Від метрики до етики: американський біолог отримав тисячу цитувань від яких неможливо відмовитись

Заведено вважати, що посилання на наукову роботу завжди бажані, адже автори, редактори, керівники тощо отримують певні бонуси коли відповідні роботи цитуються. Однак, якщо йдеться про помилкові цитування, або про цитування з хижацьких журналів, то чи не краще автору відмовитися від таких згадок? У журналі Scientometrics розглянуто дуже цікавий випадок – коротенька тристорінкова робота професора Ніла Дж. Вікерса про феромони метеликів, яку опубліковано в журналі Current Biology, зібрала понад 1000 цитувань у Scopus та WoS. Як правило, подібні роботи отримають дуже мало цитувань (якщо взагалі їх отримують), а тут статтю-коментар 2017 року вже процитовано понад тисячу разів! 

Професор Вікерс вручну переглянув усі ці цитування своєї роботи й виявив лише 1 статтю яка була пов'язана з репродуктивною біологією комах. Решта понад 99% – це недійсні, або як їх називають автори "небажані цитування" (unwanted citations). 

Чому автори, які публікують статті в наукових журналах, які проводять суворе рецензування рукописів, так прагнули "цитувати" статтю Ніла Дж. Вікерса? Чому авторитетні бази Scopus та WoS, де нібито проводять суворий відбір контенту, і яка використовується для укладання різноманітних рейтингів, оцінювань, звітів тощо, індексує публікації, що містять сотні дивних нерелевантних цитувань? 

Цікаве та правдоподібне пояснення великої кількості цитувань вищезгаданої статті Вікерса запропоновано в блозі For Better Science. Алєксандр Магазінов помітив, що використання усіченого спотвореного DOI статті для пошуку в Google Scholar призводило до того, що система показувала користувачам некоректні результати. Зокрема зайвий пробіл у DOI після "10.1016/j." призводив до того, що GS показувала в результатах виключно статтю професора Вікерса. 

Далі цікавіше – Google Scholar пропонує користувачам онлайн-інструмент для автоматичного створення посилань у потрібному стилі. Неуважний користувач, який би використовував DOI із зайвим пробілом – завжди отримав би посилання на статтю Вікерса замість запитуваної роботи. Відтак є підозра, що численні цитування статті Вікерса пов'язані з діяльністю паперових фабрик. 

Автор-привид паперової фабрики заздалегідь отримував від клієнтів DOI статей, які потрібно процитувати в роботі, щоб накрутити злодюжкам метрики. Однак, через некоректну роботу алгоритму GS, працівник паперової фабрики щоразу отримував посилання на статтю Вікерса. А далі усім цим редакторам наукових журналів, рецензентам, авторам, читачам, експертам… було якось пофіг на те, що автори в статті про графен чомусь раптом цитують статтю про розмноження молі. 

У Google Scholar відбулися зміни й тепер у відповідь на запит "10.1016/j." система не показує в результатах жодного посилання на статтю Вікерса. Тому, якщо підозри щодо паперових фабрик та GS вірні, то протягом наступних 6-12 місяців ми побачимо дуже різке зниження цитувань цієї роботи. 

Головні питання поки залишаються без відповіді – хто відповідальний за це неподобство? Якби сам автор або редакція Current Biology звернулися до відповідних журналів з проханням виправити всі "небажані цитування", то чи не проігнорували б цей запит редакції? Автори, редактори, рецензенти та інші особи, що залучені до обробки рукописів, масово проґавили ці грубі помилки, однак поки не схоже, що наукова спільнота поспішає запровадити запобіжники, щоб подібне більше не трапилось.