Аномальна співпраця в наукових публікаціях українських «клієнтів»

Відома викривачка журналів-клонів Анна Абалкіна представила новий препринт у якому спробувала визначити та проаналізувати публікації, що походять з російської фірми, яка продає фейкове співавторство у наукових публікаціях. Нечестивий клієнт цієї фірми може обрати та купити тему статті, своє місце в списку авторів, квартиль журналу, дату публікації та базу даних в якій індексується журнал. За допомогою таких підказок авторка спробувала вичислити статті з купленим співавторством і виявилося, зокрема, що українці також користувалися послугами цієї російської “фабрики публікацій” – протягом 2019-2021 років купили собі щонайменше 111 місць у співавторах. Усі ці публікації та “авторів” можна побачити у таблиці. 

На основі отриманих результатів, авторка виводить універсальні характеристики, що обережно можна використати для виявлення російської paper mill: 

• Підозріла співпраця (дуже різні афіліації у статтях, невідповідні спеціалізації університетів та авторів); 
• Відсутність одноосібних робіт; 
• Співавторів вказано не в алфавітному порядку; 
• Схожа структура документів – зазвичай використовується IMRAD, у якій M часто називають “Materials and Methods”; 
• Більшість клієнтів пов’язані з університетами, а не з науково-дослідними інститутами; 
• Більшість підозрілих публікацій пов’язані з Росією, Казахстаном, Китаєм, Україною та ОАЕ.   

При цьому, на відміну від китайського досвіду, використання комерційної електронної скриньки не є ознакою “фабрики публікацій”. 

Влучно про невідповідні спеціалізації – всі бачать, наприклад, як у нас юристи, економісти та Ko пачками публікуються в польському та грузинському медичних журналах, але… державний конвеєр з видачі дипломів та премій невгамовно працює! 

Дещо сумніваюся щодо “алфавітного порядку”. Найчастіше авторів за абеткою вказують у математиці, економіці та фізиці високих енергій, проте враховуючи традиції радянської наукової бюрократії, підозрюю, що у пострадянських країнах при укладанні списків часто керуються “за посадою”. 

Словом, якщо бачите в Scopus, або у Web of Science, що університет активно співпрацює закордоном, то будьте обережні – можливо за цими цифрами ховається якась “фабрика публікацій”. Водночас якби ми в країні розвивали власні методики оцінювання, то українці не годували б “наукових” шахраїв.