На думку пана Абрамо, з таким же успіхом можна стверджувати, що у проблемі антибіотикорезистентності конкретних патогенів винні самі антибіотики, а не люди, що без медичної консультації пачками їдять ці антибіотики. Подібно як в Україні пропонують оцінювати науковий вплив без урахування цитувань та інші дурниці, а потім скажемо, що у всьому винна наукометрія.
Словом, італієць ставить під сумнів переваги якісних методів над кількісними щодо оцінки досліджень з погляду надійності, точності, валідності, функціональності, зручності та витратності їх використання.
Для прикладу – скільки наукових робіт, чи заявок, експерти можуть ґрунтовно оцінити? Провідні науковці все кинуть і побіжать оцінювати? А тепер уявіть скільки у нас в країні працівників університетів, інститутів і так далі – чи варто витрачати бюджетні гроші та час топ-науковців на те, що ми можемо швидко дізнатися за допомогою метрик?
Звичайно чиновники можуть доручити проводити оцінювання знайомим дітям, які поставлять високі бали кому потрібно – але й тут чесним людям на допомогу прийде наукометрія, яка засвідчить, що реальні цифри та оцінки “експертів” чомусь сильно різняться.
Також, дуже слушне запитання від Джованні Абрамо – Чи буде комерційна компанія коли-небудь оцінювати успіх продукту, який уже виведено на ринок, скликаючи експертні групи замість того, щоб покладатися на кількісний аналіз продажів? Якщо цифри показують, що науковець X продуктивний та відомий у світовій науковій спільноті – невже нам додатково потрібно скликати групу експертів, щоб це засвідчити?
Скажете, що кількісними показниками можна маніпулювати? У футболі також можна м'яч у ворота руками забити, але для цього є судді, помічники арбітрів, відеоасистенти… Ось так само професійні наукометристи бачать усілякі трюки та гру рукою. Потрібно просто хотіти бачити, а не вказувати на центр поля, коли на повторі чітко видно кілометровий офсайд.
Немає коментарів:
Дописати коментар