Глобальні тенденції Відкритого доступу від wizdom.ai

Штучний інтелект проекту wizdom.ai постійно копирсається у мільярдах даних про глобальну екосистему наукових досліджень і ніби пропонує користувачам ефективні підходи для прийняття рішень. Використовуючи найсучасніші алгоритми машинного навчання, wizdom.ai стабільно генерує аналітичні матеріали про наукові розробки, які повинні допомогти знаходити гарячі точки та дослідницькі тенденції у конкретній галузі, визначитись з перспективними дослідниками та інституціями для наукової співпраці, знайти потенційних спонсорів ітд. Переглянув показову аналітику про вірус Зіка – сервіс цікавий, але важко сказати наскільки він корисний для індивідуальних дослідників. 

Творці wizdom.ai підготували окремий аналітичний звіт про глобальні тенденції та рейтинги щодо поширення Відкритого доступу в світі. Проаналізували понад 90 мільйонів публікацій, 73000 журналів… використали дані UnPaywall і DOAJ. Попри те, що в Україні за останні роки створено силу-силенну відкритих журналів та репозитаріїв, величина нашого OA Output дозволила посісти лише 52 місце! 


Не знаю, як так сталося… можливо, у нас реально невисокі показники, чи, можливо, дані щодо ліцензії у pdf-файлах від українських видавців не піддаються машинній обробці, але якось прикро – ми підтримували OA, підтримуємо, а результат такий собі. 

Тут доречно буде згадати свіженькі результати від китайських колег – Відкритий доступ суттєво покращує показники цитованості журналів, проте величина такого покращення може різнитися залежно від галузі, видавця та профілю видання. Тобто, якщо передплатний журнал має певний потенціал для зростання, то він може скористатися перевагами відкритого доступу, а от відстійному журналу відкритість не допоможе.

13 коментарів:

  1. Мабуть по більшості наших ОА-журналів проблема в невірно оформлених метаданих. Їх не бачить світ

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Скільки на всілякі розпорядження, наради, семінари... паперу було переведено, а про метадані забули(

      Видалити
  2. Анонімно02.11.18, 20:06

    Про роль метаданих правильно сказано. Щоб бачили, потрібно вірно оформлювати метадані. Лікбез тут зайвим не буде. Разом з цим, може проблема у тому, що якість значного прошарку вітчизняних журналів (статей у них) така низька, що видавець просто не хоче, щоб хтось це бачив. Вцілому "фліппінг" (тобто трансформація журналу від стандартного до ОА) це дуже складна справа навіть для супервеликих міжнародних видавців. Тому, як зробити так, щоб статтю бачили це одне (тут метадата важлива), а щоб статтю читали та цитували, то вже взагалі інший океан.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Якось дуже складно, щоб тільки для того, щоб не бачив. Погналися всі у рейтингу вебометрікс 1-ше місце здобувати... не до метаданих було)

      Видалити
  3. Анонімно02.11.18, 23:18

    Про Вебометрікс-манію згоден. Гонитва ще та! А про "щоб не бачив ніхто", то тут все просто. Якщо статті не дуже якісні, то ефект від ОА буде зворотній (добрі статті до журналу подавати ніхто не буде). Тому, багато журналів, і в Україні також, як би заявляють про схильність до ОА, але при цьому не зацікавлені у якісній апробації інструментів вільного доступу (у т.ч. і метаданих). Крім того, якісна робота з метаданими вимагає наявності у журнала (видавця) потужного штату працівників (присвоєння метаданих це працевитратна робота). Це вже інша концепція побудови видавництва, де потрібно вкладати постійно гроші у людей (їх компетенції). Для багатьох, зокрема університетських журналів, це поза межами уяви. Поки що.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Можливо, але навіщо тоді взагалі бавитись у відкритий доступ? Легше ж приховати все якщо просто представляти на сайті виключно бібописи і анотації)

      Видалити
  4. Анонімно03.11.18, 14:07

    Написати якісну анотацію до статті навіть складніше, ніже саму статтю. А традиції того, як пишуться анотації у багатьох українських журналах усім добре відомі - ключове правило "аби воно було, тобто анотація"). Тому, якщо є бажання взагалі шокувати світову наукову спільноту, викладаємо у відкритий доступ лише анотації. А по суті, якщо дивитися у корінь, то переважна більшість журналів в Україні дійсно просто бавляться у відкритий доступ (тут ви точно праві), бо так модно зараз робити. Мода така у нас, займатися тим, що модно, щоб будти у тренді, не маючи щодо цього змістовних знань. ПОКАЗУХА. Оце у нас добре навчилися робити.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Звісно, написати звучну англомовну анотацію - дуже важко. Я б за це навіть окремі гроші платив. Але мова, щоб приховати. Тому, кепські і куці абстракти замаскували б ці роботи на всі 100.

      Видалити
  5. Анонімно03.11.18, 14:14

    Ситуацію з рухом (змістовним) укранських журналів до ОА (рухом, а не показухою) легко визначити за рівнем капітоловкладень (інвестицій) в ОА в рамках журналів та видавництв. У нас, в Україні майже дві тисячі наукових журналів. Назвіть мені хоча б з десяток видавництв, включаюси університетські, які протягом останніх 3-4 років інвестували значні кошті (і це видно очевидно) в ОА в рамках їх журналів та видавничої справи? Тому, у нас в Україні не ОА. У нас здебільшого лише розмови про ОА.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А назвіть хто в Україні інвестував значні кошті не в ОА? Як на мене, видавнича справа в наших університетах зводиться до посередніх поліграфічних послуг за завищеними цінами.

      Видалити
  6. Анонімно03.11.18, 17:33

    Про значні інвестиції не в ОА в наших університетах я погоджуюся абсолютно. Поліграфічні послуги і все. У такому випадку, інвестування в ОА це взагалі щось крамольне на рівні університетів. Університетам потрібні звіти викладачів з публікаціями у СКОПУСі та ВОСі. А де ті публікації - у журналах ОА або ні, то вже другорядна справа. Тому, про що мріють (фантазують) наші університетські виданивництва - правильно, про те, щоб мати "свій" журнал у СКОПУСі та ВОСі. А буде він ОА чи ні, то другорядне також. У нас фантазії не про ОА, рівень цитувань та імпакт-фактор вчених, а про щось інше, тому і значних інвестицій в ОА журнали на рівні унверситетів майже не має. Все логічно. По нашому.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Але не зрозуміло, як за такої політики в університетах той "свій" журнал у СКОПУСі та ВОСі з'явиться? Підозрюю, сподіваються, що завжди можна башлянуть, коли вже дуже припече, і їхня мурзілка відразу потрапить куди потрібно(

      Видалити
  7. Анонімно03.11.18, 23:16

    Дійсно, тут логічний сподівань нуль. Надія на "авось" та старі звички "підмазувати", хоча у цьому випадку не зрозуміло, кого підмазувати та як. Це ж не витрачати роки праці на накопичення мязів журналу у вигляді рівня цитування та географії редакторів та авторів.

    ВідповістиВидалити