Оцінка досліджень у гуманітарних науках

Вільян ван ден Аккер з Утрехтського університету дуже точно пише про те, що гуманітарії не повинні уникати боротьби за державні ресурси, слід розробити відповідну систему оцінки гуманітарних досліджень, а не розповідати виключно про свою особливість а-ля подивіться на ці нужденні екзотичні дисципліни, подивись, як вони в’януть, мов красиві квіти, що востаннє цвітуть у пустелі без води. 

“Гуманітарії, беріть приклад з астрономів! Суми бюджетних коштів, які вони отримують не відповідають жодним економічним чи соціальним результатам. Лише кілька днів тому в одному з нідерландських ЗМІ повідомлялося про відкриття нової сонячної системи, яка знаходиться в 13 мільярдах світлових років від нас. Експерти заявили, що це дуже важливе відкриття. Чому? Вони не сказали. Вони майже ніколи цього не роблять. 

Потрібно визнати – астрономи надзвичайно добре організовані. Більшість своїх парадигматичних баталій вони проводять усередині свого будинку, зачинивши двері, закривши вікна та опустивши штори. А на вулицю всі астрономи виходять у білих сорочках. У них є армія добре навчених вчених, що передають широкій аудиторії найбільш незрозумілі та заплутані часточки нових знань”. 

Українську бібліотечну справу також часто помилково зараховують до гуманітарних наук з усіма негативними стереотипами. Тому погоджуся з професором Утрехтського університету – у важливості відкриття далеких галактик рідко хто сумнівається, а от важливість задоволення інформаційних потреб науковців доводиться регулярно обстоювати.