Академічна чесність, або Джефрі Біл у Казахстані

Згідно результатів дослідження Даніяра Сапаргалієва і Асилбека Кожахметова деякі посадовці та здобувачі безсоромно зганьбили казахстанську науку – приблизно 40% статей казахських учених було опубліковано в «фальшивих» журналах. Не знаю, чи наукова громадськість у Казахстані активніша, чи чиновники менш корумповані, чи втрутились ще якісь фактори… але казахські посадовці не змогли довго заривати голову в пісок, не стали вигукувати щось на кшталт «копернікус також база», а визнали проблему і запросили всесвітньовідомого бібліотекаря та вченого, невтомного борця з фальшивими виданнями Джефрі Біла навчити докторантів, бібліотекарів та викладачів відрізняти «хижі» псевдонаукові видання від справжніх наукових. Відео даного Міжнародного науково-практичного семінару «Академічна чесність: як публікуватися в рецензованому виданнях?» вільно доступне на YouTube.

До виступу пана Джефрі усі члени казахської президії успішно втекли?

Давайте трішки відмотаємо назад і подивимось як вони докотились до такого життя. Поки наше МОН вимагає публікацій, що включені у загадкові наукометричні бази, суворе Міністерство освіти Казахстану ще з 2013 року чітко вимагає від здобувачів публікацій, які опубліковані у виданнях, що включені в Scopus, або у виданнях з ненульовим імпакт-фактором, які включені у бази компанії Thomson Reuters. Здавалося, що це вам не в російських мурзілках публікуватися, але… 

Жив та був собі, наприклад, науковий журнал з невинною назвою «Life Science Journal», який щороку друкував 60-80 статей. Та якось журнал став дуже популярним серед казахських діячів науки і почав він друкувати статті одна за одною: у 2011 р. – надрукував 394 статті, у 2012 р. – 1700, а в 2013 р. – майже 3000! Thomson Reuters оперативно відреагував на таку безсоромну поведінку видавця та й перестав обраховувати імпакт-фактор. Однак, журнал продовжує індексуватися у Scopus, а відтак цілком задовольняє вимогу Міносвіти Казахстану. 

Аномальний ріст публікаційної активності Life Science Journal

В одному з інтерв’ю Джефрі Біл розповів, що конкуренція на світовому ринку фальшивих видань дуже висока, а відтак й ціни помірковані – приблизно 200-500 доларів за статтю. Однак, у Казахстані розцінки значно вищі, тому що тут працюють ще й посередники, які збільшують вартість публікації у кілька разів, а тому вчені «публікують» свої статті вже за ціною 1500 доларів і більше. 

«Ага! Не в наукометричних базах щастя» – загаласують апологети альтернативних шляхів розвитку, однак, як казав один кіногерой – порядок у науковому житті країні визначається не кількістю шахраїв, а вмінням держслужбовців від Міносвіти їх оперативно виявляти та знешкоджувати. Казахстан вже на кільканадцять законодавчих освітніх та наукових ініціатив обігнав Україну. Чи омине український МОН казахські граблі залежатиме від багатьох факторів, у тому числі, і від активності української наукової спільноти.