Уроки війни для бібліотекаря

Багатьом мої дописи видаються песимістичними. Щодо цього, то мені подобаються слова Фуко: “Я говорю не “все погане”, а “все небезпечне”, а це не зовсім те саме. Якщо все небезпечне, ми завжди маємо, що робити. Тому моя позиція веде не до апатії, а до песимістичного гіперактивізму. Я вважаю, що етико-політичний вибір, який ми мусимо робити щодня, полягає в тому, щоб визначати, якою є найбільша загроза”. 24 лютого 2022 року відбулось повномасштабне вторгнення росії в Україну. Я не вважаю, що з усіх гучномовців тепер щодня має литися виключно щось піднесено-патріотичне. Ми навпаки повинні вміти розгледіти найбільші загрози, засвоїти ці уроки й робити все для того, щоб вони ніколи не повторилися. 

Урок 1. Легко писати не з окопу. 

Урок 2. Скандал навколо розкрадання в Міністерстві оборони, коли вилізло, що військовим купують харчі втричі дорожче ніж у магазинах (знамениті “яйця по 17 грн за штуку”) показав, що наші чиновники ненавидять не тільки бібліотекарів. Вони готові красти все: зерно, діаманти, книжки, автівки, зелений горошок та цибулю. 

Якщо бібліотекарі через корумпованих чиновників просто марнують свій час та розум у порожніх читальних залах, то наші воїни ризикують життям, здоров'ям і щастям своїх рідних. Як бачимо, корупціонера ніщо не зупиняє, жодних моральних принципів, а ми ще не вірили – невже працівник міністерства навіть “Тореадора з Васюківки” з бібліотеки може вкрасти?! 

Урок 3. Наші захисники – патріотичні, сміливі, компетентні… Однак, уявіть, як зараз би виглядало наше військо без допомоги партнерів, без роботи волонтерів, без західної військової техніки, без доступу до технологій, без навчання в країнах ЄС… Наші вчені, вчителі та бібліотекарі також (дуже часто) чудові та патріотичні, але… 

Рашистські бомби посипались нам на голови й всі навколо швидко зрозуміли, що українському війську необхідна державна та міжнародна підтримка. Проте, коли говориш, що кожному молодому вченому потрібен хоча б комп'ютер з батареєю, яка тримається понад 2 годин під час блекаутів, то на тебе далі дивляться як на вар'ята. 

Урок 4. Про відсутність принципів у цих розбійників ми й без війни знали. Якби не було розгулу корупції на цих снайдерівських “кривавих землях”, то російські матері не обмінювали своїх синів на пачку пельменів, а ми були б сильні, освічені, начитані, і нікому б в голову не прийшло на нас напасти. 

Рік тому ми не знали, чи вистоїть Україна, бо не були на 100% впевнені, що навколо нас справді стільки сміливих людей, які не зламаються й сумлінно продовжать виконувати свою роботу. І ось на них я хочу рівнятися.