З настанням весни розквітла й проектна творчість МОН. Слідом за проектом наказу «Про опублікування результатів дисертацій…» МОН запропонувало для громадського обговорення проект наказу «Про внесення змін до Порядку формування Переліку наукових фахових видань, затвердженого наказом МОН від 15 січня 2018 року № 32». Переконаний, що чинний Порядок – поки найкращий у нашій історії, тому дуже не хочеться, щоб його поламали. У пропозиціях не прибрали нонсенсе SENSE, але згадали про видання, що містять державну таємницю, дозволи виключеним виданням повертатися у Перелік ітд. Але є три пропозиції, які видаються мені доволі небезпечними для розвитку українських наукових видань.
1. Зрозумілу вимогу «До Переліку включаються наукові періодичні видання України, що входять до наукометричних баз Scopus та/або Web of Science Core Collection» для чогось пропонують викласти у редакції «індексація статей наукового видання у базах даних Web of Science Core Collection та/або Scopus».
Відредаговану вимогу можна зрозуміти й як – якщо хоча б 2 статті журналу згадуються у списках використаної літератури публікації, що представлена в Scopus та/або Web of Science Core Collection, то такий журнал включається до Переліку фахових. Автори пропозицій не це мають на увазі? – А навіщо тоді редагувати те, що й так добре написане?
2. Чітку вимогу «присвоєння кожному опублікованому матеріалу міжнародного цифрового ідентифікатора DOI (Digital Object Identifier)» пропонують замінити на безграмотне «наявність цифрового ідентифікатора DOI (Digital Object Identifier) у наукових статтях».
Тобто, журнал виконує вимогу навіть коли у списку використаної літератури просто згадані чужі DOI, а не лише коли журнал присвоює DOI своїм публікаціям?
3. Гордіїв вузол «включення до профільних міжнародних наукометричних баз даних, рекомендованих МОН» працівники ДАК пропонують рубанути просто: «індексація статей наукового видання у базах даних країн, які входять до Організації економічного співробітництва та розвитку та/або Європейського Союзу» .
Тобто, йдеться про індексацію статей журналу фактично у будь-якій базі даних, головне, щоб не в російській.
Зауваження та пропозиції просять надсилати до 13 квітня 2019 року на dak@mon.gov.ua. Не лінуймося, давайте хоча б захистимо те, що є.
Щодо пункту 1
ВідповістиВидалитиПерелік вимог:
1) індексація статей наукового видання у базах даних Web of Science Core Collection та/або Scopus.
Тут усе правильно, бо журнал залишається у базі СКОПУС навіть тоді, коли його індексування припиняється. Тому, зараз прописали саме з акцентом на поточному індексуванні статей у СКОПУСІ. Якщо індексування журналу і СКОПУСі припинено, то і у списку фахових видань України журнал має переміститися з групи А до нижчої групи. Тут усе логічно. Хоча....може тут і є щось "кулуарне", бо правильно було б написати "Індексація ПОТОЧНИХ номерів журналу".
Оцей пункт 10 дійсно про "усе гамузом"
10) індексація статей наукового видання у базах даних країн, які входять до Організації економічного співробітництва та розвитку та/або Європейського Союзу.»
Що значить "бази даних країн"? Це міністерські списки журналів, списки комерційних або некомерційних організацій, різного роду платформи? Списки та бази журналів це різні поняття взагалі, а база даних так то взагалі якийсь мутант "я усьо і про усе".
А взагалі, зміни до Наказу написано не достатньо коректно щодо ключових видавничих понять, і є підозра, що поняття ті міністерські хлопці знають, але від цих змін "тхне" лобізмом. Кого або чого? Читаймо вище.
Нічого не пише про індексування нових номерів журналів, а просто «індексація статей» і якщо у нас щось можна витлумачити двояко, то неодмінно хтось скористається можливістю збоченої інтерпретації.
ВидалитиТут ще цікаво, що сказано «бази даних», у множині. Тобто мінімум 2 БД?) А щодо лобізму - кому можуть бути вигідні такі криві прочитання DOI, Scopus, БД?.. Кепським українським журналам? Але вони постійно скаржаться, що людей для роботи в редакції нема, звідки у них таке сильне лобі?
Що до пункту 1. Зi слiв представника МОН ця змiна зроблена тому, що трапляються випадки, коли журнал iндексуеться у Скопусi, а статтi чомусь нема. Чому? Ну мабуть якась помилка... Але яка помилка? Чия вона? Хто зна... Тому ця статья не зараховуеться. Отаке... Як бути, скажiмо, зi статтями 2019 року, якi ще не встигли потрапити до бази, вiдповiдi нажаль нема...
ВидалитиПропущені публікації - це відома проблема, але не аж така масова. Ми ж говоримо про перелік видань, як перехід на рівень "індексація статей" може допомогти з цим Переліком...
ВидалитиСКОПУСу немає жодної справи до питання потраплянні у річні звіті статей, які опубліковані у журналах, що індексуються у СКОПУСі. Це не завдання СКОПУСу задовольняти вимоги університетів щодо річної звітності. Тому, це не просто відома проблема, це вічна проблема. І головне - не проблема СКОПУСу, а проблема університетів. МОН сам обрав СКОПУС для Переліку, тому якщо то навіть технічна проблема СКОПУСа (забули проіндексувати статтю), то то ввже проблема автора. В результаті, МОН вимагає в унверситетів, університети вимагають у викладачів, а викладачі нехай вимагають у СКОПУСа. Тут все просто і логічно.
ВидалитиМова ж не про звіти університетів, а про індексування статей журналу, коли через технічні помилки не всі статті журналу враховано. У згаданому прикладі понад 50% публікацій журналу Enfermeria Nefrologica у 2006-2017 рр. загубилося.
ВидалитиПро збочену інтерпретацію Ви правильно сказали.
ВідповістиВидалитиА кепські українські журнали не можуть вижити без кепських статей українських авторів. А що потрібно кепському українському автору? Правильно - ВОС або Скопус. А сильне лоббі це від історичних персональних клуарів...дрєвніє товаріщі, подєльники по минулим схемам...усе це неподобство все ще живе і квітне...тому замовити словце, підсунити пару фраз до Змін до наказу, це все ще реально. Нажаль. Тому, окремі особистості під себе мостять усі оці зміни до Наказу. Тому, то не криві прочитання усих отих ДОІ, ВОСів та Скопусів. То умисне писання змін до наказів під себе любих. З точки зору українського автора, то уся ота мішура зі змінами відбиває останнє бажання звязуватися з українськими видавцями.
Мені відбиває бажання - відсутність рецензування. Бо потім це відкриває шлях для внесення будь-якої маячні про DOI, WoS, Scopus... Перекричати не вихід, нічого кращого за незалежну оцінку рівних світ досі не вигадав. Здавалося, що отримали кращий Порядок з вимогами до головних редакторів, членів редколегій, рецензентів... але як подивишся як заходились створювати 'правильні склади команд', то ледь стримуєшся, щоб не махнути рукою.
ВидалитиМи нічого не навчалися робити нового, окрім одного - робити вигляд та прикриватися новими термінами. "Порядок", яким би суперовим він не був, також данина моді, і не більше. Ви праві - головна цінніст наукового журналу це супер-якісне рецензування (далеко не кожен журнал може це забезпечити за різних причин). Саме це робить наукову працю безпечною та цінною одночасно для суспільства. Рецензування це супер-кваліфіковані рецензенти (дуже складно підібрати Ред.раду та ренцензентів такого рівня) та ...супер-кваліфіковані автори статей, які зможуть виправити роботу після рецензування. Головне питання: Яка зараз частка таких кваліфікованих та вмотивованих авторів в Україні, а яка частка інших, тих хто хоче просто публікувати все що завгодно, або не діставало керівництво вишу? Думаю, перших у нас не більше 5 відотків. Нажаль. А раз так, то який попит, то така і пропозиція - такі і журнали, тобто друкують все що завгодно, аби гроші за публікацію платили. У такій ситуації (саме у такій) ВОС та СКОПУС це просто породження аду, двоголовий диявол. Таким ми СКОПУС та ВОС зробили самі, власноруч. Де вихід? Ясно одне - жоден з Порядків на вирішує проблеми. Це як лікувати цироз печінки пігулками від головного болю. Тут потрібна команда супер-лікарів з досвідом, відповідні медикаменти та програма лікування хворого на багато років. У нас із цього набору немає нічого. Лише лікарняний листок у вигляді "Порядку....".
ВідповістиВидалитиВлучний коментар, але... Бачив супер-гастролерів, які щось там балакають, отримують супер-гроші з фондів за візит та й їдуть собі. Супер-лікарі вимагають супер зарплат. Система експертної оцінки у нас настільки дискредитована, що Scopus та WoS таки ввели у наші нормативні документи. Тепер потрібно розвивати власну експертну оцінку, вчити своїх рецензентів, у деяких галузях розпочинати з 0... Є прекрасний плацдарм для створення нових цікавих журналів, у ті й ж економіці, невже ніхто не скористається такими можливостями?
ВидалитиПро гастролерів зарубіжних від науки, які по факту просто "пшик", то може бути. Але, серед добрих фахівців "там" набагато більше інших, правильних. Тому, як кажуть "хто шукає (таких), той знайде". Ми у сфері науки (оцінки) науки не пробуємо навіть пошукати. Боїмося показати "науковий міазм"? Щодо нових журналів...створити новий журнал, і в економіці також, це дуже дуже складно. Особливо зараз. Тут потрібна супер-наснага, міжнародний нетворк науковців, які "запустять" журнал своїми статтями (добрими статтями), і розуміння, кому такий новий журнал тут буде потрібен, якщо його не буду поки що (років з 5 перших) а ні у Скопусі, а ні в Восі. Тут потрібно, щоб видавці жили майбутнім розвитком, а не поточною вигодою. Якось це вже нагадує розмову про дві різні групи людей. Новий цікавий журнал це впершу чергу нові цікаві статті, добра географія авторів, реальна співпраця з ред. радою, і велике бажання увесь оцей міжнародний нетворк розвивати. Можу Вам впевнено сказати, що останні новації від нашого Міністерства, включаючи "Порядок" цього бажання не добавляють. Усе то ширма, бо немає жодних дієвих механізмів для реалізації як мінімум і головне - незрозуміла кінцева мета. Журнали нові потрібно створювати у межах того наукового нетворку, серед якого є достатньо вчених-ентузіастів і де роль адміністрації вишів не велика. У нас все навпаки. Тому, вихід є...але він зовсім інший, достатньо неординарний, і наврядчі прийде у голову нашим видавцям. Нехай здогадуються, думають. Як кажуть в одній далекій країні "Розумній людині завжди є про що подумати". Нехай думають.
ВідповістиВидалитиНе кажу, що зі світовими експертами не потрібно консультуватись, співпрацювати, але й не розраховувати в оцінці досліджень виключно на іноземців. А от з журналами, мабуть, я поспішив, для людей, які це зможуть реалізувати - в Україні буде більше клопотів, ніж користі, таке собі "лихо з розуму".
ВидалитиОце Ви праві - "лихо з розуму", то "розум", як правило, зводиться до маніакального прагнення журналу любою ціною потрапити до СКОПУСА (ВОСа), а потім нехай і трава не росте, бо це і є мета розвитку журналу в Україні. Примітивно. Дуже примітивно. І до цього примітиву прикладяють руку і Міністерство, і керівництво вишів, а видавництва тіліпаються у них на поводу. У нас, що є, видавництва, які успішно розвиваються без СКОПУСу або ВОСу (успішно, це коли і географія авторів на високому рівні, і якість статей, і тематика в рамках журналу, а не про все, що завгодно, і т.і.)? Все, чому навчилися наши журнали (видавництва) - молитися та кланятися ідолам (СКОПУС та ВОС) та іншим фетишам. Оце і є примітив.
ВідповістиВидалитиЯкби не Scopus та Web of Science, то більшість наших видавців наукових журналів та вчених і не знали б про очевидні вимоги щодо періодичності, наявності сайта, рецензування... Дивилися б на притомних вітчизняних видавців як на диваків-маргиналів, а-ля хто вам сказав так робити? звідки ви знаєте, що так правильно? Ось це, як на мене, дно примітиву. А так пекельні Scopus та Web of Science як кіста в горлі. Звичайно, є рекомендації EASE, COPE ітд. але не вірю, що на них в Україні так зважали як на ці 2 комерційні платформи. Словом, хоч якась користь)
ВидалитиСКОПУС та ВОС як пропагандисти здорового видавництва наукових журналів? Цікава точка зору. Думаю, що СКОПУС та ВОС також здивувалися б, тому що жодної мети кого чомусь вичити у них немає. Там інша мета - продавати свої бази за підпискою та споріднені послуги також. Але, якщо нас можна навчити лише налякавши, налякавши навіть якоюсь легендою, то вже інша історія, як кажуть "по Фрейду". Вчитися потрібно на підручниках. Почитати щось фундаментальне у темі, як робити журнали та розвивати їх правильно. У таких книжках (звісно іноземних, бо своїх не має), СКОПУС та ВОС займають не більш 1 усього тексту. У кращому впадку, усі причетні до наших журналів читають інтернет-новини, і вважають, що вони вже є освідченими. Оманлива думка. Якщо відверто, то наш науково-журнальний видавничий ринок все ще дуже неосвідчений. У цьому основна проблема. Якщо зібрати через Амазон усі книжки з теми видавничо-журнальної справи, то можна назбирати десь десятків пять таких книжок (перевірено). Вартість такої бібліотеки буде коштувати (вартість книжок) більше 4000 умовних одиниць, тобто більше 100000 грн. Ау, видавці журналів, хто має таку профільну бібліотеку, хто піде на те, щоб витратити таку суму? У нас видавнича справа у сфері науки це максимум щось від неї взати (хапнути), але точно, не те, щоб вкладати гроші, тим паче у свою самоосвіту. Тому, наскільки вкладаємося, настільки і отримуємо, тобто НУЛЬ.
ВідповістиВидалитиНі, не так. Здорове видавництво закладене в принципах COPE, DOAJ OASPA, WAME.. зрештою усі потужні наукові видавці також представляють на своїх сайтах керівні принципи, але мотивів слідувати цим принципам у багатьох наших авторів, установ, видань - просто не було. Аж тут всі почали рівнятися, вимагати Scopus/WoS і хочуть вони цього, чи ні, а примушують змінюватися. Орієнтир хибний, але краще ніж було ще років 10 тому.
ВидалитиПо-перше, здорові видавництва у світі зявилися раніше за COPE, DOAJ OASPA, WAME.
ВідповістиВидалитиПо-друге, COPE, DOAJ OASPA, WAME ще під стіл пішки ходили, коли у рамках двох, найбільш потужних і найбільш зрілих за віком видавничих асоціацій світу (Ви чомусь забули сказати про них, хоча я здогадуюсь чому, з огляду на послідовність викладених абревіатур - COPE, DOAJ OASPA, WAME) члени-видавці використовували у своїй діяльності відповідні правила (вже майже 50 років). По-третє, цікаво, але Ви самі собі протерічете, бо COPE, DOAJ OASPA, WAME ніколи не визнавали ані СКОПУСУ, ані ВОСУ, які генераторів журнальних імпакт-факторів. ДОАЖ взагалі, останнім часом, дуже сміливо кидається на імпакт-фактор, як явище. Побачимо, як це зійде ДОАЖ з рук від Елзіверу та СТМ асоціації. Думаю, що не зійде. КОУПу до СКОПУСА та ВОСа взагалі немає справи. Англійські засновники КОУПА більш обережні, ніж скандинавські засновники ДОАЖа. У них своя програма збору членських внесків, розміром під 3 млн. Євро на рік. Про ОАСПУ я вже мовчу (бо для Елзівера, власника СКОПУСу, ОАСПА це як червона ганчірка для бика), а раз так, то і для СТМ асоціації також. А ця "машина" задавить кого завгодно. Ви мали необережність порівняти те що, порівняти не можливо взагалі, та поєднати в одне ціле, те що, виключає навіть існування одне одного. На цій видавничій світовій мапі конкурентної боротьби (здебільш кулуарної) України немає. Тому, вихід для наших видавців не у СКОПУСі, ВОСі. Вихід - імпакт-фактор вчених. Ганяйтеся не за СКОПУСами та ВОСами, а за високоцитованими авторами, та вмовляйте їх друкуватися у вас, тоді СКОПУС та ВОС до наших журналів самі прийдуть з проханням увійти до них, а Елзівер запропонує видавцю такого журналу пару млн. Євро за купівлю журналу (саме стільке коштує добрий журнал на ринку зараз). Бренд журналу - це не СКОУСи та ВОСи. Це його автори.
Мав на увазі, що до згадок Scopus/WoS в укрнормативних документах понад 90% наших видавців й чути нічого не хотіли про рекомендації світових видавничих асоціацій.
Видалити