skip to main |
skip to sidebar
Молоді аспіранти підказали ще одну чудну вигадку українських «наукових» видань – деякі редакції вимагають від авторів вказувати у списку використаної літератури не більше 10, 8, 5 джерел... Спробуйте запитати в Google про «список літератури не більше» і в результатах отримаєте силу-силенну прикладів вимог до написання статей у вітчизняні журнали та збірники зі суворим лімітом на кількість використаних джерел. Звідкіля така любов до куцих бібліографічних списків? Підозрюю, що таким нехитрим і безцеремонним способом редакції намагаються зменшити собівартість друку своїх видань, що безумовно видає їх непересічну наукову цінність.
Буває й таке. А ще буває, коли редакція самостійно вирішує чи друкувати список джерел чи ні... (у мене такий випадок був: отримала матеріали конференції і не впізнала свою статтю...)
ВідповістиВидалитиМені одного разу редакція запропонувала свій "варант" написання термінів... і, звичайно, я про це довідався вже після виходу статті.
ВидалитиПро економію місця ... Зустрічала такий напис після статті: "Список літератури знаходиться в редакції". Зараз можу згадати тільки "Здоров'я України", але зустрічала і в наукових медичних журналах.
ВідповістиВидалитиОй, це взагалі неймовірно. Знайшлись і ще перли... відчуваю, що тема матиме продовження у наступних постах.
Видалити