А-ля «пропрацюєте стільки скільки я»

Микола Тимошик: «Два роки тому мені довелося побувати в Острозькому музеї книги. Директорка музею з гордістю опо­віла київському гостеві, що в її трудовій книжці — лише один запис: ось цей музей. Мовляв, усі сили і знання віддано цьому дітищу. А особисто мені було прикро й соромно пізнавати змістову частину експозиції, яка практично не зазнавала бодай косметичного втручання від... 1985 року. 

Оформляли цю експозицію ленінградські вчені. Тому й промовляє з кожного стенду ідеологія радянської системи. Вдумаймося у змістову домінантну, скажімо, ось цього крупно набраного тексту, який відкриває експозицію: «Друкарство, виникнення якого на території країни (Якої? — Авт.) пов’язане з іменем російського першодрукаря Івана Федорова та його діяльністю в Москві, Білорусі, на Україні (знову це принизливе «на». — Авт.), сприяло становленню зв’язків між братніми російським, українським та білоруським народами».

Спробував я віднайти в експозиції музею бодай згадку про Степана Дропана або принаймні книжку І. Огієнка «Історія українського друкарства», де багато сказано про дофедоровське українське друкарство. Але — даремно. Тут про неї тільки чули, проте не змогли придбати, бо книготоргівля, мовляв, розвалилася...

До музею, як і раніше, мало не щодня приводять цілими класами школярів із навколишніх районів та областей... З чиїх текстів засвоюватимуть вони українську історію? На запитання, чому за роки української незалежності в експозиції не змінено жодного рядка тексту, директорка острозького музею прямо відповіла: «Немає коштів, он два роки покрівля тече, а ви про якісь речення»...

2 коментарі:

  1. Анонімно06.09.12, 22:29

    Знову Ви про "проблему батьків і дітей"! Так, кадри потрібно оновлювати і це терміново! Але і не всіх "старих" варто списувати; добре було б їх переводити на посади консультантів, бо є люди, які багато знають і, повірте, досвід їхній дуже цінний.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ні, я про проблему виставкової роботи бібліотек (спантеличує назва замітки). Молодь також може замутити виставку без косметичного втручання від 1985 року.

      Вже не так трагічно як колись (хоч на це теоретично також можуть дивитися діти) - радянська диктатура думки не можлива, дітки порівняють виставку з матеріалами Інтернету і зроблять невтішні, але справедливі висновки про бібліотеку.

      Видалити