Журналісти ТСН-Тижня: Українська освіта найдорожча у Східній Європі, хоча закордонним визнанням вітчизняні
дипломи похвалитись не можуть. Пишуть, що формула ціни у всіх вишах приблизно
однакова: 40% вартості контракту йде на оплату праці викладачів, ще 38% на
комунальні послуги, 22% – це підручники, комп'ютери, лабораторії й утримання
баз для практики.
До того ж, голова
парламентського комітету освіти Максим Луцький переконаний, що у престижних
закладах контракт задешевий – Держава
сплачує за підготовку фахівця більше, майже у 1,5 рази, ніж максимальна
контрактна форма оплати за навчання.
Чому ж тоді вузівським
бібліотекам постійно бракує коштів на закупівлю книг, електронних ресурсів, а книгозабезпеченість
навчального процесу визначається 1:3 – одна книга на трьох студентів?
Також у сюжеті ТСН є загадка
про найсучаснішу електронну бібліотеку
Одеської національної юридичної академії. Телеглядачам показали відому Електронну
бібліотеку дисертацій Російської державної бібліотеки, а ось на сайті самої бібліотеки електронні ресурси представлено доволі скромно.
Питань більше ніж відповідей.
ВідповістиВидалитиВідповідей також вистачає, але всі якісь крамольні.
ВидалитиБуло б смішно, якщо би не так сумно... Майбутні юристи у відомій ададемії успішно освоюють методи копіпасту. Завтра ми до них прийдемо. Або вони до нас.
ВідповістиВидалитиНемає підстав це стверджувати (принаймні з сюжету ТСН).
ВидалитиА проте - якщо б абітурієнти, батьки etc. перед вступом звертали увагу також і на стан бібліотеки - як файно нам би жилося!
Шановний П.Б.!
ВидалитиМожливо у Львові трохи краще (якось буду на Форумі, може зустрінимось поп'емо кави/пива) але стан гуртожитків (навіть тих в яких я жив у Львові) залишає бажати кращого. А в гуртожитки батькі підуть в першу чергу.
Що казати про бібліотеу.
Можливо у Львові навіть трохи гірше(. З моїх спостережень - ходять. Одні ремонтували кімнати за власний кошт, інші зчиняли справедливий ґвалт, але чогось подібного у бібліотеках ніколи не бачив.
ВидалитиП.Б.! Цікаво, а чи всі колективи кафедр вузів є читачами своїх бібліотек, чи вони її використовують тільки тоді, коли треба проставити УДК на своїй науковій праці? Наскільки вузівська бібліотека поповнюється друкованими здобутками безпосередньо вузу? Чи хтось з викладачів передає-дарує свої колекції?
ВідповістиВидалитиЗалежить від внз, від кафедри, викладача... хтось ніколи, хтось іноді. Особливо актуальних колекцій серед дарованих не бачив, але і не впевнений, що на сьогодні це найкращий спосіб поширення знань.
ВидалитиТобто -- викладачі все вичитали, тому їм вже б-ка не потрібна, бо в ній здебільшого інформація вчорашнього дня, а для студентів -- і так зійде??! По-моєму саме викладачі повинні бити тривогу щодо нових надходжень, якщо вони хочуть дійсно навчити, а не тільки хабарі з студентів брати! Мене в цій ситуації дивує байдужість професорів-доцентів, які б мали першочергово дбати про науковий фонд, і проявляти корпоративну солідарність щодо престижності свого внз, що значною мірою залежить від наповненості вузівської книгозбірні всім передовим!
ВідповістиВидалитиЦікаве запитання, на яке не так просто дати відповідь без додаткових соцдосліджень. Такий стан бібліотек сформувався не вчора. Сьогоднішні успішні вчені, підозрюю, досягли успіху без допомоги бібліотеки внз, тому не надто поспішають до нас.
ВидалитиТакож, на кафедрах існують свої вузькоспеціалізовані бібліотечки і (логічно) навіщо їх передавати у бібліотеку, якщо зручно мати все під рукою?!
А про байдужість професорів-доцентів... складно. Якщо і знайдуться небайдужі - куди їм звернутись??
Куди їм звернутись? -- та в ректорат, що найменше! Це ж титуловані люди, якщо вони знали як здобути свої звання, то порушити питання цінності бібліотеки для вузу -- взагалі не проблема. Інша річ, що їм цього, мабуть, не надто потрібно або взагалі не хочеться робити, бо нема ІНТЕРЕСУ їхнього, суто матеріального!
ВідповістиВидалитиНу звернулись у ректорат, а що далі? Навіть якщо зателефонують з самого верху і накажуть надати ініціативному будь-яку допомогу? Даний ж процес не налагоджений у багатьох бібліотеках.
ВидалитиПриймуть, улестять, скажуть же на таких людях країна тримається... а далі дарунок може застрягти на рік у відділі комплектування, чи опрацювання... а ще згадаймо про застарілі і не ефективні способи промоції документів.
На катедрі викладач хоч може підігнати літературу вибраним студентам, у лайбрарі вона ж може просто загубитися серед фонду.
Іще-- мати свої вузькоспеціалізовані б-ки, як на мене, цілком не суперечить паралельній наявності цих видань, хоча б у двох примірниках, в головній книгозбірні... Бо часто на кафедрі -- це одна методичка на десять студентів! Крім цього, це доволі зручний спосіб заставити студентів купувати власні видання--якщо хочуть мати залік, екзамен...
ВідповістиВидалитиНе забуваймо, що матеріали провідних наукових видавців забавка не з дешевих. Подекуди добре коли викладачі взагалі знають про кращі назви своєї дисципліни, а мати ще й кілька примірників - просто фантастика.
ВидалитиЗвісно, тримають актуальні архіви на своїх ПК, але офіційно афішувати їхню наявність науковцям нема потреби. Це вже наше завдання - щоб інформація була доступна для кожного.
Ви дещо суперечите самі собі: з одного боку -- видання може просто загубитися серед фонду, а з другого -- наше завдання -- щоб інформація була доступна для кожного? Добре було б заслухати думку Могилянської Бібліотекарки!
ВідповістиВидалитиДе ж тут суперечність?! Так, наше завдання інформація для кожного, а рівень реальної реалізації такий, що видання може просто загубитися.
ВидалитиЯ звісно міг би розповісти історійки а-ля про обмежене фінансування, чи як все чудово, чи про небажання молоді працювати... але часто у бідах бібліотек винні самі бібліотеки.
винні самі бібліотеки... Чи їхнє керівництво? А може взагалі підступні бібліотекарі ІІ кат. у всьому винні? Так що ж робити, коли всі винні?
ВидалитиЩо роблять з винними відомо, хіба що Ви прихильник якихось альтернативних морально-етичних систем.
ВидалитиКожен натискає на кнопки до яких може дотягтися. У керівників таких кнопок більше, відповідно - більша відповідальність.
Що робити? - залежить від установи. Приміром, бібліотека А регулярно проводить викладачам пропедевтику наукових е-ресурсів. Водночас, у бібліотек Б, В, Г про е-ресурси ще нічого не чули. Як їх можна порівнювати?
Сумнівно, що б-ка зможе забезпечити науковий лікбез для викладачів -- інформацією про нові надходження ще так, а щодо е-ресурсів, то тут мали б якраз науковці підказувати! Хоча навичками пошуку у павутині володіють далеко не всі поважні і заслужені! А про ті б-ки, що ще затримались скажімо у 1985 р. справді годі й говорити!
ВідповістиВидалитиНе погоджуюсь (проводять, але у співпраці звісно ще краще) та марно сперечатись - це ж лише приклад. Скажімо на пункті обслуговування бібліотека А надає повну інформацію про ресурси і послуги +брошуру, а бібліотеки Б, В, Г зустрічають відвідувачів вигуком - Га?
ВидалитиОсь ще для прикладу інформація про тренінг від згадуваної Вами бібліотеки.
ВидалитиПрипустімо, нехай вибачають мене модератори заходу, що десь у якомусь питанні вони припустилися помилки. Також підозрюю, що знайдеться достатньо установ, де подібних тренінгів нема і близько.
Звідси - Що робити? бувають різні: одним бавитись з помилками, іншим тільки заливати фундамент.