступі, яка дозволяє усім працівникам та студентам польських наукових, академічних і освітніх установ абсолютно безкоштовно публікуватись у відкритих журналах провідних видавництв. Для прикладу, польські автори можуть надсилати рукописи в гібридні журнали Springer (Open Choice), просто вказати, що вони працюють/навчаються у Польщі, а про оплату подбає Міністерство освіти та вищої освіти Польщі. Побоююсь, що у нас би подібна програма працювала на кшталт – «спершу, автори, оплатіть, а потім МОН, можливо, компенсує до 50%». 

Як бібліотекарі США зберегли свої робочі місця

У своєму виступі на конференції TED робототехнік Родні Брукс спробував пояснити чому незабаром ми всі покладатимемося на роботів і розповів цікаву оповідку про бібліотекарів та комп’ютери. У 1957 році вийшов фільм «Робочий стіл» зі Спенсером Трейсі та Кетрін Хепберн у головних ролях. У фільмі фахівець з питань підвищення продуктивності праці Річард Самнер приносить гігантський комп’ютер, що здатний допомогти бібліотекарям. Читач запитує «Як звати оленів Санта-Клауса?», а комп’ютер швиденько допомагає впоратись з таким завданням. Звичайно, від комп’ютерів у 1957 році було небагато користі, але вже тоді бібліотекарі занервували, що машини заберуть їхні робочі місця. Але насправді сталося зовсім інше. 

metaBUS: платформа бліц-мета-аналізу

Теоретики і практики, що працюють у галузі управління людськими ресурсами, все частіше покладаються на мета-аналіз. Проте, для проведення якісного мета-аналізу може знадобитися кілька місяців, а то і років, тому з’явилась платформа metaBUS, яка повинна допомогти вченим в галузі соціальних наук значно прискорити цей процес. Платформа дозволяє легко фільтрувати результати пошуку за вибіркою, розміром ефекту, країною, роками… але насамперед потрібно обрати робочий інтерфейс. 

Вимоги OASPA до видавців журналів і книг відкритого доступу

Продовжуємо шукати альтернативи спискам Джеффрі Білла. Коли ще з Beall’s List все було гаразд, вже тоді голосили критикани, що подібними речами не може займатися один бібліотекар, а потрібно створити відповідальну організацію. Така організація швидко знайшлась, але її статус, як на мене, дещо самопроголошений. Open Access Scholarly Publishers Association (OASPA) – неприбуткова організація, що представляє інтереси видавців журналів відкритого доступу з усього світу і з усіх наукових дисциплін. OASPA об’єднує як великі, так і маленькі незалежні видавництва та пропонує найкращі практики видавництва відкритих наукових видань, служить форумом для обміну інформацією і досвідом щодо поступу Open Access. 

CC Search: пошук відкритого контенту

Ліцензії Creative Commons дозволяють авторам самостійно визначати правила подальшого використання їхніх творів та створюють привітне середовище для вільного обміну контентом. Проте, знаходити подібний CC-контент буває інтуїтивно непросто, тому з’явилась бета-версія інструменту Creative Commons Search, що дозволить проводити пошук відкритого контенту через єдиний інтерфейс. Пошукові фільтри дозволяють відібрати документи за типом ліцензії, назвою, автором, тегами, колекціями, типами установи, а серед колекцій вже можна обрати Flickr, Metropolitan Museum of Art, New York Public Library та Rijksmuseum. 

Authorea: пишемо наукову статтю разом

Сервіс Authorea пропонує дослідникам спільно створювати та працювати онлайн над науковими документами: усі співавтори можуть одночасно редагувати документ, коментувати, оперативно відстежувати зміни, вставляти в документ посилання, зображення, дані, джерельний код. На додачу до різних стилів цитувань, Authorea пропонує ще й шаблони документів для більш як 8000 наукових видань. У безкоштовній версії користувач може створювати необмежену кількість публічних відкритих документів і лише один приватний закритий документ. 

Статті з хижацьких журналів у репозитаріях

Джеффрі Білл пішов, але справа його житиме. Мене зараз мучить таке питання – Як ми ставимось до статей з хижацьких журналів у наших репозитаріях? З нерецензованими і навіть місцями підозрілими препринтами все зрозуміло, їх не чіпаємо, адже в описі таких документів чітко сказано, що це препринт. Однак, стаття з хижацького журналу матиме звучний опис і це, теоретично, може заплутати користувачів електронного архіву.