Сумське преміювання та каразінська періодика

Багато негативу у моїх дописах, адже не тішить мене те, що діється сьогодні в українській науці, вищій освіті, бібліотечній справі… надто легко ми дозволяємо різним пройдисвітам паплюжити ідеали Просвітництва. Але не можна писати постійно про сумне, тому хочу поділитися двома прикладами, що мене приємно здивували. Перший – це Положення про преміювання за досягнення високого рівня оприлюднення результатів наукових досліджень від Сумського державного університету

Тут не знайдеш банального “пофіг шо, аби у скопус”. Сум'яни знають, що статті в Nature та Science заслуговують на додаткову винагороду, що публікація у журналі, що входить в Nature Index – це також велике благо, індекс Хірша буває й без самоцитувань, а за публікації в хижацьких журналах, у виданнях країни агресора і в журналах рідної альма-матер можна просто не преміювати! 

Написано, що це вже 17 версія. Тобто постійно кипить робота над вдосконаленням, а не Діма Табачник нам колись розробив і ми за інерцією досі цим користуємось

У МОН та НАН й близько не наблизилися до такого розуміння рівня оприлюднення результатів досліджень. Переконаний, що ані в Міністерстві, ані у 80% українських університетів взагалі не розуміють, що ці сум'яни там в себе преміюють. 



В Україні є установи, які вже роками нічого не можуть зробити зі своїми науковими виданнями. То у них за всі 1000 журналів відповідає якийсь аспірант, то якийсь викладач, який сам мало що знає, але дуже хоче попіаритись перед ректором, то поліграфія, яка вважає, що вебсайти нікому не потрібні, то бібліотека, бо вже більше ніхто не хотів цим займатись. Результат – навіть візуально журнали у таких установах стають тільки гіршими, вже не кажучи про наукову цінність їхнього контенту. 

У Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна не зробили чогось надзвичайного – створили на OJS портал та вебсайти своїм науковим виданням. Для кожного журналу є опис різними мовами, не потворна обкладинка, посилання на сайт та свіжий випуск. Так само доглянуті й самі вебсайти журналів, а значить хтось за цим слідкує і керівництво знало кому довірити та як мотивувати. 



Пригадую, багато хто був здивувався, коли Каразінський університет обійшов у світових рейтингах інші українські ЗВО. Якщо керівництво університету дає собі раду з іншими питаннями не гірше ніж з науковою періодикою, то цей успіх цілком прогнозований. 

Переконаний, що є й інші прекрасні приклади – поділіться у коментарях, а я спробую зробити ще не один позитивний допис.

4 коментарі:

  1. Положення про премыювання не открывается

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Шкода, але справді перестало працювати посилання. У Wayback Machine можна переглянути старішу 14 версію, а 17-ту поки можна побачити в кеші гуглу.

      Видалити
  2. Анонім25.11.21, 10:30

    Все вже нормально із 17-тою версією, відкривається. Пише, що саме вчора внесено зміни згідно з наказом No1159-І від 24.11.2021, просто так збіглося.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, посилання працює, знову зробив зміни у дописі.

      Видалити