Читати не можна писати

Дослідження показало, що автори, які працюють не в топових університетах, частіше публікуються у «закритих» виданнях, а от працівники з добре фінансованих установ мають значно більше можливостей щодо вибору відкритих варіантів для публікації. Тому Елісон Муддітт, CEO the Public Library of Science (PLOS), недаремно хвилюється, що сучасна модель Відкритого доступу, яку ми так спільно розвиваємо, може просто змінити один бар'єр на інший – замість «платити за прочитання» ми отримаємо «платити за публікацію». Здорово, якщо ви живете та працюєте в країні, яка має мізки і гроші, щоб підтримати Plan S, але що робити науковцям з корумпованих країн, що розвиваються? 

Пишуть, що в середньому відкритий доступ збільшує кількість цитувань публікації на 30%. Чи означає це, що вчені з розвинутих країн, які вже мають кращий доступ до літератури, приладів, матеріалів… отримають ще одну додаткову перевагу щодо способу публікації результатів досліджень?! 

Згідно зі звітом Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD), відкритий доступ безпосередньо від видавця (золоті, або гібридні журнали) не призводить до різкого збільшення кількості цитувань, відтак, авторам не потрібно платити тисячі доларів, адже сьогодні майже всі видавці підтримують зелений відкритий доступ і дозволяють вченим самоархівувати свої роботи. 


Тут ще цікаво було б перевірити, чи representative papers vs regular papers однаково добре самоархівуються дослідниками, і чи бува небажання представляти препринти регулярних робіт не спотворює результати на користь відкритого доступу, проте, це вже дещо інша історія.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар