ORCID для рецензентів

Бібліографічний менеджер та соціальна мережа науковців Mendeley запропонувала нову фішку для рецензентів ельзевіровських журналів – можна приватно додати рецензовані Вами статті на сторінку свого профілю Mendeley і тишком переглядати статистику їхніх переглядів та цитувань. Мало маю знайомих, які рецензують рукописи для журналів Elsevier, тому мене більше зацікавив процес імпорту свої peer review записів з ORCID. Зізнаюсь, що проґавив появу такої функції в ORCID – перейдіть за посиланням, щоб побачити як це виглядає на живо (в самому низу сторінки). 

Звідкіля в профілях ORCID беруться дані про досвід рецензування? Якщо редакція використовує електронну систему подачі та перевірки рукописів, то вона зможе інтегруватися з ORCID API і після авторизації рецензенти автоматично отримуватимуть потрібні записи у свій профіль. Зрозуміло, що такий запис користувач не зможе створити самостійно і це, як на мене, надійніше за систему перевірки в Publons


ORCID Peer review вже успішно використовується Faculty of 1000 та American Geophysical Union і дуже цікаві перспективи інтеграції цієї нової функції з OJS. 

У новому Порядку формування Переліку наукових фахових видань ми отримали суворіші вимоги до рецензентів та рецензування, але актуальну базу рецензентів, підозрюю, має мало яке вітчизняне видання. Якщо ж інформація про рецензентський досвід науковців буде масово з’являтися у їхніх ORCID, то створення такої бази стане справою кількох днів.

17 коментарів:

  1. Анонімно11.07.18, 13:27

    "інформація про рецензентський досвід науковців" це дуже добра штука для публічного висвітлення, особливо у нас. Було б цікаво знати імена найбільш активних, і можливо резульативних (за подальшим виміром кількості цитувань рецензованих публікацій) вчених в Україні, особливо тих, хто рецензує вітчизняні публікації. Поки що у нас у цьому питанні "тьма", махлювання та цілковиті домовленості. Тому, думаю, що ця штука у Україні може бути реалізована не раніше 22 століття...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Погоджуюсь( і поки в Україні нема навіть запиту на створення подібного реєстру. До речі, у Польщі є подібна система System wspomagania wyboru recenzentów і з таким інструментом під боком редакціям значно легше працювати.

      Видалити
  2. Анонімно11.07.18, 21:17

    Навіть уявити важко, що трапиться ж керівництвом наших журналів, якщо настільки просунутися у питанні рецензування статей! Інфаркт, інсульт....тут без медичної допомоги не обійтися. Про яке сліпе, групове рецензування статей у вітчизняних журналах може йти мова? Про який реєстр рецензентів? Чи здатен хоча б один журнал в Україні зробити публічними УСІ рецензії на статті, що були опубліковані протягом року? Це просто жарт. Звісно, що ні. В Україні завжди інтереси автора стояли вище за обєктивність процесу рецензування. Все, чого навчилися наші видавці, як мінімум їх переважна більшість - так це домовлятися, бути корисними та використовувати свої журнали у своїх, примітивних, корисних цілях. Закордонні видавці та солідні автор такий феномен швидко ідентифікують. Тому тут немає жодних ілюзій щодо можливості запровадження реєстру рецензентів в Україні.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. У нас є кілька серйозних "скопусівських журналів", + ще кілька редакцій, гадаю, зрозуміли як потрібно і намагаються... тому, гадаю, мінімум 20-30 журналів можуть щось показати.

      Видалити
  3. Анонімно12.07.18, 12:40

    Погоджуюся частково...намагаються максимум 20-30 журналів добре працювати з рецензентами (чесно та прозоро як мінімум), але щоб показати усі рецензії вже зараз...не думаю що це вони зможуть. СКОПУС і ТОМПСОН тут нідочого абсолютно, бо у них немає процедури перевірки саме рецензій статей у журналах. А взагалі то, все дуже просто. Беремо журнал. Яка географія авторів (яка доля вітчизняних, чи не завелика), беремо раду журналу (яка частка іноземних редакторів, чи не завелика для такої кількості вітчизняних статей), беремо статті за видами (чи достатьно імпіричних статей у журналі, щоб показати високий рівень рецензування таких статей рецензентами), яка частка статей зарубіжних авторів (якщо журнал заявляє, що він міжнародний), яка географія цих авторів (чи багато із розвинутих країн, або авторі лише з країн третього світу, договріняки у них з редакціями це абсолютно нормально)...людина з грунтовними практичними знаннями у цій справі та правильним (не придуманим) досвідом дуже легко може зробити висновок, проглянувши веб-сторінку журналу, чи є там сліпе рецензування чи немає. Тому, 20-30 журналів з якісним рецензуванням в Україні це поки що забагато.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Вигляд веб-сайту - це діло рук веб-майстра і навряд існує тісний зв'язок з рецензуванням. Хіба що редакція сама не знає, що хоче бачити на сторінці журналу, от тоді і вигляд у нього відповідний, і про рецензування редакція навряд щось знає)

      Видалити
    2. Анонімно13.07.18, 12:48

      От тут Ви абсолютно помиляяєтесь. Веб-сторінка це перше і осіновне на засадах чого індекси та бази розглядають заявки журналів. Якщо сторінка неінформативна,вцілому погана, то шансів на включення до баз дуже мало. Це поперше. По друге, погана сторінка - це неповага до авторів та рецензентів. Тому, можу точно сказати, що з таким журналом, де погана веб-сторінка, добрі рецензенти працювати не будуть. От так справа.

      Видалити
    3. Я не сперечаюсь про важливість якісної веб-сторінки, але вона мало говорить про якість рецензування в журналі. Скопус, наприклад, працює з пдф журналів... зрозуміло, коли відразу бачать маячню на веб-сайті, то вже не дуже хочеться дивитися на повні тексти.

      Видалити
    4. Анонімно13.07.18, 19:02

      Якщо на веб-сайті маячня, то відразу виникає купа питаь до різних політик видавництва цілому, адже ці политики можна прописати лише на веб-сайті, а ПДФ файли статей (їх аналіз) добре це доповнює.

      Видалити
  4. Анонімно13.07.18, 12:23

    Я думаю во всем виноваты эти 'конвейеры защит'. Каждому аспиранту и его руководителю нужна публикация, поэтому даже золотого главного редактора найди, а рано или поздно его заставят пропускать фигню. Лично мое мнение, возможно, есть и у нас несколько журналов, которые действительно независимы, но на общую печальную картинку это никак не влияет.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Знову винні аспіранти) Публікаціями звітуються і наукові працівники, і викладачі... гадаю, з їх боку тиск на головного редактора може бути значно суттєвішим за аспірантський.

      Видалити
    2. Анонімно13.07.18, 19:00

      Оце точно сказано. Риба гниє з голови (а не з аспіранта).

      Видалити
  5. Анонімно13.07.18, 12:53

    Правильно сказано "конвеєр захистів". Кругова порука у сфері науки. Тому, у нас немає і змістовної науки, і змістовних журналів. Є лише принцип "я тобі статтю у своєму журналі, а ти мені..." тут вже багато варіантів, бо дуже ми любимо накопичувати "любих друзів" щоб вони потім нам тили прикривали. Головне, що чим більше вітчизняний журнал публікує вітчизняних вчених, тим гіршою становиться якість цих публікацій. Журналів, з такими прикладам, достатньо. Лише уважно перегляньте, що за статті вітчизняних авторів вони здебільшого публікують. Якісь виробничі звіти та реферати.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Але тут ще й питання щодо держвимог - якщо вимагати з кожного наукового працівника і викладача хоча б 1 статтю в рік, то де їм публікуватись? Самі вимоги провокують такий вал публікацій, видань і "пришвидшеної процедури рецензування". Можливо, варто їм усім писати у співавторстві, як в ЦЕРНі - цілою кафедрою, факультетом, інститутом?)

      Видалити
    2. Анонімно13.07.18, 19:06

      1 стаття на рік у доброму журналі для нашого вченого це поки що проблема. Обєктивно. Для зарубіжних вчених добре, коли за термін контракту у 5 років виходить 3 статті, можна і у співавторстві, але у добрих журналах. Для нас можна аналогічну вимогу щодо 3 статей за 5 років, але щоб журнали були з топ-рейтингу ВОСу, або Скопуса (наприклад мінімум 2 картилю).

      Видалити
    3. Стаття - це вже вершина айсберга. Щоб вийти на такі справедливі вимоги щодо кількості-якості статей, нам потрібно ще купу речей змінити "в житті українського науковця".

      Видалити
  6. Анонімно15.07.18, 13:37

    Правильно. Так починати тоді потрібно не з статей, фахових видань, та того, шо на вершині айсберга. Потрібно починати з мотивації науковця прогресувати, і через статті також. У багатьох країнах світу публікація статей у добрих журналах це вже інші фінансовоі умови нового контракту з вченими, це преміальні за результатами звітного періоду. А у нас...а у нас лише вимоги у вигляді недолугих підходів щодо формування списку фахових видань, пресинг на рівні вишів щодо публікацій у таких виданнях, гонитва адміністрації університетів за міжнародними рейтингами, і в результаті...публікуємо те, що соромно показати іншим. Головне звітувати, а власна репутація у наукових колах це все другорядне. Результат - суцільна деградація як наукових журналів, так і вчених. Не здатність як перших, так і других конкурувати за межами України.

    ВідповістиВидалити