МОНівський істеблішмент в Scopus: нулі та одиниці

Підозра в інтелектуальній крадіжці – це жахливо. Однак у випадках зі скандалами навколо плагіату у наших дисертаціях йдеться, як правило, про 250-500 сторінковий рукопис українською мовою невідомого у науковому світі автора, де відсутні кілька покликів на роботи іншого невідомого українського автора. Якби ж то громада викрикувала звинувачення на кшталт – “Це все вже було в Пріцака!”. Ні, в українських плагіатних кейсах ніколи незрозуміло який же науковий результат вкрадено, а який захищено. 

Це сьогодні майже у кожному українському університеті бавляться у “25% плагіату”, проте значний відсоток наших дисерів написані у часи коли мало хто мав доступ до програм для перевірки та самоперевірки текстів. Додайте ще до цього той факт, що редакції більшості фахових вітчизняних видань справжнє рецензування ніколи не проводили. 

Водночас наука розвивається нечувано швидко, а ми сперечаємося про слабо рецензовані роботи кирилицею яким вже 10-20 років – А як дізнатися, що наш доктор наук у курсі того, що зараз відбувається у світі й чи він взагалі ще при розумі? 

Це я так довго підвожу до думки, що корисно знати про англомовні публікації вченого у високорейтингових журналах, адже lingua franca і редакторський контроль – це в мільйони разів об'єктивніше, аніж постсовкове кумівське оцінювання. 

Погляньмо ж на англомовний науковий доробок тих, кому довірили постояти біля керма української науки! Для цього використаю Scopus – це аж ніяк не мірило наукового впливу (sic!), просто так найлегше відібрати англомовні роботи посадовців. 

Розпочну свій маленький аналіз з Сергія Шкарлета. Я вже писав, що у випадку претензій до наукових робіт у цивілізованому світі є Correction, Expression of Concern, Retraction, чи навіть Removal, однак політичні противники цього пана просто регулярно звинувачували його в плагіаті й нарешті дочекалися відставки. 

Разом з тим, профіль Сергія Шкарлета в Scopus свідчить, що це типовий український економіст нашого часу – 15 публікацій і майже половина з них у виданнях, що припинили індексуватися в Scopus, а-ля Estudios de Economia Aplicada і звичайно ж Actual Problems of Economics

Найцитованіша робота ексміністра присвячена питанням трансформації парадигми розвитку суб’єктів господарювання в цифровій економіці. Економісти почитають, а бібліотекар може тільки оцінити якість верстки. 


Новопризначений міністр освіти і науки Оксен Лісовий також потрапив у плагіатний скандал зі своїм дисером. Англомовний науковий доробок пана Лісового значно скромніший аніж у попередника – у профілі Scopus лише 1 тези київської конференції про сучасні виклики телекомунікацій. 


Нового міністра підтримав очільник Комітету ВРУ з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак. Разом ці легені вигадали жахливий піар-хід – якщо у їхніх дисертаціях виявлять плагіат, то вони відмовляться… ні, не від посад, а від наукових ступенів. 

Якщо це станеться, то лиш уявіть яка це реклама української освіти та науки у світі – міністр освіти та науки + очільник комітету з питань освіти та науки, які відмовилися від наукових ступенів через плагіат?! 

У Сергія Бабака в профілі Scopus 15 публікацій, але майже всі вони – це розділи 2 книг з серії “Studies in Systems, Decision and Control”, що написані у співавторстві з батьком та іншими авторами. 


Постійні танці з бубном навколо плагіату в дисерах Гриневич, Бабака, Шкарлета, Лісового… показують, що ідеальним міністром для українців була магістр пані Новосад! Нема дисера – нема плагіату. Новому віцепрем'єр-міністру України з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій Михайлу Федорову також можна не хвилюватись – він просто вивчав соціологію в Запорізькому університеті. Так, Цукерберг також вивчав психологію, але є нюанс. 

Складно зрозуміти на монівській сторінці, хто саме серед заступників міністра відповідає за науку, однак генеральний директор директорату науки та інновацій Ігор Таранов точно має нею опікуватися. Не знайшов жодних публікацій пана Таранова в Scopus, у профілі Google Scholar можна поглянути на деякі його роботи. 


Хіба чиновники, що опікуються наукою в країні повинні бути потужними вченими? Не обов'язково, але 2-3 публікації у престижних журналах не завадили б, щоб показати, що вони знають як працює наукова комунікація. Цифри ж свідчать, що наука їх мало цікавить. 

Ви б не лягли під скальпель до хірурга, який до цього й дня не провів в операційній, адже станеться диво якщо такий дипломований фахівець вас не заріже, чи не покалічить. Однак, коли справа доходить до освіти та науки ми чомусь кажемо – ріж, мені не шкода.

4 коментарі:

  1. Анонім03.04.23, 21:09

    Живу в Швейцарії. Стало цікаво хто тут міністр освіти і який в нього рейтинг в SCOPUS. Переклад
    з Вікіпедії з німецької:

    Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень — один з семи департаментів уряду Швейцарії, який входить до складу Федеральної адміністрації Швейцарії. Департамент завжди очолює один з членів Федеральної ради Швейцарії, яка виконує роль колективного голови держави. З 2019 року департамент очолює Гі Пармелен. Департамент має нинішню назву з 1 січня 2013 року, а до цього він багато разів перейменовувався.

    Дивлюсь дальше ВІКІ:

    Франкомовний Гі Пармелін виріс сином фермера в Бурсінсі та закінчив середню школу в Лозанні з акцентом на англійську та латину. Пізніше він навчався на фермера та винороба . До обрання у Федеральну раду разом із братом керував фермою свого батька в Бурсінсі. [1] У війську мав звання капрала .
    З 1996 по 2015 рік Пармелін був членом ради директорів агрокомпанії Fenaco , з 2009 року — віце-президентом. З 2012 по 2015 рік він був членом ради директорів страхування будівель кантону Во.
    Пармелін одружений і живе в Бурсінсі та Берні.

    Ні слова про дисертацію, ні про рейтинг в Scopus, а ступінь якщо і є, так по виноробству.... Відчайдухи ці швейцарці, не бояться під ніж винороба лягати....


    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. EAER складається з різних профільних відомств, і державним секретарем з питань освіти, досліджень та інновацій зараз є Мартіна Хіраяма (доступне CV), тож освітою, дослідженнями та інноваціями Швейцарії опікується не винороб. Загалом найголовніша організація для швейцарської науки - це Swiss National Science Foundation, яка не потребує додаткових представлень у світі.

      Видалити
  2. Анонім04.04.23, 10:13

    Подумаєш ця ваша Хіраяма вивчала хімію у Швейцарській вищій технічній школі Цюриха, Фрібурзькому університеті та Імперському коледжі Лондона і ще працювала у цілій купі дослідницьких організацій ЄС. Диплому Запорізького універу в неї однаково нема! І де вона публікувалася?! https://www.scopus.com/authid /detail.uri?authorId=7202475848 У якомусь Applied Surface Science з космічним імпактом?! У нас Шкарлет має публікацію в Estudios de Economia -- ця Хіраяма спробуйти спочатку знайти такий журнал!)))))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Розумію, що це іронія, але мене дивує, що коли нині йде мова про управління літаком, чи танком, то українці погоджуються, що для цього потрібні місяці навчання закордоном. Однак коли мова про управління освітою та наукою цілої країни, то нам українцям намагаються згодувати, що для цього достатньо винороба, або просто бути з хорошої сім'ї?!! Мріють, що встигнуть вивести у Швейцарію, а нас залишать тут розгрібати?

      P.S. Підозрюю, що не тільки пані Хіраяма, а й сам пан Шкарлет самостійно не знайде той Estudios de Economia Aplicada... але є нюанс)

      Видалити