Тиранія п’ятірки кращих журналів

Джеймс Хекман і Сидхарт Моктан запевняють, що факт публікації у п’ятірці найкращих журналів має надзвичайно сильний вплив на рішення щодо працевлаштування та кар’єрного росту вченого на кафедрах економіки у провідних університетах США. Звичайно, через це молоде покоління американських економістів одержиме публікацією у Top-5 журналів, кар'єризм домінує над творчістю, адже такий підхід далеко ненадійний і значна частка впливових публікацій з’являється у виданнях, що не належать до п’ятірки кращих. Цікаво було б побачити подібні аналізи й для інших наукових галузей та країн, проте зібрати дані для їх проведення буде досить складно. 


В Україні ніби й розпочали використовувати наукометричні показники для мотивації вчених, проте все переважно крутиться навколо банального підрахунку кількості публікацій. А якщо спробувати порівняти кафедральні ієрархії провідних українських університетів з публікаціями кафедральних працівників у топ-5 журналів (відповідно до імпакт-факторів)? 

Підозрюю, що надзвичайного впливу топ-5 у наших реаліях ми не побачимо, а завкафедри першими розпочнуть пояснювати, що адмінклопоти крадуть багато часу, не з кожного продуктивного автора получиться прекрасний доцент… водночас, мабуть, й топ-автори скажуть, що в носі їм такі посади. 

Тому, поки американці думають як змусити свою наукову молодь перестати молитися на топ-журнали, ми навчились чудернацько робити так, щоб наша наука не заважала нашій освіті. Проте, поки це — це лише мої балачки, потрібні дані.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар