Рецензенти України: (не)весела арифметика

Якщо вірити базі Crossref, то українські наукові журнали щороку публікують приблизно 73000 робіт. Згідно з інформацією Міністерства освіти та науки України у червні 2023 року 1587 вітчизняних журналів виконали високі вимоги та отримали гоноровий статус “наукового фахового видання”. Спробуємо розділити згадану кількість публікацій на цю космічну кількість фахових видань – отримаємо 46 публікацій у рік на 1 видання, тож дані Crossref видаються мені цілком правдоподібними. 

Обов'язкова вимога до будь-якого наукового видання це – проведення справедливого рецензування авторських рукописів перед їх публікацією. Переважно вітчизняні наукові фахові видання публікують роботи українською мовою, що суттєво обмежує вибір потенційних рецензентів, адже у світі не так багато вчених знають українську мову на рівні, що дозволить рецензувати науковий текст. 

Відтак підозрюю, що більшість рецензентів українських наукових журналів працюють в українських установах. Якщо кожну публікацію оцінювали хоча б 2 рецензенти, то щороку українські вчені пишуть приблизно 146000 рецензій (і це тільки для вітчизняних журналів)! Приблизно 80000 працівників залучено у наукову діяльність в Україні – виходить майже 2 рецензії на кожного науковця. 

Звісно хтось пише десятки рецензій протягом року, а хтось не написав жодної. У попередніх результатах досліджень стверджувалося, що лише 10% рецензентів відповідають за 50% всіх рецензій, тому схоже, що українські науковці, які відповідають за ці 146000 рецензій, мало сплять, п'ють багато чорної кави й працюють як електровіники.

 
Яка ж титанічна праця залишається невидимою, ніким не оцінюється та не оплачується! І що найцікавіше – рецензенти українських журналів не скаржиться! Скаржаться на “10 грн за сторінку”, скаржаться на “дорогі публікації в скопус”, скаржаться, що їх заставляють викинути Будьонного з навчальних програм… А на страшенні затрати часу, що потрібні для проведення рецензування – ні! 

Зважте, що кількість фахових видань в Україні постійно стрімко зростає, а отже якість рецензування для відповідних спеціалістів та чиновників міністерства цілком ОК. 

Не бачу жодних доказів того, щоб українські науковці проводили рецензування для українських журналів у таких фантастичних кількостях. Це все шито грубими білими нитками. Повірте, що покарання за такі несмішні ігри не забариться – ми й надалі благатимемо ліки та зброю в інших країн, а чиновники з сім'ями продовжать безкарно навчатися та лікуватися закордоном.

15 коментарів:

  1. Анонім08.06.23, 12:58

    Ще один супер поверхневий аналіз того, що відбувається. По-перше, варто було навести статистику скільки з тих статей публікуються англійською чи іншою мовою.
    По-друге автор говорить що всі журнали халтурять з цим, а це вже якийсь наклеп.
    По-третє, рецензент сам повинен керуватись тим, що він хоче рецензувати і в якому журналі. Проблема не в тому, що за роботу є чи немає плати, а в тому, що велика частка статей це відверте лайно і рецензується воно іншими людьми з такими ж лайняними статтями (до речі, цей блог не виключення, тому я би спочатку радив в дзеркало подивитись). В нормальних умовах для рецензента такі ревью робити корисно, бо він бачить куда рухається його спеціалізація та залишається up-to-date. Відповідно, рецензент по суті є інсайдером ринку. Якщо статті лайно - не рецензуй. Але у нас (та й у світі) в більшості це лише формальність

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Анонім08.06.23, 13:34

      Ну і де автор поступ написав, "що всі журнали халтурять з цим"? Ви маєте статистику "скільки з тих статей публікуються англійською чи іншою мовою"? Про формальність рецензування у світі - наведете якісь дані, чи це ваша особиста думка на основі власного досвіду? Ви вмієте розрізняти джерела інформації: пост в особистому блозі та стаття в науковому журналі? Ви загалом вмієте розуміти прочитаний текст, чи прийшли висловити ваше особисте упереджене ставлення до автора? Словом, такий собі коментар.

      Видалити
    2. Я не писав, що усі українські журнали не проводять рецензування. Натомість стверджую, що достатньо поглянути на космічні цифри, щоб зрозуміти, що навряд усі 1587 вітчизняних журналів проводять рецензування попри те, що це обов'язкова вимога, щоб отримати "фаховість". Якщо редакція наукового журналу нездатна провести рецензування - видання слід закрити. Точного співвідношення укр vs англ нема звідки взяти, але простого спостереження досить, щоб побачити, що більшість публікує роботи українською мовою (особливо в соцгум). Ще від жодного автора який публікується у хороших міжнародних журналах не чув, що "у світі) в більшості це лише формальність". А полаятися справді можете до дзеркала.

      Видалити
    3. Анонім 2, так працюють старі добрі блоги - без стигматизації, з правом на іншу думку, без лайків, для індивідів... з фейсбуком ми це втратили. Вдумливий читач все прочитає і зробить правильні висновки.

      Видалити
    4. Анонім08.06.23, 14:27

      Я думаю, що позиція «що не написано, того немає» тут не працює, бо очевидно з тексту проглядається, що велика (якщо не вся) частка рецензій є фіктивною. Варто більш чітко формулювати позицію та оперувати даними, бо з вашого тексту виходить, що мінімум 50% рецензій є фіктивними і велика частка на тих 10% що працює. І прикриватись блогом це я lmao з цього. Як зручно:)

      Видалити
    5. Анонім08.06.23, 14:36

      «наведете якісь дані що це формальність?»
      А першоджерело із цього блогу на статтю ви дивились, чи зразу в коменти пішли?

      Видалити
  2. Анонім08.06.23, 14:55

    Тобто з наведеного джерела можна зробити висновок, що "(рецензування) у нас (та й у світі) в більшості це лише формальність"?.. цікаво... питання про вміння розуміти прочитане не знімається.

    ВідповістиВидалити
  3. Анонім08.06.23, 14:57

    Схоже, працює, "я так вирішив, отже так і є".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Анонім08.06.23, 17:00

      з наведеного можна зрозуміти, що поняття якості статей ніяк не досліджується, бо це неможливо. Спираються на фідбек авторів. А чи задовольнила їх рецензія, бо вона дозволила їм публікуватись, чи через те що коменти були адекватні - не ясно. Відповідно, автори першоджерел статті навіть не намагаються аналізувати це питання, бо нереально. Вони висовують припущення, що низький середній обсяг рецензії може бути як через погане знання мови, так і через інші причини (очевидно що формальність рецензії). З цієї ж статті видно, що понад 80% хочуть більшого розуміння як еіективніше робити рецензії, а майже 40% взагалі не мають досвіду. Крім цього видно що термін надання рецензій скоротився і автори не дають уявлення це через чіткіші вимоги видавця, чи через пофігізм рецензента.

      З персональної практики - журнали з невисокими імпакт факторами більш прискіпливо ставляться до форми написання статті, а не до змісту. Дуже часто буває, що редактор спонукає до правок тексту статті, бо у них є консерни. Зазвичай такі статті проходять пір ревью, якщо правки редактора приймаються. Звичайно, що журнали різні, але скандали по рецензентам в тому ж MDPI показили наявну халтуру.
      Тому може ви б трохи цікавились тим, що на ринку відбувається?

      Видалити
    2. Анонім08.06.23, 19:09

      Слухайте, я далі читаю ваші коментарі і не перестаю дивуватись. Ви точно джерело з посилання у цьому блозі читаєте? Звідки "80% хочуть більшого розуміння як еіективніше робити рецензії"? Де "Вони висовують припущення, що низький середній обсяг рецензії може бути як через погане знання мови, так і через інші причини (очевидно що формальність рецензії)"? Ви можете чітко процитувати джерело, на яке ви посилаєтесь? І яким чином все це корелює з припущенням автора блогу, що не можуть українські науковці рецензувати таку велику кількість статей в українських фахових журналах?

      Видалити
    3. Анонім09.06.23, 02:03

      А аналіз статті у вас самою статею закінчується, чи може ви першоджерела прогляните?

      Видалити
    4. Анонім09.06.23, 15:54

      Тобто, процитувати джерело ви так і не спроможні?

      Видалити
    5. Анонім10.06.23, 13:03

      тобто, ви один з тих, "що дали, то і їм?"

      Видалити
  4. Анонім08.06.23, 23:43

    Кинулись захищати честь мундира українських журналів, а до речі є 2 важливі речі в дописі. 1 - в Україні давно потрібно визнавати роботу рецензентів. Я сам редактор і мені викладачі пишуть, що краще тези на конференцію підготують, а не витрачатимуть час на рецензію для мого журналу. У чомусь вони праві. 2 - всі вдають, що проблеми немає. Кількість журналів зростає. Адміністрація заставляє створювати нові. Авторів бракує, не те що рецензентів. Не можуть всі навколо бути фаховими!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Не можуть всі навколо бути фаховими!

      Фахових вже понад 1,5 тис. тому думаю можуть) У пості зробив акцент на рецензентах, у коментарях пишете про авторів, але ще потрібно пам'ятати й про простих читачів. Так виходить, що у нас півсотня людей відразу потребує окремий фаховий журнал! А ми ще не врахували працівників редакцій. Мабуть, переважно наші аспіранти все це активно читають)

      Видалити