Вплив часто цитованих статей на імпакт-фактори журналів

Маноліс Антонойянкіс проаналізував понад 3 млн публікацій у 11639 журналах, що представлені у Journal Citation Reports за 2017 рік і дізнався як окремий документ впливає на імпакт-фактор журналу. Виявилося, що імпакт-фактори напрочуд мінливі. Так, наприклад, для 381 журналу 1 часто цитована публікація збільшила імпакт-фактор на 0,5 пунктів, водночас, для 818 журналів ріст перевищив 25%. Найцікавіше, що кожен десятий журнал збільшив свій імпакт-фактор більш ніж на 50% коштом лише трьох часто цитованих статей!

Виходячи з формули розрахунку цього показника, невеликі журнали винагороджуються набагато сильніше за публікацію часто цитованої роботи. Таким чином, цей перекошений механізм винагород стимулює редакції журнали з великим імпакт-фактором публікувати невелику кількість робіт, щоб не розгубити свій рейтинг. 

Звичайно, враховуючи таку високу чутливість показника до часто цитованих статей, усі ці ранжування журналів на основі імпакт-факторів видаються доволі сумнівними.


Водночас, ця особливість імпакт-фактора зовсім не означає, що слід взагалі відмовитися від метрик. Просто про такі речі потрібно знати й використовувати показники відповідально та з урахуванням усіх можливих обмежень.

13 коментарів:

  1. Анонім20.05.20, 13:27

    Добрий матеріал. З теми Стратегії розвитку журналу. Але, для більшості вітчизняних журналів це все ще інша планета, а може навіть і галактика. Чому? Тому що це вимагає величезної поваги редакції журналу до автора, як НАУКОВЦЯ. Цьому нам ще вчитися та вчитися.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Тільки 15 українських журналів мають імпакт-фактор, тому це справді не надто актуально для наших журналів. Водночас, для оцінки наукових колективів можливо варта спробувати? Точно краще ніж винагороджувати за саму лише кількість...

      Видалити
  2. Анонім20.05.20, 20:34

    Імпакт-фактор - це лише форма. А сутність - це цитування статей у журналів. Тому, будувати стратегію журналу, спираючись на форму оцінювання його якості - дуже ризиковано і точно не виправдано у довговстроковій перспективі. Щодо цитування, то вже інша історія. Це сутність оцінювання якості журналу, тому і у довгостроковій перспективі це буде актуально. Дуже логічно, що саме показники цитованості статей у журналах є основою бібліометричної системи Елзівера. З них можна виліпити багато нових цікавих продуктів, а потім їх продавати по світу, що Елзівер і робить. А з імпакт-фактору що виліпиш? Звіт від Кларівейт, і усе. Час імпакт-факторів наукових журналів поступово доходить свого кінця.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так ж для розрахунку імпакт-факторів враховують цитування.

      Видалити
  3. Анонім21.05.20, 00:09

    Цитування розраховують багато для чого в частині бібліометрики. Таких показників, на бази цитування, можна розрахувати десятки чотири. Зовсім різних, які б характеризували науковий журнал у багатовимірному просторі. А що таке імпакт-фактор? Це достатньо примітивна форма порівняння одного журналу до іншого. І більше нічого.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Але при цьому це найпопулярніша метрика з усіх. Люди можуть не знати формулу розрахунку, але однаково знають імпакт-фактор.

      Видалити
  4. Анонім21.05.20, 16:55

    Цей термін -імпакт-фактор, найбільше знайомий адміністрації університетів, які знаходяться під його цілковитим контролем, в результаті чого, вчений опиняється заручником гонитви за різними університетськими рейтингами, а про якісні публікації забуває взагалі. Чи добре бути заручником? Ні, не добре і не правильно. Монометрична система (через імпакт-фактор) це як однопартійна система. Це погано. Це факт.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Це ще питання як багато неякісних робіт можна опублікувати в журналах з великим імпакт-фактором? У нас адміністрація просто поведена на скопус-вос. Байдуже на метрики, головне побільше і в Скопусі.

      Видалити
  5. Анонім24.05.20, 01:00

    Для того, щоб "набити" імпакт-фактор, журналу потрібно друкувати статті топ-авторів, тобто дуже добре цитованих. Це тих, у яких цитувань не меньше, ніж 10000. Подивіться, кого публікують у себе наші журнали і все буде зрозуміло, чому у наших журналів у більшості наук цитованість дуже низька, а про високий імпакт-фактор годі і мріяти. Вивчить зарубіжні журнали з високим імпакт-фактором і побачите, що публікуючи у номері не більше 7-8 статей, що є нормою для журналів з високим імпакт-фактором, та абсолютним стандартом якості статей та процесу рецензування, з показником прийнятих статей не більше 5-7 відсотків, ці журнали виловлюють таких авторів-локомотивів цитування, що нашим журналам і не мріялося. Щодо Воса-Скопуса, так, ця гонитва девальвувала саме поняття "імпакту" і не тільки журналу, а і власне наукової статті. Тому, і наші автори, і наші журнали беруть масштабом, кількістю статей, що на імпакті нашої науки та наших журналов добре точно не позначиться.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Більшість наших журналів не виконують навіть мінімальних технічних вимог, тому справа тут навіть не в імпактах - ніхто ж не хоче представити результати у виданні яке ніхто не побачить і не прочитає. Спершу з сайтом журналу впоратись перш ніж про топ-авторів думати)

      Видалити
    2. Анонім24.05.20, 15:04

      Так, щодо видавництва наукової періодики ми ще у "доісторичному" часі. Мамонти. Сайти журналів - здебільшого видавці не мають уявлення щодо мети появи на сайті тієї чи іншої інфо, тому копіюють по принципу "чим дешевше, тим краще". Разом з тим, сайт журналу - це лише спосіб комунікації з авторами та читачами. Один із способів. А сам науковий журнал починається вже потім. Звісно, що існують і дуже усталені національні уявлення про науковий журнал - у британців та американців вони одні (там і 7-8 статей у номері вже свідчить про іншу якість журналу), у австралійців - можна підняти планку до 10-12 статей у номері, у французів - можна і 12-15, і т.д. у напряму зменшення показника частки прийнятих статей (від 5-7 у США, 10-15 - Австралії, 15-20 у Франції). І все це називається "топ-журналами" у цих країнах). А у нас, у нас яким є цей показник, який свідчить про якість журналу та суттєво впливає на його імпакт? По факту, у більшості наших журналів - не меньше 80-90 відсотків. Раз так, то ми зі своїми науковими журналами знаходимося не просто у другій або третій профес. лігах. Ні, ми у лізі аматорів, які грають на першість району. Тому, все що Ви написали вище - абсолютно правильно. І щоб все це змінити, потрібен не один рік поступових, вольових і витратних заходів. За останні 30 років нічого подібного, поступового, тут не помічено.

      Видалити
  6. Анонім24.05.20, 10:24

    Да у нас в Украине нет дела на всех уровнях до импакт-фактора журнала. Вот Министерство, что, там прописали четко, что в зачет дэнов и кэнов, профессоров и доцентов нужно только публикации с высоким импактом или вообще с импактом, или с полузаменителем его - 1 квартилем в Скопусе и все? Да нет. А почему нет? А потому что основа стратегии развития наших университетов, и науки тоже, по Министерским меркам, это место университетов в мировых рейтингах. А вот как раз этим рейтингам все равно (технически все равно), в каком журнале Воса или Скопуса опубликовали свою статью. Вот это и побуждает наши университеты требовать от преподавателей не качества (импакта), а количества. Даже наши зарубежные партнеры по грантам такую логику отказываются понимать. Игнорировать импакт журналов нельзя. Это отбросит Украину на обочину научного мира, из сырьевого "интеллектуального" придатка превратит в темную территорию.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. ARWU, наприклад, враховує. І хіба МОН особливо переживає через світові рейтинги? Ніби значно простіше - прозвітуй, що показники зростають і все Ok до наступного звіту.

      Видалити