Ефективні стратегії підвищення публікаційної продуктивності працівників російських університетів

У 2012 році було розпочато проект 5top100, що мав на меті підвищити конкурентоспроможність російських університетів – щоб принаймні 5 російських зво опинилося у першій сотні провідних світових рейтингів. Спершу проект включав 15 університетів, а в 2015 році ще 6 університетів приєдналося до проекту. За 2010-2016 рр. кількість публікацій працівників цих університетів зросла у 5 разів, і от на сторінках Scientometrics з’явився огляд причин такого феноменального підйому. З початком російської збройної агресії проти України намагаюся не згадувати про російські проекти, однак подібні розумні кроки, а також прийоми та хитрощі, використовуються і керівниками українських університетів, тож здорово було б порівняти такі «набори стратегій». 


Найефективнішою і найсуперечливішою стратегією виявилась Additional paper – автори вказували у статті кілька своїх афіляцій, відтак не завжди зрозуміло, чи публікація справді містить результати спільних проектів, чи університет просто купив згадку про себе. 

Подібна успішна стратегія – Headhunted author: університет заманив до себе вже відомого продуктивного автора. 

Помітний кількісний внесок у феномен росту продуктивності зробили як російські конференції, що було представлено в Scopus, так і участь росіян в міжнародних конференціях. 

Водночас, роль російських наукових журналів виявилась дуже скромною. Звичайно, не обійшлося і без публікації в хижацьких журналах, а частка публікацій до яких не придерешся (Genuine) становить лише 15%. 

Псевдопатріоти скажуть: «Так їм і треба. Витратили мільярди доларів на потьомкінські села». Можливо… однак вони масово проводять і беруть участь у міжнародних конференціях, навчились зманювати топ-вчених, оминати хижацькі видання і, в середньому, їхній працівник пише 1 скопусівську статтю на рік. 

Поки не помічав, що у наших університетах молоді скопусівські автори комусь потрібні, кошти для участі та проведення конференцій хронічно відсутні, але завжди знаходяться гроші для публікації статей у хижацьких журналах, щоб наприкінці року прозвітуватись вигаданими цифрами… 

Добра новина – нам навряд потрібна мільярдна програма, щоб це змінити, розпочнімо хоча б з передплати Scientometrics.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар