Про низьку якість медичної допомоги в Індії та бібліотечне обслуговування

Що призводить до низької якості надання медичної допомоги при діареї у дітей? Здавалося, що у відповіді на це запитання не може бути нічого “бібліотечного”, однак мені видається, що в цій статті автори натрапили на цікавий феномен в обслуговуванні клієнтів, який поширений не тільки в Індії й не тільки в медицині. Але давайте по черзі. 

Діарея – основна причина дитячої смертності в Індії. Діарея стає смертельно небезпечною, коли постійні випорожнення посилюють сильне зневоднення організму і втрату електролітів. Більшість медичних працівників в Індії знають, що засоби для пероральної регідратації (ЗПР) є недорогим та життєво важливим засобом лікування дитячої діареї. Однак, майже половина хворих на діарею не отримують ЗПР – лікарі знають як лікувати, але не виписують пацієнтам цих саше з дешевими порошками! 

Захарій Вагнер та ін. провели величезне дослідження у 2282 медичних закладах 253 міст Індії. Добре вишколені актори зверталися до спеціалістів у галузі охорони здоров'я по допомогу при діареї у дитини. Неймовірно, але 69% фахівців призначили дітям антибіотики, які є абсолютно невідповідними при описаних симптомах! Людей на вулиці запитали, щоб вони дали дітям при бігунці й приблизно половина знали правильну відповідь. Що ж не так з цими всіма індійськими ескулапами?! 

Робота велика, не буду все ретельно описувати, просто повірте, що дослідники хитро відсікали різні можливі пояснення – лікарі знали, що потрібно виписувати ЗПР, порошки були доступні, у лікарів не було фінансових мотивів виписувати значно дорожчі невідповідні антибіотики… 

Автори дослідження стверджують, що основна причина непризначення ЗПР (42%) – лікарі прагнуть виправдати очікування своїх клієнтів. Типу “Пане доктор, я хотів, щоб Ви моїй дитині ліки виписали, а не якийсь соляний розчин”. Тобто лікарі підозрюють, що пацієнти не хочуть приймати ЗПР, тому й виписують їм антибіотики. 

Цікаво також, що медична освіта важлива. У цьому дослідженні брали участь класичні лікарі, фармацевти, народники, фельдшери – “західна медицина” частіше наполягала на правильному лікуванні, аніж інші категорії, однак й вона занадто часто здавалася під натиском ймовірних побажань пацієнтів. 

Перекиньмо місток до бібліотечного обслуговування. Дуже часто читачі звертаються в академічні бібліотеки із запитами типу “порадьте мені журнал в скопус для публікації”. Більшість освічених бібліотекарів знають, що насправді такому клієнту потрібно більше ЧИТАТИ, а не журнал для публікації. 

Однак бібліотекарі також знають, що порада більше читати цим користувачам не сподобається. Тому, замість того, щоб рятувати людські життя, ми прирікаємо їх на скопус-діарею.